Питання реальності існування Бога є одним із найпопулярніших серед тих, хто не вірить у Нього, є агностиком або переживає кризу віри. Як можна відповісти на це запитання?

Тома Аквінський запропонував п'ять аргументів, які доказують існування Бога. Пропонуємо їх коротке та зрозуміле пояснення.

***

У своїй відомій книзі «Бог як ілюзія» англійський учений та письменник Річард Докінз пише, що питання про існування Бога є науковою гіпотезою та підлягає науковій перевірці. Він пише: «Або Бог існує, або ні. Це питання науки, на яке ми колись, можливо, отримаємо відповідь, а поки що ми можемо сказати щось досить переконливе про ймовірність» (48). Але цей професор не враховує одну дуже важливу річ, а саме те, що якщо Бог нематеріальний і є Творцем усієї природи (і, отже, більший за неї), то Його існування не може бути доказане лише природою, але також має бути виведене розумом.

Святий Тома Аквінський у першій частині трактату «Сума теології» (питання 2) сформулював п'ять доказів існування Бога. Вони прості, але водночас їх важко обґрунтовано спростувати. Коротко він стверджує наступне:

- Має існувати Першодвигун. Ми знаємо, що все, що перебуває в русі, спричинене рушійною силою. Ніщо у світі не рухається саме по собі, тому першодвигун має бути поза світом.

- Повинна існувати Першопричина. Так само ми бачимо, що багато речей є результатом причини і наслідків. Оскільки ніщо не може зробити самого себе, має бути якась першопричина, початок всіх початків. Це і є Бог.

- Необхідне буття. Все, що існує, залежить від чогось іншого у своєму існуванні (наприклад, діти існують завдяки своїм батькам, аж до перших чоловіка і жінки). Обов'язково має бути Істота, яка з'явилася раніше за всі речі, від якої виходить все існування, і яка не залежить у своєму існуванні від жодної іншої істоти.

- Досконала Істота. Так само, як ми можемо знати, що є речі більш або менш красиві, істинні, гідні тощо. Але «більш» чи «менш» говориться про речі, які в той чи інший спосіб наближені до деякої своєї міри (ідеалу). Тому необхідним є існування чогось абсолютно істинного, найкращого та гідного, і ця досконала сутність — Бог.

- Має існувати Творець. Світ є доказом хитромудрого і складного задуму. Очевидно, що дії речей, позбавлених розуму, наприклад, природних тіл, таких, що спрямовані до якоїсь мети і завжди або майже завжди ведуть до неї якнайкраще. Звідси зрозуміло, що їхня цілеспрямованість не випадкова, а спрямовується свідомою волею, що свідчить про Творця

Ці аргументи не є єдиними та вичерпними. Багато богословів і філософів присвятили чимало праць, щоб подати й інші докази, що Бог є. Слід розуміти, що хоча багато невіруючих не прийматимуть їх до уваги, це може допомогти нам самим зробити перший крок до розуміння того, хто є Бог і хто є ми самі. Незважаючи на заяви деяких християн про те, що немає необхідності взагалі щось доказувати і головне вірити, Перший Ватиканський Собор наполягає на тому, що віра та розум не лише сумісні, а й фактично доповнюють одне одного. Але треба врахувати, що Бог сам по собі перебуває поза нашою природною здатністю пізнання. Це логічно, тому що ми створені Богом, тому не рівні Йому і не можемо пізнати Його повністю своїми силами. Той самий Собор стверджує, що Бог - це «абсолютно проста і незмінна духовна субстанція» - Його природа відрізняє Бога від будь-якої створеної речі. Однак віра є даром Божим, який дозволяє нам пізнати Його в Ньому самому.

Однак знання того, хто такий Бог, відрізняється від знання того, що Він існує. Ми можемо дізнатися, що Він існує, виходячи зі структури створеного світу, не просто дивлячись на наукові докази, але й використовуючи нашу природну здатність розуму дивитися на науковий світ і на те, на що він вказує - на Першодвигуна, Вищу Істоту, Першопричину.

«Бо всі з Нього, Ним і до Нього» (св. Павло, Рим 11:36)

Джерело: Катологія на основі матеріалів Aleteia