Археологи заявили, що поховальне ложе Хрисита є не знищеним
  • Втр, 01/11/2016 - 18:58

На сьогоднішній день, найшановініша християнська святиня – Гріб Господній являє собою полицю, або похоронне ложе витесане у вапняку, який колись був частиною печери. Скинувши мармурову плиту, яка з 1555р. покривала сам гріб, вчені виявили під нею ще одну, з врізаним хрестом, яка була частково знищеною. Проте, під цією наступною плитою археологи знайшли повністю торкануте похоронне ложе. Інформує «National Geographic».

Окрім цього, вченим вдалось встановити, що збережені також й інші фрагменти печери, в якій було поховано Христа. Також вдалося довести, що поховальна камера Гробу Господнього відповідає поховальним звичаям багатих євреїв часів Христа. Як інформують Євангелія, Тіло Ісуса було покладено у гробі багатого члена Сенедріону Йосифа Ариматейського.

За словами колишнього головного археолога Єрусалиму Дена Бахаті, археологія не може із 100% певністю стверджувати, що Гріб Господній є саме тим місцем, де було покладено Тіло Ісуса після розп’яття, «Але не має іншого місця, яке би було настільки добре аргументованим, як саме це місце, окрім того, у нас нема жодних підстав сумніватися в автентичності цього місця».

Довідка «Католицького Оглядача»:

В Євангеліях читаємо, що Ісуса було поховано у невеликий печері. Виникає запитання: куди ділася ця печера, чому залишились тільки її фрагменти і похоронне ложе?

Фатімідський халіф Абу Алі ал-Мансур ал Хакім у 1009р. наказав цілковито знищити Базиліку Христового Воскресіння, збудовану матір’ю св. Константина св. Геленою, а також знищити і Гріб Господній. Константинівська Базиліка була повністю знищена, а також було майже цілковито знищено сам Гріб Господній. Мусульманам не вдалось знищити саме ложе і невеликий фрагмент стіни.

Саме цей факт заставляв археологів сумніватися у тому, що оригінальне місце Христового похорону збережене.

Саме цей варварський акт знищення християнської святині став однією із головних причини І Хрестового походу, яку ліберально та антицерковно налаштована частина істориків старається замовчувати.