Член Міжнародної богословської комісії: Ратцінгер і Каспер живуть на різних богословських планетах
  • Втр, 24/03/2015 - 19:22

Професор Трейсі Роуланд є деканом і постійним членом Папського інституту дослідження подружжя і сімʼї ім. Івана Павла ІІ в Мельбурні, Австралія. У 2003 році вона опублікувала  книжку «Культура і Томістична традиція: після ІІ Ватиканського Собору», і таким чином задекларувала себе як сміливий, свіжий голос в міжнародних католицьких богословських колах. Вона є членом редакційної ради північно-американської версії журналу «Communio: Міжнародний католицький огляд», а також авторкою книг «Віра Рітцінгера» і «Бенедикт XVI: орієнтири для розгублених». У вересні минулого року Папа Франциск призначив п. Роуланд членом Міжнародної богословської комісії при Конгрегації доктрини віри.

Нещодавно п. Роуланд дала інтервʼю для видання “The Catholic World Report” (CWR), в якому говорила про її нещодавнє призначення і працю в австралійському Папському інституті дослідження подружжя і сімʼї ім. Івана Павла ІІ. Вона також поділилась своїми думками щодо Синоду Єпископів 2015, Папи-емерита Бенедикта XVI і Папу Франциска, кардинала Пелла, Церкву в Австралії та ін.

 

CWR: У вересні Папа Франциск здійснив нові призначення у Міжнародній богословській комісії (МБК). Чи можете розповісти нам про МБК і її головні проекти?

Професор Трейсі Роуланд: Міжнародна богословська комісія була створена після Другого ватиканського собору наприкінці 1960-их. До її складу входять 30 членів, усі з них є професійними богословами. Призначення відбувається на період 5 років, і впродовж цих 5 років богослови працюють над трьома документами, які висвітлюють теми, які на той час мають важливе богословське значення. Трьома темами на наступні 5 років є: 1) синодальність, 2) віра і таїнства та 3) релігійна свобода.

 

CWR: Видається, що для Папи Франциска синодальність є дуже важливою. Він уже встиг скликати два Синоди Єпископів. І він також попросив православних допомогти нам краще зрозуміти роль синодальності в житті Церкви. Чи тему синодальності запропонував сам Папа Франциск? На Вашу думку, як богослова, як він розуміє синодальність? Чому вона є важливим питанням для обговорення МБК?

Трейсі Роуланд: Синоди Єпископів не є новинкою в житті Церкви. Їх проводили і за часів понтифікатів Івана Павла ІІ і Бенедикта XVI. Жодна з тем не була запропонована Папою Франциском. Теми обирали самі члени МБК.

Я, насправді, не маю якихось проникливих коментарів щодо папського розуміння синодальності. Стосовно цього було велике зацікавлення ЗМІ, люди про це писали у своїх блогах, але папські коментарі в сучасній ері мені дуже нагадують коментарі Кремля під час Холодної війни. Можна було б звернутись до документів чи книжок, де люди пояснюють свої ідеї, однак в цьому випадку немає праць, які можна було б зацитувати. Усе, що можна зробити, це зробити висновки з дій, реакцій та відомостей типу кого Папа запросив на обід. Це – дуже непевний грунт, і я краще залишусь на твердій основі академічних праць.

 

CWR: Серед вересневих призначень було пʼятеро жінок, включаючи Вас і сестру Пруденс Аллен (США). Чи це був перший випадок, коли жінок призначили до складу МБК?

Трейсі Роуланд: Ні, це не було вперше, а просто отримало багато розголосу, особливо після того, як Папа назвав нас «полуницями на торті» Комісії. Моя поштова скринька просто тріщала по швах після цього.

 

CWR: Що є спільного між новопризначеними жінками-членами МБК? Чим вони визначні? Чи Папа Франциск обрав жінок із ідентичними богословськими поглядами?

Трейсі Роуланд: Папа Франциск підписує призначення, тобто вони робляться його владою і під його іменем, однак я більш ніж переконана, що він не сидить в кабінеті, переглядаючи всі резюме. Хтось із секретарів, мабуть, робить це, а потім представляє йому список рекомендацій і варіантів. Усі ми, пʼятеро жінок, любимо Церкву і поділяємо одну віру, однак маємо різні сфери академічних знань.  Мойра МакКвін є біоетиком із хорошим знанням юриспруденції, сестра Аленка Арко є вченою у сфері патристики, сестра Пруденс Аллен є знавцем світового рівня у філософії гендеру, Маріанна Шльоссер викладає духовність, а я спеціалізуюсь на богословській антропології і політичній теорії. Троє з нас – богопосвячені особи, а двоє одружені. У Мойри семеро дітей, і Папа Франциск подарував їй набір вервиць для кожного з них.

