Публікації

Роздуми

Дорогі брати і сестри,

Зовсім недавно було свято Внебовзяття Пресвятої Богородиці, яке, як я уже зазначив, є святом надії. Марія прийшла на Небеса, а такою є і наша мета: ми всі можемо прийти туди. Але виникає питання: як? Марія прийшла туди, бо вона, як каже Євангеліє є «тою, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк. 1:45).

Уродженець містечка Гримайлів, що на Тернопільщині, Давид син Шломо Кахане оселився у Львові в 1929 р. У той час викладав релігію у польських державних та єврейських приватних школах.

У 1930 році був обраний рабином прогресистської синагоги в центральному єврейському кварталі Львова, згодом очолив Науковий інститут вивчення ТаНаХу. У квітні 1936 року правління Львівської єврейської релігійної громади звернулось до міністерства військових справ Польщі з проханням призначити Давида Кахане помічником рабина для вояків-євреїв Львівського гарнізону.

Дехто вхопився за  атаки ісламістів, щоб асоціативно заплямити всі релігії. Але християнська віра може відіграти ключову роль у пробудженні Заходу від сплячки.

Велика кількість людей, що прибувають на узбережжя Європи – чи то біженці, чи економічні мігранти – і поява зла ІДІЛ, а також інших ісламістських екстремістів, надихнули історика Найла Фергюсона порівняти на сторінках «The Sunday Times» нинішній стан Європи до прибуття германських племен і гунів Центральної Азії до воріт Риму в 5-му столітті.

“Оазис” духу
Дорогі брати і сестри,

у кожному віці, чоловіки і жінки, які присвятили своє життя в молитві Богу у монашому чині, знайшли свою спільноту в особливо красивих місцях: сільській місцевості, на вершинах гір, гірських долинах, берегах річок та морів і, навіть, на невеликих острівцях. Такі місця поєднують у собі два дуже важливі елементи для споглядального стилю життя: красоту творіння, яке нагадує красу самого Творця та тишу, яку можна зустріти поза межами міст і далеко від впливу засобів масової інформації.

Сьогодні існує багато викликів для віри, а деякі «католицькі» кола йдуть дорогою ліберального протестантизму – зауважив Префект Конгрегації у справах віри кардинал Ґерхард Людвіґ Мюллер на пленарному засідання Єпископської конференції Чилі. Про це з посиланням на портал «La nuova Bussola Quotidiana» повідомляє хорватська редакція Радіо Ватикану.

В часі своєї промови кардинал Мюллер звернув увагу на сучасні виклики перед католицькою вірою.

Виступ Кардинала Йосифа Рацінгера, Префекта Конгрегації Доктрини Віри, під час круглого столу на тему «Участь католиків у політичному житті та форми, через які вона виявляється», що відбувся у Римі 9 квітня 2003 року в папському університеті Санта-Кроче.

Дорогі брати і сестри,

Дуже радий вас всіх тут бачити на площі у Кастель-Гандольфо та радію, що можемо розпочати аудієнції після перерви у липні. Я хочу продовжити тему «школи молитви», яку ми вже розпочали; але сьогодні, в дещо інший спосіб та не відходячи від теми, хотів би також згадати декілька духовних та конкретних аспектів, які зрозумілі не тільки для тих, хто відпочиває на літніх канікулах, як і ми з вами, але також для тих, хто приймає участь у повсякденній роботі.

д-р Любов Дердзяк

Роль і завдання мирян у світі та Церкві

            Святий Павло дуже добре зрозумів правду про Церкву, яка є живим організмом і в якій кожний її член отримав відповідне завдання до виконання. Читаємо: “Так само, як тіло є одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла, хоч є їх багато, становлять одне тіло, так як і Христос. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом.

Один одержимий на дві тисячі чоловік — таке співвідношення подає італійський екзорцист Ґабріель Аморт.

Польські та зарубіжні екзорцисти згідні в думці: окультні практики та свідомий вибір сатанізму — одні з перших причин демонічного поневолення. Натомість підміна понять, стирання меж між добром і злом, розлад совісті — це, на думку теологів, найбільша духовна небезпека сьогодні. Богослови також відзначають, що майже ніхто уже не заперечує Христа, але перекручує Його сенс. Як наслідок — Ісус Христос стає лише одним із багатьох, поруч із Конфуцієм чи Буддою.