Чи співпрацювала Католицька Церква з нацистами?
  • Втр, 17/04/2018 - 20:33

Ні для кого не таємницею, що Католицька Церква неодноразово ставала предметом наклепів та звинувачень з боку ворогів, метою яких було зобразити Святу Мати Церкву в поганому світлі. Одним із таких поширених міфів є історія про те, що Церква якимось чином допомагала нацистському режиму під час ІІ Світової війни у переслідуванні та геноциді єврейського народу, або ж що вона не була достатньо активною у протистоянні нацизму. Ці твердження походять з історії ревізіоністів і є далекими від істини.

«У США є менше сотні людей, котрі ненавидять Католицьку Церкву, однак є мільйони тих, котрі ненавидять те, що вони помилково сприймають як Католицьку Церкву», - блаженний Фултон Дж. Шин.

Британський журналіст Джон Корнвелл називав Папу Пія ХІІ «Папою Гітлера» і звинувачував Церкву у співпраці з нацистською Німеччиною. Однак, під час ІІ світової вінйи Церква не те, що не співпрацювала з ними, а насправді становила одну із найсильніших опозицій до них. До речі, режим настільки не любив Пія ХІІ, що називав його «любителем євреїв» і намагався перешкодити його обранню на папський престол через його відому антинацистську позицію.

У 1937 році Папа Пій ХІ написав німецькою мовою, а не звичною латинською, енцикліку «Mit brennender Sorge» (З великим занепокоєнням). Енцикліку ввезли до Німеччини, попри страх цензури з боку нацистського режиму, і зачитали у кожному католицькому храмі країни на Вербну Неділю того року. Більше 300 тисяч примірників енцикліки були ввезені в країну в повній секретності, а наступного дня після того, як їх було зачитано, після рейду Гестапо по храмах, їх усіх конфіскували. У своїй енцикліці Папа Пій ХІ засудив «так званий міф про расу і кров» та порушення «Reichskonkordat» - засобу притягнення нацистів до відповідальності шляхом міжнародного договору.

«Той, хто возвишує расу чи народ, чи державу, чи певну форму держави, чи депозиторій влади, чи будь-яку іншу основоположну цінність людської спільноти – якою б необхідною та поважною не була їх функція у світовому порядку – той, хто підносить ці поняття вище їх стандартної цінності і обожествляє їх до ідопоклонницького рівня, той руйнує і спотворює порядок у світі, який запланував і створив Бог; той є далеким від істинної віри в Бога та від концепції життя, яку ця віра передбачає», - «Mit brennender Sorge».

Папа Пій ХІІ продовжив традицію свого попередника у рішучому засудженні. Він висловив кілька промов, які широко інтерпретували, включаючи єврейських лідерів та газет, як чітке засудження расистської політики Гітлера. Однак, традиційна дипломатична мова Ватикану разом з тим, що Союзники могли хотіти більшого від Пія ХІІ, що б завадило йому робити те добро, яке він міг, призвели до того, що дехто повірив у те, що Пій ХІІ у певний спосіб та у певній формі підтримував нацистів, незважаючи на усі докази протилежного.

Насправді, Католицька Церква проводила широку і таємну роботу в протистоянні нацистському режиму. Під час війни Пій ХІІ напряму діяв в Італії і через папських дипломатів у інших країнах, щоб врятувати життя сотень тисяч людей. І хоча не відомо точної їх кількості, припускається, що з допомогою його прямого втручання було врятовано від 600 до 800 тисяч осіб, а ще більше через його непряме втручання. Альберт Енштейн визнав це, кажучи:

«Лише Церква виступила поперек шляху Гітлерової кампанії щодо утисків істини… Я змушений визнати, що те, що я колись зневажав, тепер відверто хвалю».

У 2012 році вийшла книжка «Євреї Папи» про те, як Пій ХІІ таємно рятував євреїв від утисків нацистів. Книга розповідає деталі про те, як він давав благословення на встановлення притулків у Ватикані та у різних монастирях Європи для надання захисту євреям. Він навіть провів таємну оперцію, в рамках якої священикам давали кодові імена і підроблені документи, щоб вони, ризикуючи своїм життям, надавали притулок євреям.

Священики отримували вказівку видавати свідоцтва про хрещення євреям, котрі переховувались в Італії, євреям в Угорщині видавали підроблені ватиканські документи, які ідентифікували їх як католиків, а з допомогою підпільної мережі євреїв Німеччини вивезли до безпеки в Римі. Десяткам тисяч євреїв вдалось знайти безпечний притулок у Європі чи потрапити до Ватикану завдяки діям Пія ХІІ.

Під час і після війни Пія ХІІ широко вважали рятівником євреїв. У 1944 році головний равин Єрусалиму сказав, що народ Ізраїлю буде завжди пам’ятати те, що він і решта Церкви «роблять для наших нещасних братів і сестер в цей найтрагічніший час».

Хоча, як це не сумно, невелика кількість окремих католиків співпрацювали із грізним злом нацизму, Вселенська Церква і вражаюча більшість католиків становили рішучу опозицію. Більшість німецьких католиків у той час голосували проти Нацистської партії, як демонструє статистика:

У 1943 році Папа Пій ХІІ написав яким чином нарешті виявиться істина та відкриється нацистська пропаганда такою, як вона є; і його слова вистояли шістдесят років, як і наклепи, які йому і Церкві довелось витерпіти за хибні звинувачення у співпраці з нацистським режимом.

«Церква не боїться світла істини, ані свого минулого, ані теперішнього, ані майбутнього. Прийде час, і за певних умов та людських емоцій, неопубліковані документи про цю жахливу війну стануть публічними. Тоді безглуздість усіх обвинувачень стане очевидною, як на денному світлі. Їх походженням є не байдужість, а презирство до Церкви».

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами ucatholic.com