Одним із чудових аспектів того, що я є членом Комісії, є те, що маю нагоду знайомитись з людьми з усього світу і співпрацювати з людьми із надзвичайними інтелектуальними здібностями та духовної глибини. Мене також познайомили з ватиканським котом. Його кличуть Зорро, бо біля одного ока він має чорну пляму. Архиєпископ Генсвайн розповів мені, що хоча Зорро не живе з Папою Бенедиктом, однак є частим гостем в монастирі Папи Бенедикта, що у  Ватиканських садах.

 

CWR: У 2003 Ви написали книжку «Культура і Томістична традиція: після ІІ Ватиканського собору». Після її публікації, Вашу книжку широко обговорювали як серед богословів, так і серед філософів. Як Ви вважаєте, чи Томізм, філософія і богослівʼя св. Томи Аквінського, відіграє сьогодні роль в дискусіях МБК? Чи думки доктора Церкви впливають на понтифікат Папи Франциска?

Трейсі Роуланд: Під час обговорень в МБК береться до уваги увесь інтелектуальний скарб Церкви. Думки св. Томи є частиною цього скарбу. Я  вважаю, що загальний підхід полягає в тому, що необхідно добре ознайомитись із  сучасними богословськими проблемами, розглянути їх в контексті усієї інтелектуальної спадщини Церкви, а тоді запропонувати певні поради на основі кількох різних джерел, які можуть включати або ні думки св. Томи, залежно від теми. Наприклад, на даний момент я працюю в підкомісії із релігійної свободи. Історія томістичної політичної теорії з цим повʼязана, однак не лише її слід розглядати.

 

CWR: Дехто вважає, що релігійна свобода в США є під загрозою. У 2010 році кардинал Френсіс Джордж із Архиєпархії Чикаго сказав своїм священикам: «Думаю, що я помру на ліжку, мій наступник помре у вʼязниці, а його наступник помре як мученик на публічній площі». Чи до складу підкомісії із релігійної свободи входять американські богослови? І, окрім думки св. Томи Аквінського, які інші скарби інтелектуальної спадщини Церкви бере до розгляду підкомісія?

Трейсі Роуланд: Підкомісія щойно розпочала свою роботу, тому ще зарано говорити про інтелектуальні джерела, однак слід розуміти богослівʼя фундаментальних документів типу «Dignitatis Humanae» для будь-якої праці у сфері релігійної свободи. Також необхідними є глибокі знання історії ліберальної політичної теорії.

У підкомісії немає американців, однак двоє з нас живуть в англомовних країнах, і ми добре знайомі з стурбованістю кардинала Джорджа. Я мала честь кілька разів зустрічатись з кардиналом Джорджем, і кожного разу мене дивувала глибина його розуміння питань, що лежать на перетині політичної філософії і богослівʼя.

 

CWR: Окрім праці в МБК, Ви також є деканом і постійним членом Папського інституту дослідження подружжя і сімʼї ім. Івана Павла ІІ в Мельбурні, Австралія. Чи Ви були задіяні у підготовку Австралії до Третього Надзвичайного Синоду про Сімʼю? Чи будете брати участь в підготовці до Чотирнадцятої Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів, що має відбутися наступної осені?

Трейсі Роуланд: Мельбурнський інститут зробив подання на Синод 2014 року, і у 2015 робитиме це також.

 

CWR: Чи можете розповісти про подання 2014 року від Інституту Мельбурна? Як воно було структуроване? І як його прийняли?

Трейсі Роуланд: Ми просто відповідали почергово на запитання. Я не знаю як його прийняли, бо у цьому випадку не передбачено механізму віддачі.

 

CWR: Ви є науковцем у сфері думки Йозефа Ратцінгера/Папи Бенедикта XVI. Впродовж останнього часу було багато обговорень позиції Папи-емерита щодо прийняття розлучених і поновно одружених католиків у цивільних шлюбах до сакраментальної спільності. Дехто припускає, що нещодавнє видання його праць про таїнства припускає його опозицію до змін у теперішній практиці Церкви. Чи можете це прокоментувати?

