Це свято встановлене (як багато хто знає) на честь перемоги християнського флоту над мусульманським, здобутої 7 жовтня 1571 року в морській битві під Лепанто (Коринфська затока).

Турецький султан Селім ІІ планував підкорити всю Європу і запровадити в ній іслам. Хоч і з великими труднощами, та християнські держави все ж таки зуміли відсунути вбік власні інтереси, усобиці та небажання спільних справ, і створили об’єднаний флот, який завдав мусульманському війську нищівної поразки.

Тодішній Папа, домініканець Пій V, молився про врятування Європи до Матері Божої Розарієвої. Як свідчить переказ, під час чергової молитви на вервиці Папа мав видіння: біля Лепанто на морі зійшлися християнський і мусульманський флоти, а над усією сценою битви з’явилася Марія, яка подивилася на папу спокійним поглядом. Несподівана зміна вітру посприяла християнам у бою і зіпсувала справу турецькому флоту. Наступ ісламу на Європу вдалося зупинити. Перемога була майже блискавичною і вражаючою. За всього лише години чотири тієї битви було потоплено 60 галер ворога, здобуто половину суден турецького флоту, звільнено 12 тис. християн — рабів, галерників.

Папа Пій V, усвідомлюючи, кому християни завдячують порятунком своєї цивілізації, проголосив день 7 жовтня святом Матері Божої Розарію і дозволив його відзначати в тих храмах, при яких існували Розарієві братства.

Папа Климент ХІ, дякуючи Матері Божій за наступну перемогу над турками 1716 року, під Бєлградом, поширив це свято на всю Церкву. Папа Лев ХІІІ додав 1883 року до Лоретанської літанії заклик «Царице Святого Розарія — молися за нас».

Через два роки цей самий Папа розпорядився, щоби Вервицю молилися в усіх храмах упродовж цілого місяця жовтня. За заступництвом Пресвятої Богородиці християни осягли перемогу не в одній битві (згадаймо хоч би «чудо над Віслою»). Заступництву молитви вервиці завдячують своїм спасінням також і ті, хто врятувався в Хіросімі й Нагасакі від атомного бомбардування.

Про заступництво Матері Божої Розарієвої говорять і розповіді з «мирної революції» 1986 року на Філіппінах. «Феномен» вітру, який потрібної миті повернув у бік нападників, там також присутній. Діва Марія має могутню силу: то Її нога чавить голову змія.

З вервицею пов’язані численні об’явлення Діви Марії, яка сама молилася з візіонерами на вервиці та просила вірних про цю молитву як про засіб порятунку себе, їхніх країн та світу загалом.

Існують різні варіанти цієї молитви, наприклад, фатімський розарій, Помпейська новенна, або запропонований святим Іваном Павлом ІІ «розарій доповнень» — додавати до тексту «Радуйся, Маріє» різні розширення, базовані на євангельських текстах. Наприклад, «плід лона Твого, Ісус — який воскрес із мертвих», «який вознісся на небо» тощо. Ідеться вочевидь про те, щоб вервиця була МОЛИТВОЮ, а не перетворювалася на бездумне «клепання» звичного, заїждженого тексту. Цьому сприяють різні спроби більш свідомого читання вервиці: наприклад, читання її різними мовами, коли треба вдумуватися в сенс незвичних слів, аби не згубити нитку молитви.

Втім, успішності вервиці найбільше сприяє наявність важливого молитовного наміру. Коли ми просимо Бога про щось справді важливе для нас, то слова молитви набирають ваги зерна, перестаючи бути половою.

Численні марійні об’явлення говорять про важливість Вервиці, а сьогоднішні інформації з життя Європи та світу приносять безліч інтенцій. Давні битви ще не завершилися.

Джерело: Щоденно з Богом