БІБЛІЙНА ФАУНА: לויתן (лівйатан) – кашалот або смугач фінвал. Кит чи динозавр?
  • Втр, 23/02/2016 - 16:31

Характерною  особливістю ранніх біблійних текстів є опис світу виключно матеріального, без усяких надприродних алегорій. Навіть пророчі неапокаліптичні видіння не виходять з площини земного життя. І тільки з розвитком розуміння про духовний світ та загробне життя певних тварин, згадано у Біблії так, що дуже важко їх однозначно ідентифікувати, оскільки вони набувають рис містичних монстрів. Одним з найбільш яскравих прикладів подібних істот є лівйатан, якого в цілому визначається як якесь гігантське морське чудовисько.

У західносемітскій угарітській міфології лівйатан (латану) представлений у вигляді семиголового чудовиська, яке уособлює руйнівні сили водної стихії. З ним вступають у бій боги Балу і Анат, і в результаті чудовисько виявляється переможеним. Можливе відлуння уявлення про багатоголовість лівйатана звучить і в Біблії:

«Ти розтрощив голови лівйатана, віддав його в їжу народові пустелі» (Пс. 74,14).

Детальний барвистий опис лівйатана міститься в книзі Йова, і саме він багато в чому вплинув на подальшу міфологізацію тварини:

«Чи витягнеш гачком ти лівйатана? Чи привяжеш мотузкою  йому язика?  Чи вправиш ти тростину в ніздрі і чи терниною продіравиш  щоки його? Чи він благатиме тебе вельми?, і чи буде говорити з тобою лагідно? Чи заключить він з тобою союз, візьмеш його за раба собі вічного? Чи немов пташкою, будеш ним бавитись, для своїх дівчаток його прив’язавши? Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеянів? Чи можеш стрілами прошити шкуру його та риб’ячою острогою голову йому пробити? Поклади на нього руку свою, й згадай про війну, -  і більше того не чини. Марна була б твоя самовпевненість: уже сам вигляд його валить на землю. Нема смільчака, щоб його він збудив – а хто ж перед обличчя Моїм зможе стати? Хто вийде навпроти Мене – й буде цілий? Що під усім небом - Моє це. Не буду мовчати про члени його, про стан його сили і про красу його складу. Хто відкриє край одягу його? Хто підійде, коли до двійних його щелепів? Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах! Спина його - канали щитів, поєднання їх – крем’яна печать.  Один до одного доходить, а вітер між ними не пройде. Один до одного щільно прилипає , вони зрослись до купи нероздільно. Чхне він – аж заблисне, очі у нього, немов вії світанку, З пащі його бухає полум’я, вискакують вогняні іскри. З ніздрів його виходить дим, як з казана, що на вогні парує. Своїм подихом він запалив би вугілля, з пащі у  нього полум’я виходить. У його шиї сидить  сила, поперед нього жах стрибає. М’язи  на його тілі грубі; як натиснути на них не подаються. Серце його тверде, як камінь, тверде як спід у жорнах.  Як він устане, на хвилі страх надходить; морські буруни геть тікають. Меч ударить його і відскочить, також копіє спис та стріла. Залізо йому – солома, мідь – дерево трухляве. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, каміння з пращі – то йому полова. Ціп йому – мов стеблина, а свисне спис, то він собі сміється! Під ним - черепки гострі, неначе борона, проходить по болоті. Під ним , мов у казані, кипить безодня, море – мов горщик на пахощі. По собі він лишає світлу стежку; глибінь стає, мов голова сива. Рівні він  на землі не має, він створений безстрашним. Він позирає на все гордо: він цар над усіма гордими звірами!».(Йов 40,25-32; 41,1-26).

Для частини теперішніх креаціоністів опис лівйатана у книзі Йова – доказ того, що люди та динозаври існували одночасно. Ознаки зміїності, присутність панциря, довгої шиї вони тлумачать як опис одного з видів морських динозаврів.

У постбіблійній літературі простежується тенденція зображення лівйатана в парі з беѓемотом (бегемотом), що продиктовано, в першу чергу, текстуальним сусідством цих істот у книзі Йова. У стані первісного хаосу лівйатан і беѓемот злиті воєдино, і їх відділення один від одного простежується в апокрифічній ІІІ Книзі Езри:

«Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша лівйатаном. І Ти відділив їх одну від одної, тому що сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної в третій день, та й мешкає в ній, в якій тисячі гір. Лівйатану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був їжею тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. На шостий же день повелів Ти землі вивести перед Тобою худобу, звірів і плазунів; а після них Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тваринами і від якого походимо всі ми і народ, що Ти вибрав». (3 Езд. 6,49-54).

