Хресна Дорога, що пройде ярусами Колізею у Велику П’ятницю 2017 року не буде традиційною: Анн-Марі Пелетьє, французька вчена-біблістка, приготувала її, висвітлюючи найважливіші моменти хресного шляху Ісуса, а також підкреслюючи роль жінок.

Французька вчена-біблістка Анн-Марі Пелетьє стала п’ятою жінкою в історії Католицької Церкви, якій випала честь написати роздумування до «Хресної Дороги» у Колізеї. Першою була настоятелька венедектинського монастиря сестра Анна Марія Канопі – авторка роздумувань в 1993 році. Наступні дві жінки також були черниці. У 2011 році це завдання доручили італійській подружній парі. Отже, французька вчена-біблістка є першою мирянкою, яка самостійно написала роздумування.

В інтерв’ю для Ватиканського Радіо Анн-Марі Пелетьє розповіла про те, як вона сприйняла новину про таке важливе доручення, про теми та структуру текстів «Хресної дороги».

«Я була здивована та збентежена. Я запитувала себе, чому саме я повинна написати слова, які будуть промовлятися в такий важливий момент богослужіння Церкви». За словами авторки, її лякала думка про те, що їй необхідно використовувати свої власні слова, щоб говорити про таїнство Христа, про хвилину, яку сам Христос називає вирішальною, і використовувати ці слова в ім'я Католицької Церкви таким чином, щоб вони стали близькими кожній людині. За словами авторки, це почуття страху потім перетворилося у велику радість від думки, що цього року саме жінка озвучить роздумування на «Хресній Дорозі» в Колізеї. «Я усвідомила, що це чудова нагода не тільки для жінок, але й для Церкви, – підкреслила вона. – Врешті, це зовсім природно, беручи до уваги той факт, що в євангельських уривках про Страсті Христа присутні жінки, і більше того, саме жінки залишаються під хрестом, вони присутні також у мить Воскресіння. Всі ці події тісно пов'язані з жіночою присутністю, і тому мені видається природним, що голос жінки може представляти роздумування Церкви на цій «Хресній Дорозі».

На запитання про те, які теми вона хотіла заторкнути, авторка відповіла, що вона не задумувалася над тим, що хотіла передати, а намагалася відчути цей хресний шлях своїм, іти слідами Ісуса, що піднімається на Голгофу. «Йдеться про вимір Божого мислення, а не нашого власного, – підкреслила теолог, – тому я намагалася перебувати в тиші і слухати, щоб, таким чином, осягнути, для себе і для інших, незвичайний феномен, який здійснюється в годину Страстей».

Розповідаючи про різні стації «Хресної Дороги» французька вчена зазначила, що в описі засудження Христа Пилатом, вона старалася підкреслити, що згідно з Писанням засуд вчинили як євреї, так і погани. «Знаємо, що протягом століть християни були схильні приписувати єврейському народові всю відповідальність за смерть Христа, – говорить вона. – Проте Писання допомагають нам зрозуміти, що, насправді, перед нами постає величезна духовна драма, в якій євреї і погани однаково відкидають Христа, разом вчиняють насильство, яке призвело до Його засудження на смерть».

Анн-Марі Пелетьє вказала також на іншу стацію, на яку вона хотіла звернути увагу: бичування Христа. «Докір, який кидають Ісусові «Спаси себе», живе у серці всіх людей, і навіть християн, – вважає біблістка. – Христос, який спас так багато чоловіків і жінок, що перебували в розпачі й хворобі, в цю хвилину не показує Свою силу. В годину Страстей розпорошуються всі уявлення про Божу всемогутність. Всі знаки перевертаються. Виявляється, що те, що ми називаємо могутністю, присутнє в найбільшій слабкості – у безсиллі Христа, прибитого до хреста».

Вчена розповіла також, що з усіх стацій їй найбільше припала до серця розповідь про Симона Киринейського, який допоміг Ісусові нести хреста. Симон Киринейський був лівійцем і тому, за словами біблістки, він не очікував приходу Месії. Він випадково натрапляє на Христа. Перед його очима засуджений, покритий ранами, тортурований чоловік. Незважаючи на це, Симон не відвертається і погоджується допомогти, не знаючи, що перед ним Божий Син. Авторка зазначає, що власне цю просту готовність допомагати, або так звану «маленьку доброту», має на увазі євангелист Матей, коли пише, що наприкінці світу людей будуть судити згідно з вчинками співчуття і допомоги до чужинців, убогих і в’язнів.

Авторка роздумувань «Хресної Дороги» зазначила, що мета цих текстів – спонукати до того, що Папа Франциск називає «Evangelii Gaudium» – Радістю Євангелія. «Перед нами великий парадокс, тому що бачимо реальність поразки, страждання, царство смерті, – говорить вчена. – Але, як християни, ми покликані усвідомити, що у всьому цьому є Божа перемога над гріхом, насильством, смертю».

Чотирнадцята стація «Хресної Дороги» присвячена Великій суботі. На думку Анн-Марі Пелетьє, Страсна субота є дуже важливим моментом. Це мить тиші і спокою, що готує нас пізнати воскресіння. «І це також мить жінок, – зазначає вона. – Смерть Христа – це випробування для жінок, але, одночасно, вони й надалі дбають про життя: вони готують полотна, якими хочуть вшанувати тіло Христа. Їхня поведінка відрізняється від учнів з Еммаусу, які розчаровані й збиті з пантелику. Однак, жінки поводяться по-іншому: вони просто, тверезо, готують полотна, і, таким чином, готують і себе до великої несподіванки Воскресіння».