У Навечір’я Різдва Христового та Навечір’я Богоявління ми молимося Велике Повечір’я з Литією, на якій благословляється просфора.

Проте що ж ми знаємо про походження просфори? Що символізує цей хліб?

Тут доречно віддалитися від реалій сьогодення та зрозуміти первинну суть просфори як жертви, яку приносять до церкви, а не виносять з неї (і це не обов’язково хліб).

1. Просфора – це добровільна жертва давніх християн для Літургії та спільної трапези по богослужінню.

Просфорою (з грецької ) в давнину називали приношення християн, частина якого служила для Літургії, а залишки – для агапе, звичаю давньої Церкви, згідно з яким всі члени місцевої спільноти (вільні і раби) збиралися разом на спільну трапезу, під час якої завжди здійснювалася Євхаристія. Агапе, таким чином, відтворювала Тайну Вечерю.

2. Спільна просфора символізує соціальну рівність вірних та їх єднання в Христі.

Характер агапе був релігійний: найважливішим моментом зібрання було здійснення Євхаристії. Також вона символізувала соціальну рівність всіх членів общини і їх єднання в Христі. Більш заможні турбувалися про харчі для бідних, проте й бідні вносили свою лепту, або працю в спільну казну. На «вечері любові» всі обмінювалися поцілунком миру, тут читалися послання від інших Церков і складалися відповіді на них.

3. Перші християни, які приходили на літургію, жертвували на просфору все, що потрібне до столу.

Для агапе кожний, хто приходив приносив із собою звичайний хліб, вино, масло, одним словом, все, що потрібне до столу. Це приношення (по–грецьки просфора), чи пожертвування, приймали диякони; імена тих, хто склав пожертву вносили в особливий список, який з молитвою виголошували під час освячення Дарів. Рідні і близькі померлих робили приношення від їх імені, та імена померлих, внесені в особливий список, також виголошувалися. Із цих добровільних приношень (просфор) відділялася частина хліба і вина та молитвою, словом Христовим і прикликанням Св. Духа, освячувалося в Тіло і Кров Христову, а інші дари, над якими також виголошувалися молитви, використовувалися для спільного столу.

4. У 5 столітті “агапе” – вечерю любові – відділили від Літургії. Відповідно змінилося значення просфори.

Коли агапе відділили від Літургії, просфорою почали називати тільки хліб, який використовували для здійснення Євхаристії.

5. Жертовний хліб – просфора – містить в собі христологічну символіку: просфори виготовляють з двох частин, які означають Божество і людськість Ісуса Христа.

Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з’єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що зображає чотирикінцевий рівносторонній хрест із написами над поперечиною хреста IС і ХС (Ісус Христос), під поперечиною NI КА (грецькою перемога).

6. На просфорах здійснюється перша частина Божественної Літургії – проскомидія.

Проскомидія означає приношення, тобто цим словом виражається дія того, хто приносить, хто жертвує комусь яку-небудь річ. Сама ж річ, яку приносять, називається просфора, тобто те, що приноситься, дар. Пізніше просфору та вино, що стали тілом та кров’ю Ісуса Христа за звершеним Таїнством, споживаємо під час Євхаристії.

7. Під час вечері на Святвечір ділимося однією просфорою з усіма членами родини та гостями, що зібралися з столом, на знак єдності в Христі.

Як споживати просфору під час Святої Вечері?

Після того, як сходить перша зірка на небі, за столом збирається родина. Перед самою Вечерею господар запалює свічку і всі голосно моляться. По молитві згадуємо тих, які з якихось причин не могли прибути, друзів, померлих, які відійшли з родини. А тоді дідусь або батько – найстарший у родині – підходить до кожного із посвяченою в церкві просфорою. Вона поділена на частинки за кількістю осіб і розложена на тарелі з медом. Дідусь складає усім побажання та подає кожному кусочок просфори, вмоченої в мед.

Стараймося бути на Святій Вечері, щоби не втратити родинного зв’язку та через молитву й різдвяні традиції повніше пережити містерію народження Ісуса Христа, Сина Божого, нашого Спасителя.