В п'ятому столітті жив у місті Антіохії побожний золотар і банкір Андронік. Свої доходи він ділив на три частини. Першу частину призначав на прожиток родини, другу роздавав убогим, а з третьої давав позички купцям і тим людям, що були в скрутнім положенні.

Андронік мав жінку Атанасію й двоє дітей; його родинне життя було дуже щасливе. По дванадцятьох роках спільного життя вмерли їм несподівано обоє дітей. Смерть дітей була для щасливих подругів великим ударом. Атанасія часто плакала і ходила молитися на гріб дітей, або до церкви св. Юліяна; Андронік покривав свій біль терпеливістю й відданістю на Божу волю.

Відтак Атанасія піддала думку Андроніку, щоб вони покинули світ і приготувалися до щасливої смерті. Незабаром вони звільнили своїх слуг, роздали маєток, а задержавши собі тільки частину на конечні видатки. За порадою св. ченця Данила, Андронік вступив до монастиря в Табенні, а Атанасія в мужеській одежі стала пустельницею в дикій пущі.

Св. Андронік після смерті жінки жив тільки кілька днів. Коли він спокійно спочив у Бозі, його поховали поруч св. Атанасії.

Джерело: http://ugcc.org.ua