70 років тому, 29 червня 1951 р., два Ратцінгери отримали священничі свячення: Йосиф, пізніше Папа Бенедикт XVI, та його старший брат Георг (1924-2020), багаторічний капельмейстер катедри та диригент хору хлопців «Regensburger Domspatzen» у Регенсбурзі. 

Як зазначав Папа у своїх спогадах «Моє життя», цей сонячний літній день став для нього «особливим днем життя». У катедрі Матері Божої у Фрайзінгу їх висвятив кардинал Майкл фон Фолхабер, Архиєпископ Мюнхена та Фрайзінга. Першу Літургію він відслужив 8 липня у Траунштейні, де мешкали його батьки.

«Було понад 40 кандидатів, які на заклик відповідали «Adsum»: «Я тут». Я дуже чітко пам’ятаю той сонячний літній день. Це був кульмінаційний пункт мого життя. Тієї миті, коли старенький єпископ поклав на мене руки, з головного вівтаря катедри піднявся жайворонок і заспівав радісну мелодію. Для мене це було схоже на поклик згори: це добре, ти на правильному шляху!» – згадував Йосиф Ратцінгер у своїй автобіографії «Моє життя» 1998 р.

Однак у своїй книзі «Сіль землі» 1996 р. Ратцінгер зізнався, що під час богословських студій він запитував себе, чи є целібат або священничий стан правильним вибором для нього. «У мене завжди був основний напрямок попереду», хоча «не бракувало криз». Як згадував, його насамперед захоплювала наукова теологія, «але сказати «так» священству означало для мене сказати «так» усьому завданню, навіть у його найпростіших формах».

24-річний Йосиф Ратцінгер був наймолодшим кандидатом на той час. На збереженому чорно-білому відео зі свячень камера навіть знімає крупним планом молодого Ратцінгера, який, склавши руки, у глибокій призадумі заходить до церкви. Тоді ніхто не знав, що за 54 роки він стане папою.

З нагоди діамантового ювілею священства обох братів 2011 р. Руперт Бергер (1926-2020), покійний друг дитинства Ратцінгерів у Траунштейні, згадував в інтерв'ю німецькому католицькому агентству KNA урочистість священничих свячень братів Ратцінгерів та 42 нових священників архиєпархії. Катедра у Фрайзінгу була переповнена, біля входу духовенству довелося майже «боротися» у вузькому проході. Урочистість тривала чотири години, все за старим обрядом і, звичайно, латиною. Єдині німецькі слова лунали з амвону. Звідти коментатор переказував вірним, «що відбувалося попереду».

Ратцінгери повернулись додому до своїх сімей лише після Вечірні. У Траунштейні молодих священиків зустрічали натовпи людей, які сьогодні збираються лише тоді, коли спортсмени виграють золоту медаль на Олімпійських іграх або футболісти виграють кубок на міжнародній арені. На вечірньому богослужінні в церкві св. Освальда промовляв не лише місцевий священник, але й уперше о. Йосиф Ратцінгер, який говорив про Євхаристію, згадували друзі з тих часів.

Йосиф Ратцінгер народився 16 квітня 1927 р., у Велику суботу, у місті Мартл-ам-Інн в баварській єпархії Пассау. Він був наймолодшим із трьох дітей. У традиційно побожній родині Ратцінгерів часто наголошували на тому, що Йосип народився напередодні Великодня. Як він згадує в автобіографії «Моє життя», ««збіг обставин» – що я народився того дня, коли Церква готує хрестильну воду, і що я охрестився першою водою, що я був першим охрещеним – має для мене своє значення. Це особливо сильно пов’язало мене з пасхальним світлом і знаменно пов’язало моє народження з хрещенням».

О. Георг Ратцінгер присвятив себе музиці і став керівником всесвітньо відомого хлопчачого хору «Regensburger Domspatzen» («Катедральні горобці з Регенсбурга»). Його брат Йосиф став професором теології. У 1977 р. Папа Павло VI призначив його митрополитом Мюнхена та Фрайзінга, а 1982 р. за волею Івана Павла ІІ став префектом ватиканської Конгрегації доктрини віри. 19 квітня 2005 р. кардинали обрали Папою «простого, скромного працівника Господнього виноградника». «Він не є князем Церкви, але слугою Церкви, «бригадиром», який не був створений для того, щоби бути першим і відповідати за цілісність, на якого впала «гільйотина» вибору папою», – написав в книзі-інтерв’ю «Світло світу. Папа, Церква, знаки часу», видатний німецький письменник і публіцист Петер Зеевальд. «Я завжди в руках Господа, і я також повинен брати до уваги те, чого я не хочу», – зізнається Йосиф Ратцінгер у книзі й ділиться роздумами: «Поруч з великими також повинні бути маленькі папи, яких дає Господь».

11 лютого 2013 р. Папа Ратцінгер прийняв рішення, яке ніхто з його попередників не наважився прийняти за 600 років: він оголосив про свою відставку з посади папи. Відтоді Папа-емерит (лат. Summus pontifex emeritus, або Pontifex Romanus emeritus) мешкає в колишньому монастирі «Mater Ecclesiae» на території Ватикану.