Бог не перестає шукати союзників серед людей. Проповідь Папи в Мілані
  • Суб, 25/03/2017 - 20:02

Бог не перестає шукати союзників, чоловіків та жінок, здатних увірувати, зберігати пам’ять, почуватися частиною свого народу, аби співпрацювати з креативністю Святого Духа. На цьому, коментуючи Євангельську розповідь про Благовіщення Пресвятої Богородиці, наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку 25 березня 2017 р. відслужив у парку Монци, одному з найбільших парків Європи, розташованому поблизу Мілану. Євхаристійну молитву в амврозіянській версії латинського обряду разом з Наступником Святого Петра звершували приблизно мільйон вірних.

Проповідник зазначив, що йому подобається розглядати цей уривок паралельно зі схожим – звіщенням про народження Івана Предтечі. «Звіщення про народження Івана Христителя відбулося тоді, коли Захарія, священик, був готовий розпочати літургійні чинності в святилищі храму, в той час як увесь збір людей очікував назовні. Звіщення про народження Ісуса, натомість, відбулося в невідомій галилейській місцевості, в периферійному місті, що не втішалося доброю славою, серед анонімності дому дівчини, званої Марією», – сказав Святіший Отець, пояснюючи:

«Мова йде про контраст, багатий змістом, який вказує нам на те, що новий Божий храм, нова зустріч Бога з Його людом, відбудеться у місцях, в яких ми не сподіваємося, на околицях, на периферії. Саме там вони призначать свою зустріч, там Бог стане тілом, аби з лона Матері прямувати поруч з нами. Він вже не перебуватиме в місці, зарезервованому для небагатьох, у той час як більшість очікує назовні. Ніщо й ніхто не буде Йому байдужим, жодна ситуація не буде позбавленою Його присутності: радість спасіння розпочинається у щоденному житті в домівці назаретської юначки».

За словами Папи, Бог, «Який бере на Себе ініціативу», вирішує ввійти в наші домівки, у щоденні змагання, «сповнені тривогами й бажаннями». І саме в наших містах, школах і лікарнях, на наших площах звучить: «Радуйся, Господь з Тобою!». І ця радість «породжує життя та надію», перетворюється «в солідарність, гостинність й милосердя». Й подібно до Марії, також і ми можемо розгубитися, запитуючи: «Як це станеться?» – в наш час, коли бачимо навколо себе спекулювання на тему життя, праці і сім’ї, щодо молоді, бідних і мігрантів.

«Без сумніву, запаморочливий ритм, яким ми опановані, здається, викрадає в нас надію та радість. Тиск і безсилля перед обличчям багатьох ситуацій, здається, висушили наші душі, вчинивши нас нечутливими перед обличчям незліченних викликів. І, як не парадоксально, коли все пришвидшується для того, щоб, у теорії, будувати краще суспільство, врешті-решт вже не вистачає часу ні нащо, ні для нікого», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що слід запитати себе: «Як можемо жити радістю Євангелія в наших містах сьогодні? Чи можлива християнська надія в цій ситуації, тут і тепер?».

За словами Глави Католицької Церкви, ці два запитання заторкують нашу ідентичність, життя наших родин, сіл і міст, вимагаючи від нас «по-новому зайняти своє місце в історії». «Якщо радість і християнська надія надалі залишаються можливими, – пояснив він, – перед численними болючими ситуаціями ми не можемо залишатися простими спостерігачами, які вдивляються у небо, чекаючи, коли “перестане накрапати дощ”. Все, що діється, вимагає від нас сміливого погляду на теперішнє, з відважністю людини, яка знає, що радість спасіння формується в щоденному житті в домівці назаретської юначки».

Перед обличчям розгубленості Марії архангел Гавриїл запропонував три критерії, щоб допомогти також і нам «прийняти довірену місію». Насамперед, призивання пам’яті. «Першою річчю, яку робить ангел, є призивання пам’яті, відкриваючи теперішність Марії на всю історію спасіння. Він пригадує про обітницю, дану Давидові, як плід завіту з Яковом. Марія – донька завіту», – сказав Папа, додаючи, що сьогодні також і ми покликані поглянути в минуле, щоб не забути, звідки походимо. Адже пам’ять допомагає нам «не залишатися в полоні суджень, які сіють поділи й розбиття, як єдиний спосіб вирішення конфліктів».

Наступним елементом є приналежність до Божого люду. Пам’ять, як зауважив проповідник, допомагає засвоїти свою приналежність до Божого люду, що складається з тисяч облич, історій, відмінних походжень, є багатоконтурним і мультиетнічним. «Це одне з наших багатств. Це люд, що покликаний приймати відмінності, креативно та з пошаною інтегрувати їх, втішаючись новизною, що походить від інших. Це люд, що не боїться приймати потребуючого, тому що знає, що там присутній його Господь», – наголосив Святіший Отець.

Свою розмову з Марією архангел Гавриїл завершує словами: «Нічого бо немає неможливого в Бога». «Коли віримо в те, що все залежить виключно від нас, – зазначив Наступник святого Петра, – то перебуваємо у полоні наших здібностей, сил і короткозорих горизонтів. Коли, натомість, погоджуємося отримати допомогу, прийняти пораду, коли відкриваємося на благодать, здається, що неможливе починає ставати дійсністю. Це добре відомо на цих землях, які протягом своєї історії породили чимало харизм, місіонерів, велике багатство в житті Церкви!».

«Як і вчора, Бог не перестає шукати союзників, – підсумував проповідник, – й надалі шукає чоловіків та жінок, здатних увірувати, творити пам’ять, почуватися частиною народу, щоб співпрацювати з креативністю Святого Духа. Бог й надалі проходить нашими кварталами й дорогами, вирушає у всі місця в пошуках сердець, здатних почути Його запрошення та втілити його тут і тепер. Перефразовуючи коментар святого Амвросія до цього Євангельського уривка, можемо сказати: Бог не перестає шукати серця, такі як у Богородиці, здатні увірувати навіть в зовсім надзвичайних умовах. Нехай же Господь зростить у нас цю віру і надію», – побажав Святіший Отець.