ПИТАННЯ: Чи правда, що у випадку небезпеки для життя можна красти?

ВІДПОВІДЬ: Красти ніколи не можна. Усі негативні заповіді (не вбий, не чини перелюбу, не кради, не бреши, не пожадай дружини чи майна ближнього) дійсні завжди і за будь-яких обставин.

Коли людина перебуває під загрозою смерті, то присвоєння собі чужого добра не є крадіжкою, тому не підпадає під заповідь «не кради». Це пояснюється тим, що Бог призначив земні блага всім людям без винятку. Крім цього, Бог допустив приватну власність. Але, згідно з вчительством Церкви, приватна власність існує для того, щоби блага цього світу були доступні кожному у впорядкованому вигляді.

Якщо принцип приватної власності суперечить принципу загального призначення благ, то приватна власність стає проявом несправедливості. Тому, коли існує загроза смерті, наприклад, від голоду, то первинне право на земні блага переважає над вторинним правом на особисту власність. У такому випадку йдеться не про крадіжку, а про застосування природного первинного права людини.

За матеріалами: radiovaticana.va