Трейсі Роуланд: У 1972 році  ще тоді о. Ратцінгер сказав кілька коротких коментарів щодо цього питання і вважав, що можливі певні ситуації, де допустимими є винятки до загальних принципів. Він не проводив глибокого аналізу цього питання. Однак вже як Префект Конгрегації доктрини віри він протиставився ідеям, які зараз проходять під гаслом «проект Каспера», і тоді його в цьому підтримував св. Іван Павло ІІ. З повідомлень ЗМІ я розумію, що ці його коментарі з 1972 року не були включені до нещодавньо опублікованої збірки праць.

 

CWR: Чи Ви вважаєте це видання чітким знаком того, що Папа-емерит буде проти будь-яких змін у практиці Церкви? Чи є у цьому богословському викладі докази того, що він вважає неможливими зміни у практиці?

Трейсі Роуланд: Я не люблю говорити від імені Пап Римських чи вкладати слова їм в уста. Я лише можу сказати з точки зору того, хто знайомий з історією богословських ідей 20-го століття, що Йозеф Ратцінгер і Вальтер Каспер загалом живуть на різних богословських планетах. Впродовж десятиліть між ними відбувався інтелектуальний диспут, особливо у сфері еклезіології.

 

CWR: На Вашу думку, яким буде довгостроковий внесок Папи Бенедикта XVI в інтелектуальне життя Церкви?

Трейсі Роуланд: Я вже написала тисячі слів на цю тему, і щоб виправдати це, потрібно хоча б 10 тисяч слів. Однак, кажучи коротко, думаю, що зрештою його проголосять Доктором Церкви. Я вважаю, що він і св. Іван Павло ІІ є двома найбільш освідченими понтифіками в історії. Він посідав професорські посади з богослівʼя в університетах Бонна, Мюнстера, Тюбінгена і Регенсбурга. Він вільно володів пʼятьма сучасними мовами і читав латинською, грецькою та гебрейською мовами. У 1992 році його призначили асоційованим членом престижної «Academie francaise» на відділі моральних і політичних наук. Членство у цьому величному академічному закладі є настільки важливим, що французи називають його членів «les immortals» – академічними богами.

Йозеф Ратцінгер також брав участь в Другому Ватиканському Соборі, як експертний богословський радник, чи «peritus», кардинала Фрінгза з Кельну. Він зробив дуже важливий внесок до написання документу «Dei Verbum». Він опублікував понад 60 книжок і численні документи, перебуваючи на посадах Префекта Конгрегації доктрини віри, Глави Папської біблійної комісії і Міжнародної богословської комісії. Він не виробив власної систематичної теології, як Карл Раннер, однак швидше писав про різні богословські «проблемні місця». І науковці вже досліджують його публікації для того, щоб знайти відповідь на питання як боротись із сучасними інтелектуальними проблемами, типу відносини між логосом і етосом.

 

CWR:Чи він не був також задіяний у заснування журналу «Communio»? Якою була місія цього журналу? Чи ним послуговуються під час дискусій у МБК?

Трейсі Роуланд: Так, Йозеф Ратцінгер був одним із засновників журналу «Communio». Іншими двома «великими іменами» засновників були Генрі де Любак і Ганс Урс фон Бальтазар. Місією журналу було проводити богословське дослідження з посиланням на Соборові документи, застосовуючи те, що Ратцінгер називав швидше «герменевтикою реформи», аніж «герменевтикою зламу». Герменевтика реформи визнає, що в богословському житті Церкви були сфери, які потребували реформи. Для прикладу, одним із прагнень отців Синоду було, щоб розмістити представлення Церквою морального вчення на твердій христологічній основі. Це була реформа, відображена в документах типу «Veritatis Splendor». Герменевтика зламу, на противагу, схильна вважати 1965 рік нульовим богословським роком. Звичайно, науковці дискутують чи певні богословські пропозиції представляють легітимну реформу чи нелегітимну революцію.

Думаю, що є багато членів МБК, які значно прихильні до праці, проведеної науковцями, асоційованими з журналом «Communio», однак не можу сказати, що проводила якесь опитування.

 

CWR: Під час Вашої праці в Мельбурноському інституті Івана Павла ІІ, чи працювали Ви близько з кардиналом Джорджем Пеллом? Що, на Вашу думку, він внесе до своєї нової ролі як Префекта Ватиканського економічного секретаріату?

