Ще до тепер у Єрусалимі збереглися Золоті ворота, через які Ісус в’їжджав на осляті напередодні своєї Муки. У 1530 р. після Р. Хр. мусульмани замурували їх, оскільки існує єврейське передання, яке, до речі, сповнилось на Ісусові, що Месія в’їде у Єрусалим саме через ці ворота.

Від того Храму, яким він був за часів Ісуса, збереглася тільки Західна стіна (Стіна плачу). До слова, ця стіна не була частиною самого Храму, на якому сповнилось пророцтво Ісуса, що від Храму не залишиться і каменя на камені, а лише платформою, на якій він був збудований. 

Верхня горниця, або Ценакул – місце, де Ісус з апостолами відбув Тайну вечерю,  ще є в Єрусалимі на горі Сіон. Це те ж приміщення, у якому Апостоли з Пречистою Дівою Марією і вірними відбули першу Дев’ятницю в очікувані приходу Святого Духа і де Дух зійшов на них. Цікаво, що це місце розташоване над гробом царя Давида. Неподалік є ще одне знакове місце – базиліка Успіння Пресвятої Богородиці. Її збудували над місцем Успіння Марії.

Чаша, яку Ісус використовував на Тайній вечері, зберігається, за переданням, в катедрі Валенсії (Іспанія). Фахівці переконані в її автентичності, і вона дійсно відповідає вимогам пасхальних традицій Ісусового часу. Саме ця чаша стала об’єктом середньовічних легенд про Святий Грааль.  Пасхальну вечерю (Седер), за приписами, розпочинали читанням пасхальної гаґади (дещо переформатованої історії Виходу Ізраїлю з Єгипту), а потім ламали мацу – прісний хліб. Ймовірно саме в цьому часі Ісус і перетворив хліб у Своє Тіло. Також приписом пасхальної вечері є випивати чотири чаші вина, найймовірніше, Ісус саме останню чашу вина перетворив у Свою Кров.

На Оливній горі й досі зберігається сад оливок, частина з яких ростуть там з часів Ісуса. У базиліці Народів, яка побудована в Гетсиманському саду, є камінь, на якому Ісус молився перед тим, як Його арештували слуги первосвященика. Справа від базиліки є купа каміння, біля якої, за переданням, Ісус залишив молитися Петра, Якова та Івана, а сам відійшов трохи далі…

Неподалік базиліки Народів є базиліка Гробу Богородиці, а біля неї печера, у якій часто Ісус молився зі Своїми апостолами.

Над місцем у підніжжі Сіону, де колись був розташований дім первосвященика Каяфи, збудували церкву Петрового відречення на згадку про терпіння Ісуса в домі первосвященика та Петрового відречення і покаяння. Поблизу церкви ще є залишки храмової тюрми, у якій Ісус провів ніч між судом Синедріону та судом Пилата.

У колишньому внутрішньому дворі преторії, у якому бичували Ісуса, сьогодні є каплиця Христового бичування, а неподалік – Каплиця Засуду, де Пилат потвердив смертний вирок для Ісуса.

Традиційна Хресна дорога Ісуса означена в Єрусалимі окремими капличками.

Гору Голготу зараз можна побачити у базиліці Христового Воскресіння. Зокрема, тріщину, яка за переданням виникла в горі під  час Христової смерті. Вона йде поперек геологічних шарів, що суперечить законам геології і вважається чудом.

Окрім цього, в базиліці Христового Воскресіння, є ще кілька важливих речей, пов’язаних з Ісусовими страстями. Там є залишки Гробу Господнього, місця, куди вірні учні склали мертве тіло Ісуса та одночасно місце Христового Воскресіння. У 1009 р. після Р. Хр. фатімідський халіф Абу Алі ал-Мансурал-Хакім знищив базиліку, збудовану за часів римського кесаря Костянтина Великого, і печеру Божого Гробу. Від Христового Гробу збереглося лише місце, на яке поклали мертве Христове тіло. Саме спроба цілковитого знищення Христового Гробу і стала причиною І Хрестового походу.

Камінь, на який вірні учні поклали Христове мертве тіло, скинуте з Хреста, щоб намастити його пахучими рослинними оліями та загорнути у чисте полотно, згідно з поховальними традиціями євреїв того часу, до нині зберігся у цій же базиліці.

Там є і низький стовп, до якого, за переданням, був прив’язаний Ісусу в часі бичування.

У цій же святині є камінь, на якому, за переданням, сидів Ісусу в часі коли римські вояки з Нього збиткувалися.

Місце, яке з давніх-давен почитають як гріб Адама – першої людини, також знайдемо у базиліці Христового Воскресіння, а точніше – в підніжжі Голготи.

Неподалік Гробу Господнього у коптській каплиці є гріб св. Йосифа з Ариматеї.

А під самою базилікою Христового Воскресіння зберігається римська цистерна, у якій мати св. Костянтина Великого, цариця св. Гелена (Олена), знайшла Христовий Хрест.