Вітаю Вас, дорогі брати і сестри!

Літургія подовжує Торжество Різдва на вісім днів: це час радості для всього Божого народу! І в цей другий день октави, в атмосфері різдвяної радості відзначається свято св. Стефана, першого мученика Церкви. Книга Діянь апостолів представляє його нам як «мужа повного віри і Духа Святого» (6,5), обраного разом з іншими шістьма дияконами для служіння вдовам і бідним першої єрусалимської спільноти. І розповідає нам про його мучеництво: про те, як своєю полум'яною промовою він викликав гнів членів Синедріону, як його вивели за міські стіни і побили камінням. Стефан помер як Ісус, просячи Бога простити своїх убивць (7,55-60).

У радісній атмосфері Різдва спогад про це міг би здатися недоречним. Справді, Різдво – це свято життя, і воно вселяє нам почуття спокою і миру; здавалося б, до чого порушувати їх чарівність спогадом про настільки жорстоке насильство? Але – з точки зору віри – свято св. Стефана знаходиться в повній згоді з глибоким значенням Різдва. У його мучеництві любов перемогла насильство, життя перемогло смерть. Церква бачить у жертві мучеників їх "народження на небі". Таким чином, ми святкуємо сьогодні "різдво" Стефана, яке, за своєю суттю, виникає з Різдва Христа. Ісус перетворює смерть тих, хто Його любить, в зорю нового життя!

У мучеництві Стефана відтворюється те ж саме співвідношення між добром і злом, між ненавистю і прощенням, між лагідністю і насильством, яке досягло своєї кульмінації в Хресті Христа. Таким чином, пам'ять про першого мученика відразу розсіює помилковий образ Різдва: якийсь казковий, солодкуватий образ, якого немає в Євангелії! Літургія повертає нас до справжнього змісту Втілення, пов'язуючи Вифлеєм з Голготою і нагадуючи нам про те, що порятунок, дарований Богом, має на увазі боротьбу з гріхом, що він проходить через тісні врата Хреста. Саме цей шлях Ісус вказав Своїм учням, як свідчить сьогоднішнє Євангеліє: «Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт. 10,22).

Тому сьогодні ми особливо молимося за християн, які терплять дискримінацію за своє свідчення Ісуса і Євангелія. Ми духовно близькі цим нашим братам і сестрам, які, як св. Стефан, несправедливо засуджуються і стають об'єктами всякого роду насильства. Це відбувається насамперед там, де ще не гарантована свобода релігії, або вона здійснюється не повністю. Але це відбувається також в країнах і колах, які заявляють на словах, що захищають свободу і права людини, а, насправді, віруючі, особливо християни, стикаються з обмеженнями та дискримінацією. Для християнина це не дивно, тому що Ісус передбачив це як сприятливу можливість для свідоцтва. Тим не менш, в цивільному плані, несправедливість слід викривати і викорінювати.

Марія Цариця Мучеників хай допоможе нам пережити Різдво з тим запалом віри і любові, який сяє у св. Стефані й у всіх мучениках Церкви.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va