Ангел Господній 22 грудня (повний текст)
  • Пон, 23/12/2013 - 10:52

Вітаю Вас, дорогі брати і сестри!

У цю четверту неділю Адвенту Євангеліє розповідає нам про події, що передували народженню Ісуса, і євангелист Матей представляє їх з точки зору св. Йосипа, обручника Діви Марії.

Йосип і Марія жили у Назареті; вони не жили разом, тому що шлюб не був ще укладений. Тим часом Марія, прийнявши вість ангела, зачала від Святого Духа. Йосип, дізнавшись про це, приходить в замішання. Євангеліє не пояснює, якими були його думки, але каже головне: він намагається виконати волю Бога і готовий до найбільшої жертви. Замість того, щоб захищатися і змусити поважати свої права, Йосип обирає таке рішення, яке представляє для нього величезну жертву. І в Євангелії говориться: «будучи праведний, і не бажаючи ославити її, хотів тайкома відпустити її» (1,19).

За цією скупою фразою ховається справжнісінька душевна драма, якщо згадати про ту любов, яку Йосип відчував до Марії! Але навіть у цьому випадку Йосип має намір виконати волю Бога, і вирішує ‒ безсумнівно, глибоко страждаючи, ‒ відпустити таємно Марію. Потрібно роздумати над цими словами, щоб зрозуміти, яким було випробування, яке витримав Йосип протягом днів, що передували народженню Ісуса. Випробування, подібне жертві Авраама, коли Бог зажадав від нього сина Ісаака (пор. Бут 22): відмовитися від найціннішого, від найбільш коханої людини.

Але, як у випадку Авраама, Господь втручається: Він знайшов у Йосипа віру, яку шукав, і відкриває йому інший шлях любові й щастя: «Йосип, ‒ говорить Він йому, ‒ не бійся прийняти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа» (Мт. 1,20).

Це читання з Євангелія показує нам всю велич душі св. Йосипа. Він слідував добрим намірам щодо свого життя, але Бог приберіг для нього зовсім інший задум, велику місію. Йосип був людиною, яка завжди прислуховувалася до голосу Бога, пильно сприймала його таємну волю, людиною, уважною до послань, які приходили до нього з глибини серця і з неба. Він не став вперто слідувати своїм життєвим планам, не дозволив, щоб образа отруїла йому душу, але був готовий надати себе у розпорядження тих нових обставин, які так несподівано обрушилися на нього. І таким чином Йосип став більш вільним і великим. Погодившись із задумом Господа, Йосип повністю знаходить себе, вийшовши за тісні межі свого «я», своїх інтересів. Ця його свобода відмовитися від того, що він вважав «своїм», від влади над власним життя, і ця його повна внутрішня схильність до волі Божої звертаються до нас і вказують нам шлях.

Тому давайте приготуємося відсвяткувати Різдво, споглядаючи Марію та Йосипа: Марію, сповнену благодаті жінку, що мала мужність повністю довіритися Слову Божому; Йосипа, вірного і праведного мужа, який волів за краще  повірити Господу, замість того, щоб прислухатися до того, що нашіптували йому сумніви і людська гординя. Ідімо ж разом з Марією і Йосипом до Вифлеєму.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va