5 причин, заради яких варто «почекати до шлюбу»
  • Птн, 12/05/2017 - 10:27

Одна лише думка про початок статевого життя власної дитини не дає заснути багатьом батькам підлітків. Як про це говорити так, щоб бунтівна, незалежна молода особа сприйняла це відповідно?

Виявляється, що насправді зовсім не легко пояснити про потребу збереження чистоти дитині, яка підростає з переконанням, що: «Не варто чекати, це нічого не змінить», «В теперішні часи…», «Ми ж любимо один одного», «Чого стільки крику? Це моя приватна справа!», «Я віруюча людина, але у справах чистоти маю свою думку» і т.п.

Різні батьки мають різні ідеї щодо того, як розв’язати цю проблему. Часто, крім об’єктивної правоти, ці розв’язання не мають ефективності. На жаль, у питаннях сексу (і не тільки) підтверджується теза, що з підлітком можна бути правим або мати налагоджені відносини (mieć albo rację, albo relację – пол.). Виявляється, що навіть слушні аргументи, однак подані у невідповідний спосіб, потрапляють мимо цілі. Чому? Ось кілька прикладів неефективного втручання. 

 

"АЛЕ Ж МИ КОХАЄМО ОДИН ОДНОГО…"

Традиціоналісти: «З цим мусиш зачекати, бо всі так роблять». Вони забувають про те, що кожне нове покоління пробує збудувати власний світ, тому підліток вважає традиції найбільшим ворогом, з яким бореться всіма можливими способами. Тому покликання на традиції є в старті приречене на невдачу, незважаючи на об’єктивну правоту. Тому ми залишаємось зі своєю правотою, однак відносин з підлітком не налагоджуємо.

Моралізатори: «Є десять заповідей, і шоста надалі залишається зобов’язуючою». Жодної дискусії. Вони забувають, що молода людина часто перебуває у фазі кризи віри. Дитяча релігійність більше не функціонує, а власні, живі відносини з Богом ще не є достатньо налагоджені. Покликання на заповіді може лише поглибити бунт і кризу, а часто навіть спровокувати почуття провини, якщо молода людина має проблеми з порнографією і не вміє дати з нею ради. Знову маємо правоту, але не маємо відносин.

Дуже «побожні»: «Про це не слід говорити, це – табу. А дітей приносить лелека». Вони прагнуть уникати цієї теми, сподіваючись, що «те, чого не бачу, того й нема». Вони забувають, що сексуальність є однією з головних тем обговорення в групі однолітків, тому таким чином відкидають порозуміння в дуже важливій справі.

Вікторіанці: «Секс – це болюче, сороміцьке, брудне заняття, яке служить виключно для обов’язку прокреації». Вони намагаються представити негативне бачення сексу в надії, що дитина, засоромлена і достатньо знеохочена, сама не захоче займатись цією справою. Вони забувають, що медія сповнені цілком іншої інформації, рекламуючи секс як найвищу цінність. Голос батьків втрачає довіру, бо діти думають, що вони просто некомпетентні.

Псевдосучасні: намагаються випередити проблему і підкидають дитині в рюкзак презервативи. Вони накидають дітям сексуальність, відірвану від любові, відповідальності, і таким чином ставлять їх перед наслідками, якими є як мінімум емоційні зранення, розчарування очікувань та багато інших.

Свідки: «Ми зберегли чистоту до шлюбу, і ти також зможеш». Вони пишаються власною перемогою в боротьбі за чистоту і їм здається, що вони мають право очікувати такого ж від своєї дитини. Свідчення – це велика сила, але тільки тоді, коли воно не накидається іншій людині у вигляді примусу чи виставляння себе на п’єдестал, бо в такому випадку результат є протилежним до бажаного.

Інтелектуали: залишають порадники для підлітків, ніби ненароком, в різних місцях дому. Вони очікують, що діти довідаються про все з книжок, бо самі не відчувають себе компетентними чи просто бояться і встидаються подивитись молодій людині в очі і поговорити відверто.

Невротичні: вони настільки бояться початку сексуального життя своєї дитини, що кожну розмову використовують як нагоду попередити про згубні наслідки дошлюбного сексу. Вони постійно допитуються, чи дитина точно дотримується чистоти, і не вірять, якщо дитина переконує, що так.

Підлітка це настільки дратує, що деколи він зважується на секс лише заради того, щоб раз і назавжди закрити батькам рота. 

 

Це лише кілька із неефективних ідей як вберегти дитину від передчасного початку сексуального життя. На щастя, в Польщі середній вік початку статевого життя становить 18 років для дівчат і хлопців. Наразі їх молодь не прагне до співжиття так, як цього хотіли б певні медія.

