Чергове «ні» Богові на Оболоні
  • Чтв, 18/04/2013 - 10:53

Увечері 17 квітня у випуску новин ТСН на телеканалі «1+1» було показано, як мешканці або, можливо, найманці претендента на шмат землі, що за правом належить римсько-католицькій парафії св. Франциска, знову ламають на цей раз уже металеву огорожу.

 

Київ – це місто зародження християнства на нашій землі. За давніми переказами, на його пагорбах апостол Андрій поставив хрест. Упродовж історії тут постало і було знищено близько 40 римсько-католицьких храмів та каплиць.

 

Цей випадок укотре засвідчує, що люди в нашій державі звикли жити без Бога, що Україна потребує євангелізації, що наша земля потребує Бога! Ця подія не повинна залишити людей байдужими. Раніше на цьому тижні, у вівторок, невідомий стріляв із пневматичної зброї у сестер-монахинь, а вчора було зруйновано міцний металевий паркан… Що ж буде далі?!

 

Хіба це не те саме місто, з якого розпочалася євангелізація всього нашого народу, що потім поширилася також і на інші землі? З сюжету ТСН видно, що навернення народу до християнства, яке започаткував Володимир Великий понад 1025 років тому, ще не завершилось і досі.

 

Хіба ж ми не живемо зараз за часів свободи віросповідання? Проте сьогодні після довгих років очікувань вірян на свій храм, маючи на руках як документи на забудову, так і всі необхідні дозволи, у них на очах ламають і нищать те, що належить Церкві – як було ще за пам'ятних часів жорстоких комуністичних переслідувань…

 

Про думки самих очевидців, що були на місці подій, красномовно свідчить цей коментар: «Дитячого майданчика безпосередньо на місці будівництва не було вже дуже давно. Натомість були розкидані використані шприци і биті пляшки. Приблизно у жовтні місяці, перед виборами, кілька кандидатів у народні депутати розбили сквер на цій території, чого не мали права робити: у цієї землі є власник, від якого до скарбниці міста вже багато років надходить орендна плата за цю землю. ЦЯ ЗЕМЛЯ НЕ НАЛЕЖИТЬ МЕШКАНЦЯМ ЦИХ БУДИНКІВ. Жодної бійки не було. Віряни не вступали і не вступатимуть у бійку. Поведінку й обличчя "захисників" кожен, хто має хоч краплю здорового глузду, може оцінити самостійно, навіть із такого сюжету. Кому вірити, кожен вирішує сам. Особисто я мало віри йму новинам, які так "правдиво" висвітлюють події» (Олена К.).

 

На відео видно, як поряд стоїть міліція, коли мешканці чи найманці ламають чуже майно і ті ж деревця, заради захисту яких вони начебто й зібралися. У цивілізованих країнах можна було б позиватися до суду через бездіяльність самої міліції, що стояла збоку й уже у черговий раз не оборонила приватної власності. Але в Україні це може лише зашкодити.

 

Що робити? Залишити це місце чи збиратися й надалі всім на постійне чергування, як це було у Дніпропетровську, – це вирішувати церковній владі. Однак, безперечно, через цю ситуацію Господь бажає нам усім щось сказати, передусім наскільки глибоко бездуховною поки що є наша держава, якими безбожними є деякі наші співгромадяни і як сильно ми потребуємо Бога та євангелізації!

 

О. Павло Вишковський ОМІ

Католицький Медіа-Центр