З 26 березня по 2 квітня відбулося щорічне паломництво до Святої Землі, організоване парафією Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) під духовним супроводом о. Йосафата Бойка, ВС. Цьогорічне, вже сьоме по рахунку, було присвячене Року Сім’ї та сімейним цінностям і серед  54 паломників було 17 подружніх пар, які відновляли свої шлюбні обіцянки у храмі Кани Галилейської, саме в тому місті, де Ісус Христос  учинив своє перше чудо – перетворив воду у вино, перебуваючи зі своєю Матір’ю на весіллі. Це дуже символічно, що стільки подружніх пар, наймолодша з яких мала 2 роки подружнього життя, а найстарша – 43. Кожна пара, підходили до центру храму і перед престолом, кладучи руки на Євангеліє, відновлювали взаємно їхні шлюбні обіцянки «любові, вірності і чесності подружньої», а дружини перед їхніми чоловіками ще й «послуху» подружнього. Священик відтак, благословив і просив Божої допомоги для продовження подружнього життя у радості та служінні Богові і ближнім. Відтак, на одному з вечірніх зібрань, кожна пара мала гарну нагоду поділитися радістю подружнього життя у паломницькій спільноті і отримала відповідне свідоцтво про відновлення шлюбних обіцянок.

                Ще одною родзинкою нашого паломництва було відновлення «хресних» обіцянок на узбережжі річки Йордан: це відречення «сатани і всіх діл його», а також обіцянка служити Богові і вірити в Нього. Всі паломники мали нагоду приступити до святого таїнства Покаяння, взяти участь  Святій Літургії, поєднатися з Ісусом у святому Причасті, а відтак, відновивши «хресні обіцянки», увійти у води йорданські та отримати благословення священика. Так звані «хресні обіцянки» в імені своїх похресників в часі таїнства Хрещення виконують хресні батьки, які себе зобов’язують перед Господом Богом, перед Церквою і родиною давати приклад доброго християнського життя, жити святими таїнствами Покаяння і Причастя, виконувати Божі і церковні заповіді. А відтак ці хресні батьки і матері повинні піклуватися про християнське виховання своїх похресників і молитися за них.

                Паломництво має за мету – укріпити віру та утвердитися в ній з допомогою Божого Слова, відвідуючи місця, де народився, зростав, проповідував, пройшов Хресний шлях, був розп’ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, а звідтам зіслав Святого Духа на апостолів наш Господь Ісус Христос. Паломництво в першу чергу має наблизити людину до Господа, а паломник покликаний роздумувати над власним наверненням і просити прощення гріхів. Сюди, на Святу Землю, у 1906 році Митрополит Андрей Шептицький ініціював паломництво з групою 500 чоловік, а Патріарх Йосиф ходив цими стежками у 1934 році і навіть написав книгу «Паломництво до Святої Землі».

                Це паломництво і ці події, які ми особливо хочемо згадати і пам’ятати – мають одну єдину мету – роздумувати над тим, який добрий є наш Господь, скільки дарів він нам уділив у житті і яка це велика благодать – мати віру. Не помилюся, коли скажу, що віра займає особливе місце у житті кожної людини. А звідки ми маємо віру? Каже апостол Павло: «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться». Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?... Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове» (пор. Рим 10,13-17). Отже, маємо віру, тому що хтось нам розказав про Господа Бога, про Церкву, хтось нас навчив молитися, тому в часі паломництва ми особливо молимося за тих, хто передав нам віру, хто віру плекав у нас та укріплював її – це за батьків, хресних батьків, родичів, знайомих, священиків. Отже, паломництво – це один із численних засобів для християнина, щоб утвердитися у вірі в Єдиного Господа Ісуса Христа, бо «нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4,12).

                Дякуємо Богові  за гарну нагоду побувати на святих місцях.

Прес-центр ПКМ