Вітаю вас, дорогі брати і сестри!

Ця друга неділя Адвенту випадає на свято Непорочного Зачаття Діви Марії, і, таким чином, наші погляди захоплені красою Матері Ісуса, нашої Матері! З великою радістю Церква споглядає «Благодатну» (Лк. 1,28 ), і починаючи з цих слів, давайте привітаємо Її всі разом: “Благодатна”. Скажімо тричі: “Благодатна!” Всі: «Благодатна! Благодатна! Благодатна!». Бог зглянувся на Неї з першого моменту свого задуму любові. Вона виглядала гарною, повною благодаті. Вона прекрасна, наша Матір! Марія підтримує нас на нашому шляху до Різдва, тому що вчить нас, як жити цим часом Адвента в очікуванні Господа. Тому що Адвент є очікуванням Господа, Який відвідає всіх нас у свято, але також, відвідає кожного з нас у нашому серці. Господь гряде! Будемо чекати Його!

Євангеліє від св. Луки представляє Марію, молоду дівчину з Назарету, невеликого селища в Галілеї, на околиці Римської імперії, а також на периферії Ізраїлю. Невелике селище. Тим не менш, саме на Ній, на цій дівчині з цього далекого селища, зупинив Свій погляд Господь, Котрий обрав Її бути матір’ю Його Сина. У передбаченні цього материнства Марія була збережена від первородного гріха, тобто, від того розриву в спілкуванні з Богом, з іншими людьми і з творінням, який глибоко ранить кожну людину. Але цей розрив був зцілений заздалегідь Матір’ю Того, Хто прийшов, щоб звільнити нас від рабства гріха. Непорочно зачата Марія була вписана в Божий задум; Вона є плодом Божої любові, яка рятує світ.

І Богородиця ніколи не віддалялася від цієї любові: все Її життя, вся Її істота – це  «так» цій любові, «так» Богові. Але, звичайно, це було не легко для Неї! Коли Ангел називає її «благодатною» (Лк. 1,28 ), вона ніяковіє, бо у Своєму смиренні відчуває Себе нікчемною перед Богом. Ангел втішає Її: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус».

Ця звістка призводить Її в ще більше хвилювання, бо Вона ще не була в шлюбі з Йосипом; але Ангел додає: «Дух Святий найде на тебе… тому й святе, що народиться, назветься Сином Божим» (вірш 35). Марія слухає, внутрішньо підкоряється і відповідає: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (вірш 38).

Таємниця цієї дівчини з Назарету, що перебуває в серці Бога, не є для нас чужою в тому сенсі, що Вона − там, а ми тут. Ні, ми пов’язані. Насправді Бог зупиняє Свій люблячий погляд на кожному чоловікові й кожній жінці! З ім’ям і прізвищем. Його люблячий погляд на кожному з нас. Апостол Павло говорить, що Бог “обрав нас в Ньому перед заснуванням світу, щоб ми були святі й непорочні” (Еф. 1,4). Ми теж були обрані Богом від вічності, щоб жити святим життям, вільним від гріха. Це задум любові, який Бог оновлює кожен раз, коли ми наближаємося до Нього, особливо в Таїнствах.

Таким чином, в це свято, споглядаючи нашу Пречисту і прекрасну Матір, ми також визнаємо нашу справжню долю, наше глибоке покликання: бути любленими, бути перетвореними любов’ю, бути перетвореними красою Бога. Давайте вдивлятися на Неї, нашу Матір, і дозволимо Їй дивитись на нас, щоб вчитися бути скромнішими, а також більш сміливими у нашому наслідуванні Слова Божого; щоб прийняти ніжні обійми Її Сина Ісуса − обійми, які дають нам життя, надію і мир.

Джерело: http://popefrancis.org.ua