У четвер, 8 жовтня 2015 р., в римській греко-католицькій базиліці Санта-Марія-ін-Космедін відбулась спільна молитва за мир у світі, зокрема, на Близькому Сході та в Україні. Ініціатором цієї молитовної зустрічі був Патріарх Григорій ІІІ, Глава Греко-Католицької Мелхітської Церкви. До участі були запрошені усі ієрархи, що представляють Східні Католицькі Церкви на Синоді Єпископів про сім’ю, який проходить у Ватикані.

Знаменним стало те, що молитва за мир в Іраку, Сирії, Палестині та Україні лунала різними мовами: грецькою, арабською, румунською, старослов’янською, угорською та українською. Українську Греко-Католицьку Церкву, крім Блаженнішого Святослава, представляли також владика Гліб Лончина, Єпарх Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні та Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Ірландії, і владика Борис Ґудзяк, Єпарх паризької Єпархії Святого Володимира.

Після молитви греко-католицькі єпископи мали братнє спілкування, під час якого кожен ієрарх мав можливість поділитись думками про душпастирську ситуацію в своїй єпархії чи митрополії та своїй Церкві sui iuris. Зокрема, українські владики та ієрархи Близького Сходу розповіли своїм братам у єпископстві про діяльність їхніх Церков під час збройних конфліктів та воєнних дій в їхніх державах.

У цій спільній молитві за мир взяли участь також і представники студентів Папської Української Колегії святого Йосафата, разом з о. Теодосієм Гренем, ЧСВВ, віце-ректором Колегії.

Після вищезгаданої молитовної зустрічі Блаженніший Святослав Шевчук, Глава Української Греко-Католицької Церкви, поділився своїми думками слухачами Радіо Ватикан:

В четвер, 8 жовтня, в базиліці Санта-Марія-ін-Космедін тут, у Римі, відбулася спільна молитва за мир, молитва, яка була зініційована Патріархом Мелхідської Греко-Католицької Церкви Григорієм ІІІ. На цю молитву були запрошені всі греко-католицькі єпископи, делегати Папського Синоду. Думаю, що знаменним є те, що ця молитва за мир в Україні і за мир на Близькому Сході: в Сирії, В Іраку, на Святій Землі, лунала різними мовами: і арабською, і українською, і старослов’янською, і угорською, і румунською. Тобто тими мовами, якими моляться греко-католики у цілому світі. Я би сказав, що дуже знаменним є також те, що ця молитва відбувалася з ініціативи самого Патріарха Григорія, який дуже переживає за свою землю. Ми знаємо, що в тих днях у Сирії відновилися дуже активні бойові дії. І така спільна молитва є знаком солідарності з тими християнами Близького Сходу, які потерпають від війни. Але так само це є такий своєрідний момент  молитовного єднання з Україною. В своєму слові Патріарх Григорій дуже живо відчував біль українців, ту війну, яка відбувається в Україні. Коли ми говорили про мільйони біженців, зокрема зі Сирії, які тепер потрапляють до Європи, ми так само говорили про біженців і нові хвилі еміграції з України: людей, які справді втратили свій дім, свою працю, все своє надбання. Ми говорили про людей, які є поранені, десятки тисяч поранених, як багато серед них є дітей. Ми теж говорили про те, яким чином потрібно допомагати тим біженцям, внутрішньо переселеним особам, якщо мова йде зокрема про Україну, для того, щоб вони відчули себе прийнятими, любленими Богом і гідними громадянами своїх держав. Після цієї молитви ми мали можливість такого братнього спілкування, де кожен єпископ розповів про душпастирську ситуацію у його єпархії. У тій зустрічі брав участь крім Патріарха Григорія ІІІ також його греко-католицький Митрополит з Ізраїлю, який своїм осідком має Хайфу. Я теж мав нагоду подякувати цьому Митрополитові за душпастирську опіку над українцями, які є в Ізраїлі. Ми теж говорили про наших священиків, які там душпастирюють і про ті наступні кроки, які ми повинні зробити, щоби надати належну душпастирську опіку українцям на Святій Землі. Так само про душпастирську ситуацію розповів владика Борис Гудзяк з Парижу, владика Гліб Лончина з Лондону, коли мова йде про УГКЦ. Також про їхнє служіння розповіли владики з Румунії, з Угорщини, зі Словаччини, зі США. Отож, було охоплено, я би сказав, різносторонньо життя Греко-Католицької Церкви в різних країнах, в різних культурних контекстах. Ще однією такою цікавою ідеєю, яка спонтанно зародилася, є формування спільної греко-католицької семінарії у Святій Землі для того, щоб можна було дати хоча б один рік такого біблійного, літургійного виховання греко-католикам, які проживають в інших країнах. Це була ідея Патріарха Григорія. Ми всі її живо підтримали і тепер будемо старатися спільними зусиллями, щоб мати такий богословський центр. Бо ми просто бачили, як нам, церквам візантійського обряду з різних традицій і культурних контекстів, є необхідний спільний богословський науковий центр для того, щоб ми могли серйозно і ґрунтовно сказати своє слово у богословській науці Католицької Церкви сьогодні.