Даній сентенції супроводжує знаменитий міф про те, що земля спочиває на Лівйатані.

У Талмуді (Бава Батра, 74,2; 75,1) цій парі відводиться особлива роль при пришесті Месії. В день явлення царя-помазаника м'ясо лівйатана і беѓемота буде подано на бенкеті праведників.

У середньовічній християнській літературі лівйатан (левіятан) найчастіше символізує потойбічні сили, які діють на стороні сатани. Наприклад, ворота пекла нерідко зображувалися у вигляді пащі левіятана. Одне з джерел подібних уявлень - апокриф «Одкровення Варуха», де левіятан зображений у центрі пекла, але при цьому зазначено, що і «нутро його пекло». Саме у тому сенсі середньовічна іконографія часом представляє Христа, який на вудку ловить левіятана, щоб символізувати Його перемогу над пеклом та його силами.

Якщо взяти до уваги «природність» неапокаліптичної давньоєврейської літератури, то найпростіше припустити, коли стикаємось із описом лівйатана, то мова йде про узагальнений термін для всіх великих рідкісних тварин страхітливого вигляду, причому не тільки морських. Найчастіше лівйатан ототожнюється з таніном (сучасне значення - крокодил), оскільки обидві істоти наділені схожими якостями і описані в одному текстуальному просторі:

«Того дня Господь скарає своїм мечем, твердим, великим і потужним, Лівйатана, швидкого змія, вб’є  потвору, що у морі» (Іс. 27,1).

Звідси випливає висновок, що лівйатан - гігантський плазун,  який живе, як на суші, так і у водному середовищі. Ряд дослідників Біблії розглядає лівйатан'а-змія або як опис крокодила, або як відображення переказів про викопних ящерів.

Найбільш  поширеним є припущення, що в основі опису лівйатана лежить образ великого представника китоподібних, тварин, хоч і рідкісних для середземноморських країн, але цілком відомих їх мешканцям.

«Там (у море) кораблі проходять, є і лівйатан, якого створив Ти, щоб ним бавитися» (Пс. 104,26).

Вищезазначена характеристика лівйатана з книги Йова цілком відповідає натуралістичному опису китоподібних, виконаному А.Е.Бремом:

«Дихають вони таким чином: насамперед кит з великим шумом викидає воду, що потрапила в нещільно закриті ніздрі, і це викидання дає фонтани до трьох сажнів висоти. Ці фонтани найзручніше порівняти із струменем пари, що виходить крізь вузький отвір з котла, а сопіння тварини нагадує шум, створений цією парою. Фонтани не виключно з води, а і з насиченого парами повітря. Відразу  після видихання кит швидко втягує в себе повітря, видаючи при цьому помітний протяжний звук; вдихається часто 3-5 разів на хвилину».

У слов’янському фольклорі присутній вираз «чудо-юдо риба-кит», що є народним переказом дефініції «лівйатан» з певним зазначенням національного походження.

Сучасні дослідники в якості ймовірних аналогів лівйатана пропонують таких представників ряду китоподібних, як кашалот (зубаті кити) і Смугач фінвал (вусаті кити).

Кашалот (Catodon macrocephalus)

Відноситься до ряду китоподібних і підвиду зубатих китів. Навколишнє середовище - прибережні відкриті води. Довжина тіла дорослої особини - 11-18 метрів, вага - 20-50 тон. Вага новонародженого - 1 тонна, довжина 3-4 метри. Харчується головоногими молюсками і рибою. Характена зовнішня особливість - прямокутна форма голови.

Під час їжі кашалот знаходиться під водою до 50 хвилин. Піднявшись, він інтенсивно дихає, викидаючи фонтани, нахилені вперед і убік.

Ареал проживання широкий - від тропіків до Баренцевого і Берингового морів на півночі і Антарктики на півдні.

Смугач фінвал (Balaenoptera physalis)

Відноситься до ряду китоподібних і підряду  вуcатих китів. Родина полосатиков. Середні розміри 18-19 м, маса тіла близько 50 тонн. Забарвлення двотонне: темно-сіре з боку спини і біле на черевній порожнині. Тіло подовжене з високим спинним плавцем, голова невелика. Пластини вуса широкі і короткі з грубою бахромою. Основу харчування складають стайні риби, масові планктонні ракоподібні, іноді головоногі молюски. Харчуються на глибині не більше 100-200 м від поверхні моря. Ареал проживання - північні води.