Чи релігія свариться з психологією?
  • Суб, 31/05/2014 - 11:26

Психологія - подібно як релігія - хоче допомогти людині прийняти реальність. Однак на відміну від релігії робить це без допомоги Бога і часом більш шкодить, ніж допомагає.

Психологія є наукою, яка в центрі уваги ставить збереження людини, натомість в центрі релігії є людина. Головною метою психології є сприяння зрілих способів поведінки. Головною метою релігії є формування зрілих людей. Зовнішні збереження не говорять всього про людину. Ісус остерігає фарисеїв: " Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові." (Лк 16, 15). Психологія зосереджується на деяких тільки сферах людини і її активності. Релігія цікавиться цілою людиною і пояснює остаточний сенс її життя. Психологія займається індивідуальністю. Релігія займається особою.

Принципова різниця між психологією і релігією виникає з факту, що психологія є справою людини, натомість християнська релігія є ефектом Божого Одкровення. Як кожна людська справа, психологія здійснює помилки і підлягає безперервним модифікаціям. Наступні психологічні напрямки це відповідь на однобічність попередніх систем. Часто виявляються також обмеженими і невистарчальними як і інші. Для прикладу, психоаналіз бачить в людині головне сексуальний потяг, а поведінку інтерпретує як ефект несвідомих психічних конфліктів. Бехавіоризм трактує людину як когось, хто всього лише пасивно реагує на зовнішні стимули за принципом пошуку нагород (задоволення) і уникання кари (болю). У свою чергу гуманістична психологія експонує людську свідомість, свободу, активність, творчість, неповторність. Однак і цей напрямок піддався політичній "коректності", проголошуючи суперечні з реаліями людини постулати виду: спонтанна самореалізація, виховання без стресів, актептація поставлена на місце правди і любові.

Фрейд спостерігав в людині головне загрози і конфлікти. Був під враженням людської слабкості і внутрішнього роздвоєння. Модна тепер гуманістична психологія попадає в другу крайність і наївно проголошує оптимістичне бачення людини. Ігнорує факт, що кожен з нас уміє кривдити самого себе, що потребує Спасителя, дисципліни, навернення. Сучасним людям подобається така психологія, яка забороняє моральні оцінки і обіцяє легке щастя, заохочуючи своїх "клієнтів" до того, щоб нічого в собі не загашали, щоб жили спонтанно і без стресів, щоб прямували за "мудрістю" тіла та емоцій.

Домінуючих психологів тепер можна назвати "peace makers", тобто ті, що обіцяють легкий психічний спокій за ціну втечі від правди про людину, від моральних принципів, від любові та відповідальності. Натомість Ісус це "space maker", тобто хтось, хто робить в нас простір для духовного розвитку і страждання, якого неможливо уникнути. Спаситель запрошує людину "відректися себе самого", тобто, щоб забути про себе для того, щоб вчитися вірної, самовідданої та мудрої любові, якою Він перший нас покохав.

Психологія створює шанс на краще розуміння багатообразних обумовленостей поведінки людини. В разі серйозних психічних труднощів, напр. нав'язливих, маніакальних думок чи болючого, ірраціонального страху або залежностей (алкоголізм, наркоманія, еротоманія, азарт, трудоголізм, залежність від комп'ютера), варто користуватися допомогою спеціалістів. Слід однак шукати тоді таких психологів, які знають, що не приходить до них людська психіка, але ціла людина.

Справді людям, що страждають допомагає тільки той, хто враховує не тільки їх суб'єктивні переконання чи емоційні переживання, але також їх зв'язок з Богом, їх сумління, ідеали і ієрархію цінностей.

Католицький медіа-центр