А про актуальну ситуацію в Україні та діяльність УГКЦ у цей нелегкий період для нашої держави Блаженніжий Святослав сказав:

Якщо би одним словом можна було окреслити те, що діється сьогодні на Україні, то це є страшне слово – війна – війна, яка заторкнула різні аспекти життя українців, їхнього сьогодення. Найперше, коли ми говоримо про душпастирські обставини України, ми говоримо про анексію Криму і про окупацію частини східного Донбасу України. Очевидно, ми сьогодні маємо відносне затишшя на Донбасі. До справедливого миру ще є досить далеко. Ми ніколи не знаємо, коли можуть відновитися бойові дії. Ми бачимо, що окупанти не думають поки що відводити свої війська з української землі. Отож, сотні тисяч українських родин кожного дня моляться за своїх синів, чоловіків, рідних і близьких, які є на фронті і це є такою дуже болючою раною, дійсністю українського народу. І тому очевидно, що українська Церква реагує на ті всі виклики сьогодення, зокрема співстраждає з тими болями, які сьогодні Україна переносить.  Ми надаємо пастирську опіку нашим військовослужбовцям, але також намагаємося допомогти усім людям, які того потребують. Останніми місяцями ми побачили такі цікаві феномени, що в тих місцях постійної дислокації наших військових частин чи навіть в районі АТО дуже багато місцевих громад починають звертатися до влади з проханням творити греко-католицькі парафії. Вони побачили добрий приклад справжнього пастиря в особі греко-католицького військового капелана. Ми розуміємо, що військовий капелан, перш за все, це є священик для армії , а не для цивільного населення. Але сам факт того, що спонтанно з боку місцевих людей є така повага до нашої Церкви є для нас викликом, як правильно на це відповісти, як послужити тим людям, які шукають Божого Слова саме в нашій Церкві. Також у Криму ми намагаємося надавати душпастирську опіку нашим вірним, хоча відбувається так званий процес перереєстрації наших громад відповідно до російського законодавства. Час, коли це можна робити, закінчиться 1 січня 2016 року. На сьогоднішній день жодна наша громада не була перереєстрована, хоча я знаю, що такі намагання з боку наших вірних були: офіційно, я би сказав, в нових обставинах залишитися громадами і мати можливість вільно молитися. Як буде виглядати доля греко-католиків в Криму після 1 січня ми ще достеменно сьогодні не знаємо, хоча намагаємося надавати душпастирську опіку нашим вірним так, як там дозволяють сьогодні обставини. Наша Церква дуже активно включається в будівництво України не лише на її теренах. Ми знаємо, що зараз Україна перебуває напередодні чергових виборів до місцевих органів державної влади. Ми скерували окреме пастирське послання до нашого народу, тому що цей передвиборчий час деякі безвідповідальні політики можуть використати для того, щоби ще нашкодити українському народу, його державності і тому ми відчували своїм обов’язком застерегти від тих шкод політиків, а також апелювати до мудрості нашого народу, наших виборців. Ми закликаємо, зокрема, українську молодь обов’язково взяти участь у виборах, бо якщо молодь скаже своє слово на тих виборах, то слово молоді може бути абсолютно революційним в даних обставинах. Крім того наша Церква є голосом України і українського народу на рівні міжнародної спільноти. Тепер, в часі Папського Синоду, ми постійно спілкуємося з єпископатом з різних країн світу, а також з журналістами, дипломатичним корпусом. Сьогодні вже є глибоке розуміння гуманітарної катастрофи, яку переживає Україна. Я про неї чітко сказав у своєму слові під час виступу на Папському Синоді, наголосивши на тій ролі, яку виконують в подоланні цієї гуманітарної кризи не так державні інституції чи якісь міжнародні організації, як звичайні сім’ї, родини, які діляться тим, що мають, зі своїм ближнім і виявляють надзвичайну солідарність з потребуючими в Україні.

Глава Української Греко-Католицької Церкви також заохотив усіх наших вірних до молитви за мир в Україні:  

Я би дуже просив кожного дня молитися за Україну. Ми неодноразово скеровували ці заклики до молитви і посту. Я хочу пригадати всім, що кожна наша єпархія і екзархат має визначений день, коли вона постить за Україну і є такий ланцюжок безперервного посту і молитви в наміренні закінчення війни в Україні. Я дуже прошу не занедбувати цієї молитви і цього посту і кожного дня о 9 годині за київським часом я закликаю залишити всі світські, земські турботи, стати перед Боже Обличчя і промовити молитву за Україну, за українське військо, за українську державу, за український народ.