У столиці Лівану місті Бейруті відбулася беатифікація мучеників капуцинів, які 1915 і 1917 року були вбиті з ненависті до віри в тогочасній Османській імперії.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ліванські капуцини о. Леонард Мельці та о. Томас Салех, що на початку ХХ століття були вбиті з ненависті до віри, проголошені блаженними Католицької Церкви. Вони були вбиті лише за те, що були християнами та ченцями. Сталося це в різних місцях і в різний час, але за схожих обставин. У суботу, 4 червня 2022 р., кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії в справах визнання святих, представляючи Папу Франциска, проголосив цих мучеників блаженними Католицької Церкви. Беатифікаційні урочистості відбулися в столиці Лівану місті Бейруті.

Покликання і формування

Вони обоє народилися в ліванському селі Баабдат в регіоні Матн. Юссеф Мелькі побачив світу на початку жовтня 1881 року та був сьомою з одинадцяти дитиною. Приваблений прикладом служіння капуцинів, також вирішив стати капуцином і місіонером. Вступивши до Ордену Братів Менших капуцинів, отримав чернече ім’я Леонард, а 1904 року був рукоположений у пресвітери. Після свячень вирушив на місійне служіння до Месопотамії. Ґеріс Салех народився на початку травня 1879 року та був п’ятим із шести синів. Також і він, захоплений служінням капуцинів, вирішив наслідувати їхній приклад, отримавши в Ордені ім’я Томас. Чернече і священиче формування проходив разом зі своїм земляком Леонардом і разом з ним після свячень вирушив до Месопотамії.

Служіння і переслідування

Сповідання, проповідування, провід шкіл і навчання в них, праця з молоддю. Таким було служіння молодих капуцинів у Мардіні, Мамурет-уль-Асісі, Орфі, Харпуті та Діарбекірі. У цьому періоді в Османській імперії загострилася нетерпимість до релігійних меншин.

На початку грудня 1914 року військові вперше увірвалися до капуцинської церкви в Мардіні, і після кількох подальших нападів наказали місіонерам покинути монастир. Отець Леонард вирішив залишитися разом з 80-річним співбратом, який вже не мав сил, і 5 червня 1915 року був заарештований. Протягом шести днів священик зазнавав катувань, якими його хотіли примусити зректися віри та перейти на іслам. Опісля, 11 червня, разом з іншими 416 чоловіками, вони були депортовані. В колоні був також блаженний священомученик Ігнатій Малоян, вірмено-католицький архиєпископ. На половині шляху, після чергової відмови зректися віри, всі були жорстоко вбиті.

Отець Томас 22 грудня 1914 року був вигнаний разом із ще одним співбратом з монастиря в Діарберкірі, знайшовши пристановище в монастирі в Орфі. Протягом двох років мужньо переносив переслідування з боку поліції та пережив дві серії антихристиянських погромів у місті. Однак, 4 січня 1917 року був заарештований разом зі співбратами, отримавши обвинувачення в переховуванні вірменського священика й незаконному володінні зброєю (це друге було неправдою). За двома обвинуваченнями був засуджений до страти, якої не дочекався, померши внаслідок виснаження, спричиненого катуваннями, та від тифу.