Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Євангеліє цієї неділі представляє нам Ісуса , який відповідає на питання саддукеїв, які заперечували воскресіння. Саме на цю тему вони поставили запитання Ісусу, щоб поставити Його в незручне становище і висміяти віру у воскресіння мертвих. Вони починають з уявного випадку: “У однієї жінки було сім чоловіків, що померли один за одним”, і запитують Ісуса: “Чиєю дружиною буде ця жінка після воскресіння?”. Завжди лагідний і терпеливий Ісус насамперед відповідає, що життя після смерті має інші параметри, ніж земне. Життя вічне – це інше життя, в іншому вимірі, де, серед іншого, не буде більше шлюбу, пов’язаного з нашим існуванням у цьому світі. Воскреслі – говорить Ісус – будуть подібні до ангелів, і будуть жити в іншому стані, який ми зараз не можемо відчути і навіть уявити. Так пояснює Ісус.

Але потім Ісус, можна сказати, переходить в наступ. І робить це, цитуючи Святе Письмо, з такою простотою і оригінальністю, які викликають у нас захоплення нашим Вчителем, – нашим унікальним Вчителем! Доказ воскресіння Ісус знаходить в епізоді Мойсея і неопалимої купини (пор. Вих 3,1-6), там, де Бог виявляє себе як Бог Авраама, Ісака та Якова. Ім’я Бога пов’язано з іменами чоловіків і жінок, з якими Він пов’язує Себе, і цей зв’язок сильніший від смерті. І ми можемо сказати те ж саме про зв’язки Бога з нами, з кожним із нас: Він – наш Бог! Він – Бог кожного з нас! Можна сказати, що Він норсить ім’я кожного з нас. Йому подобається підкреслювати це, – це і є заповіт. Ось чому Ісус стверджує: «Бог же не є Богом мертвих, але живих. Бо в Нього всі живі» (Лк 20,38). І остаточним зв’язком, головним заповітом є заповіт з Ісусом: Він Сам є Заповіт, Він Сам є Життя і Воскресіння, бо Своєю розп’ятою любов’ю Він переміг смерть. Бог в Ісусі дарує нам вічне життя, дарує його усім, і всі завдяки Йому мають надію на ще реальніше життя, ніж це. Життя, яке готує для нас Бог, не просто краще і красивіше, ніж нинішнє: вона перевищує нашу уяву, тому що Бог дивує нас постійно Своєю любов’ю і ласкою.

Тому те, що станеться, абсолютно протилежне до того, що очікували саддукеї. Не це, земне життя, є орієнтиром для вічності, для іншого життя, яке чекає нас, але вічність – інше життя – освітлює і дає надію земному життю кожного з нас! Якщо дивитися з точки зору людини, то наше життя – це шлях до смерті. Так ми бачимо. Але це тільки якщо дивитися людськими очима. Ісус перевертає цю перспективу і стверджує, що наше паломництво проходить від смерті до життя: до повноцінного життя! Ми знаходимося в дорозі, у прощі до повного життя, і воно освітлює наш шлях! Отже, смерть залишається позаду, за плечима, а не перед нами. Перед нами знаходиться Бог живих, Бог заповіту, Бог, Який носить моє ім’я, наше ім’я, як Він сказав: “Я Бог Авраама, Ісаака, Якова”, а також Бог з моїм, з твоїм, з нашим ім’ям. Бог живих! … Це остаточна поразка гріха і смерті, початок нового часу радості і світла без кінця. Але ще на цій землі, в молитві, в Таїнствах, в братстві ми зустрічаємося з Ісусом і Його любов’ю, і таким чином можемо засмакувати щось від цього воскреслого життя. Пережитий нами досвід Його любові і вірності розпалює вогонь у нашому серці і наша віра у воскресіння міцнішає. Справді, якщо Бог вірний і любить, Він не може бути таким на обмежений час: вірність вічна, вона не може змінитися. Любов Бога вічна, вона не може змінитися, вона не дається на обмежений час! Вона назавжди, щоб ми йшли вперед шляхом віри! Бог вірний назавжди, і Він чекає кожного з нас, супроводжує кожного з нас з цієї вічної вірністю, згідно Його часу, який є вічним.

Джерело: http://popefrancis.org.ua