Бачити в кожній особі Ісуса: соціальний гуртожиток Сестер Служебниць у Львові
20 листопада Церква відзначала пам’ять блаженної Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромаження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Святий Папа Іван Павло ІІ під час Божественної Літургії у Львові 27 червня 2001 року, проголошуючи її блаженною, між іншим, сказав: «Вона, посвячуючись хворим, убогим, неписьменним, зуміла в найвищий спосіб втілити Євангеліє у щоденне життя».
Втілювати харизму відповідно до потреб сучасності
«Служити там, де найбільша потреба» – це кредо для Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, актуальне впродовж 130-и років від заснування цієї богопосвяченої спільноти. Згромадження було засноване саме для того, щоб звіщати Боже Царство бідним, неписьменним людям тогочасної Галичини. Історія Згромадження залишила багато цікавих прикладів соціального служіння сестер. З часом змінюються обставини, постають нові виклики та нові форми служіння. Однак пріоритетним завданням залишається бачити в кожній людині Христа, який запрошує словами Євангелія: «усе, що ви зробили одному з найменших, ви мені зробили». Сестри Служебниці намагаються відповісти на потреби пристосовуючи харизму до сучасності.
Соціальний «Дім надії»
У 2013 році у Львові, за адресою вул. Равська, 6, розпочав роботу Соціальний Центр «Дім Надії» для студенток із соціально вразливих категорій. Соціальний центр розрахований на 26 мешканок: 23 дівчини і 3 сестри, які тут здійснюють служіння. «Дім Надії» – спільний проект Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Едмонтонської єпархії УГКЦ в Канаді.
Першими мешканками соціального гуртожитку були родини з дітьми, що втікали від війни на Донбасі, що розпочалася у 2014 році. І тоді ж сестри почали приймати перших студенток.
Пріоритетним напрямком діяльності соціального центру є виховання і надання соціальних послуг дівчатам, що зорієнтовані на формування самостійної особистості, здатної взяти відповідальність за своє життя і рішення.
Сестра Єроніма Вовчак, СНДМ, Директорка соціального центру «Дім Надії», розповідає, що соціальний центр діє згадно моделі соціального гуртожитка. Однак, його метою є не лише надання житла, але й виховання та надання допомоги дівчатам із соціально вразливих категорій: сиріт, напівсиріт, тих що позбавлені батьківського піклування, дівчат з інтернатів чи ДБСТ, дівчат, що опинилися у важких життєвих ситуаціях, а також дівчат, що потребують піклування та соціального захисту через невиконання батьками своїх обов’язків.
Служіння сестер скероване на соціальну адаптацію дівчат і полягає не лише у формуванні побутових чи санітарно-гігієнічних навичок, але і на вихованні моральних цінностей. Сестри організовують соціально-виховну, психологічну та профілактичну роботу в центрі, з урахуванням індивідуального підходу до кожної дівчини.
Черниці стараються створити гарні умови для виховання дівчат, їхнього духовного та культурного розвитку: проводять із ними виховні бесіди, організовують святкування християнських свят, літні табори та інші заходи. У каплиці соціального центру щотижня служиться Божественна Літургія за добродіїв, за Україну та за самих дівчат, у якій мешканки радо беруть активну участь. Також організовуються пізнавальні поїздки до духовних та культурних центрів України.
«Як і в кожній родині чи спільноті не буває без труднощів», – ділиться досвідом с. Єроніма. «Особи, які потребують соціального захисту, зазнали у житті різноманітних кривд. Нерідко вони переповнені різними шкідливими звичками та схильностями. Перебування в соціальному домі спонукає будувати довірливі стосунки, дотримуватися правил, вчитися відповідальності. Отож, дівчатам слід вчитися жити за новими правилами, а сестрам – запастися терпеливістю, любов’ю та прощенням. І це буває нелегко для обидвох сторін», – розповідає директорка. «Однак з часом ситуація змінюється в позитивну сторону. Кожна особа має шанс на позитивні зміни. Для сестер великою радістю є бачити зміни в житті дівчат, їх наближення до Бога та одні до одних», – додала вона.
Спільне життя приносить спільні радощі. В гуртожитку були здійснені таїнства Хрещення, першої Сповіді, Пресвятої Євхаристії, кілька дівчат стали на рушничок щастя, і сестри, разом з мешканками, всією родиною святкували весілля. Також двоє дівчат розпізнали покликання до богопосвяченого життя.
Плекати взаємну любов та стосунки з Богом та ближніми
Оленка, одна з мешканок гуртожитку, що прибула на навчання до Львова із Сімферополя в Криму, свідчить, що «Дім Надії» став її другим домом, де відчула багато любові й підтримки. Сестри, за її словами, навчили її та інших дуже багатьох речей: починаючи від побутових навичок до більш фундаментальних, таких як життя у спільноті, стосунки з іншими, собою та з Богом. Вона розповідає що через стосунки зі сестрами почала практикувати молитву, духовне життя, а також прагнути пізнавати Бога та Його волю.
«Сестри для дівчат є прикладом відданого безкорисливого служіння Богові та Церкві. Вони навчили мене бути вдячною, зауважувати потреби інших а також вміти пожертвувати свій час задля доброї справи», – розповідає дівчина. Оленка переконана, що внесок однієї особи може перерости у велику справу, яка приноситиме користь як окремим особам, так і суспільству й Церкві.
У час війни сестри, разом з дівчатами, у вільний від навчання час випікали солодощі для військових на передову, а від часу повномасштабного вторгнення займаються також внутрішньо переміщеними особами, що приїхали до Львова. Сестри, разом з дівчатами, намагаються молитвою та діями допомагати тим, хто ціною власного життя боронить рідну землю.
«Щоб ви йшли і плід принесли» (пор. Ів. 15)
Сестра Єроніма порівнює служіння сестер до зерна, що падає в землю. Лише через певний час можна побачити плід. Одна з мешканок «Дому надії» висловилася такими словами: «Коли ти бачиш, як тебе люблять, ти не можеш не змінюватися в кращу сторону». Якщо кожен крок в сторону добра буде зроблений з любов’ю, то зерно, посіяне в землю, принесе плід і цей плід триватиме навіки.
About The Author