Однак, тут діє стара, добра приказка, що та корова, яка багато мукає, дає мало молока.  Сьогодні модно хвалитись сексуальними досягненнями, але в більшості випадків вони залишаються лише на рівні заяв і прихованих прагнень.

Як допомогти молодим людям, як ефективно розмовляти з ними, щоб вони не відкидали наших аргументів?

ЧОМУ ВАРТУЄ ЗАЧЕКАТИ?

Ранній сексуальний досвід фактично несе за собою багато негативних наслідків – біологічного, психологічного, суспільного і духовного характеру. Замість того, щоб зосереджуватись на них і лякати дитину вагітністю, пеклом та всякими жахіттями, краще вказати на цінність сексу, як ексклюзивної, фантастичної зустрічі двох закоханих осіб.

Це може бути важко, бо раптом може виявитись, що наше власне ставлення до сексу є дуже далеким від сприйняття його як чудового дару від Бога. Якщо батьки вважають секс чимось нечистим, необхідністю, примусом, важкістю, тоді вони не зможуть правильно заоохотити дитину зберегти незайманість. 

У задумі Творця секс має дві функції: народжувати потомство і творити зв’язок. На практиці друга функція виявляється набагато важчою від першої. Секс служить для зміцнення зв’язку, любові, близькості двох осіб. Він є печаттю ексклюзивності, виключності зв’язку, а також тим, що відрізняє любов у шлюбі від товариської любові. Для віруючих осіб повний сексуальний акт є зарезервований для подружнього зв’язку.

Багато молодих осіб вважають це непотрібними, застарілими принципами.  Але чи насправді це так? Сексуальний акт охоплює всю людину, в фізичному, психічному і духовному вимірі. Ось кілька аргументів, які виступають на користь трактування сексу як ексклюзивного дару.

Імпринтинг (закарбовування), або право першого поєднання

Перший сексуальний акт дуже сильно вписується в нашу емоційну і сексуальну пам’ять. У всіх наступних контактах людина несвідомо намагається відтворити пережиття з першого контакту.

Багато осіб під час першої шлюбної ночі з коханим чоловіком чи дружиною не можуть позбутись навиків, набутих з попередніми партнерами. Тіло вчиться конкретного виду приємності (чи зранень!) і реагує відповідно до цього взірця. Зміна може наступити дуже важко, а подекуди вона є просто неможливою.

Емоційна пам’ять

Вона стосується усіх відчуттів, переживань, емоційного досвіду, пов’язаних із сексуальністю. Це дуже сильний досвід, який моделює наше пережиття емоційного виміру сексуальності. У цій сфері наша пам’ять вважає все важливим – навіть якщо у нас інша думка на цю тему.

Закон важких поворотів

Тіло вчиться приємності. Воно хоче все більшого, і потім йому важко повернутись до невинних поцілунків, коли воно засмакувало більш відвертих пестощів. Саме тому нареченим так важко боротись за чистоту. Тіло швидко вчиться нового досвіду і хоче більшого. Такий закон природи і його слід сприймати як той факт, що сонце світить в полудень.

Різниця очікувань чоловіків і жінок 

Суть їхніх сексуальних потреб – різна. Молоді чоловіки хочуть сексу заради самого сексу, приємності, відчуття власної сексуальної спроможності, сприйняття себе в ролі коханця, захоплення з боку дівчини. Молоді жінки, вивчаючи світ сексу, більше очікують на зв’язок, близькість, чуйність, а сексуальна приємність є чимось другорядним. Ця різниця очікувань веде до багатьох непорозумінь навіть у зв’язках тих осіб, які дуже сильно кохають одне одного.

Уникання близькості

Воно виникає навіть у тривалих відносинах. Це може звучати парадоксально, але якщо зв’язок посилюється, то виникає більша фізична і емоційна інтимність – дехто почувається некомфортно і прагне втекти. Одним із частих механізмів втечі є секс. 

Зв’язок перестає поглиблюватись, гармонійно розвиватись – попри початок співжиття – що їм цілком не вдається зрозуміти. У такому випадку секс оберігає від надмірної близькості, але не діє як творець зв’язку.
 

*  *  *

Це лише кілька прикладів, які показують, що людина налаштована на механізми збереження любові та сексуальності від зловживань з боку… її самої. Якщо прагнемо заохотити молодь жити в чистоті, то спочатку слід самим зробити собі іспит совісті щодо власного ставлення до сексуальності.

Чи є вона для мене даром і викликом, чи ж тягарем, що отруює життя? Відповідь, зрештою, не є легкою. Нехай дорослішання наших дітей принесе плід і для оздоровлення сексуальності нас самих.

 

Автор: Ельжбєта Врублєвска, доктор психології та сексопатолог, співпрацівниця «Дому Милосердя» в м. Лодзь. 

Переклад: "Католицький оглядач" за матеріалами Deon.pl


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць