Цими днями (26 липня) минає четверта річниця мученицької смерті о. Жака Амеля. Ісламські терористи мріяли про показовий напад на Церкву. Тим часом, всупереч їхнім намірам, вони показали світові постать простого і вірного священника в його щоденному служінні.

Відтоді могила о. Амеля стала місцем паломництва французьких священників. Семінаристи, натомість, бачать у ньому приклад для наслідування – «старшого брата», який віддавав себе іншим до останніх днів свого життя. На це вказує о. Рош Валентін, ректор Міжнародної теологічної семінарії в Арсі, Франція.

«Він був людиною, яка щодня віддала своє життя як звичайний священник, працюючи на парафії. Вірний своєму служінню, навіть коли був у літньому віці. Саме під час цього служіння його вбили. Ось чому щораз більше священників здійснюють паломництво до його могили, щоб просити його про заступництво, про ласку вірності, ласку любити попри все, щохвилини. Тому що таким був о. Жак, – сказав о. Рош Валентін. – Іван Павло ІІ у «Pastores dabo vobis» пише, що душпастирська любов проявляється саме в цілковитому  даруванні себе для Церкви, наслідуючи приклад Христа і разом із Ним. Іншими словами, Ісус хоче прищепити Свою любов із Свого серця до сердець священників, щоб вони теж любили, як і Він. Тож ми згадуємо о. Жака у формуванні семінаристів під час реколекцій. І справді, семінаристи виявляють у ньому свого старшого брата, який витривав у цій любові аж до кінця. Це допомагає формувати серце, яке є найважливішою частиною священницької формації. Бо молоді люди приходять до семінарії із щирою великодушністю. Коли чоловік закоханий, він хоче віддати все. Ми повинні їх виховувати таким чином, щоб могли наполегливо проявляти це дарування себе, щоб ця великодушність  була постійною і зробила їх щасливими».