Трейсі Роуланд: Кардинал Пелл був у Мельбурні лише впродовж першого місяця моєї праці в Інституті. Його перевели до Сіднея, де є катедра примаса в Австралії, хоча Мельбурн має більшу архиєпархію і загалом був центром католицького інтелектуального життя у Австралії. Суперництво між цими двома містами є напруженим. Кардинал Пелл одного разу публічно сказав, що Мельбурн схожий на кашеміровий светер, а Сідней більше схожий на пару теплих штанів. Дехто припускає, що Мельбурн більше схожий на Бостон, а Сідней – на Сан Франциско.

Коли кардинал Пелл переїхав до Сіднея, то в Мельбурні відбувся значний «витік мізків». За останніми підрахунками, 21 католицький науковець переїхав з Мельбурна до Сіднея, щоб взяти участь в багатьох його проектах, щоб відновити католицьке інтелектуальне життя Сіднея. Він є прелатом, котрий розуміє соціальну силу ідей і вклав багато грошей та енергії в католицьку молодь Сіднея, знаючи, що майбутнє Церкви Австралії значною мірою лежить на їх плечах. Якщо вони не знатимуть достатньо про свою віру, щоб хоча би висловити чим вона є, не кажучи вже про те, щоб публічно захищати її, то ми пропали. Він розумів це, і після десятиліття його перебування в Сіднеї зʼявилось цілком нове покоління католицьких лідерів, як мирян, так і кліриків. Є також багато молодих покликань із сфери університетської освіти. До речі, у деяких випадках такі люди не були практикуючими католиками доки не вступили до університету і не стикнулись із багатьма мережами католицької інтелектуальної формації, які встановив кардинал.

Наступником кардинала Пелла став Архиєпископ Ентоні Фішер, домініканин із докторатом з Оксфорду, тому праця кардинала Пелла на різноманітних інтелектуальних фронтах і фронті вищої оствіти продовжуватиметься на повній швидкості. Особистість +Фішера дуже відрізняється від особистості кардинала Пелла, проте він з таким же запалом ставиться до важливості вищої католицької освіти. В одній із своїх перших промов в якості архиєпископа  він сказав, що зацікавлений якісною освітою. Багато людей зраділи, читаючи прикметник «якісна».

Наскільки я розумію, робота кардинала Пелла полягає в тому, щоб очистити фінансову корупцію в Курії. Думаю, що він – це хороший вибір на цей пост. Австралійці мають репутацію таких, кого важко обманути. Ми – дуже реалістичного типу, яких не занадто вражає владна позиція людей. Соціологи вважають, що ця національна риса була сформована за рахунок того, що Австралія була заснована як виправна колонія, тюрма іншими словами. Нас не легко обманути чи маніпулювати нами, і ми можемо вистежити лиходіїв, як тільки ідентифікуємо їх. Дехто впадає в депресію, коли стикається із такою великою кількістю зла на роботі в Церкві. Цей жах поглинає з них енергію. Мені здається, що Папа Бенедикт був особистістю такого типу, однак кардинал Пелл – інший. Альтернативою для його карʼєри була гра в футбол у вищій лізі.

 

CWR: Як богослов і особа, знайома з кардиналом Пеллом, чи відомо Вам які в нього відносини з кардиналом Берком? Чи вони, скажімо так, вирізані за одним еклезіальним шаблоном?

Трейсі Роуланд: Я не знайома з кардиналом Берком і нічого не знаю про їх відносини з кардиналом Пеллом, однак можу сказати, що вони обидва є чоловіками, які ведуть фронт і не піддаються на популярні тенденції. Кардинал Пелл багаторазово відвідував Штати, він добре знайомий із усією англосферою, і хоча проблеми, з якими зустрічається Церква Австралії не є точно такими як в Штатах, Великобританії чи Канаді, проте існує багато схожостей.

 

CWR: Зараз багато хто говорить про оприлюднення енцикліки Папи Франциска про навколишнє середовище і людську екологію. Хіба ці теми не коментував Папа Бенедикт XVI? Чи передбачаєте Ви певну відмінність між вченнями обох понтифіків щодо цих питань? Чи будуть якісь точки дотику?

Трейсі Роуланд: Папа Бенедикт виголосив кілька загальних коментарів богословської природи щодо нашої відповідальності за Боже творіння, але, наскільки мені відомо, він не вдавався до наукових диспутів, які були поза межами його академічних знань. Останнє, що потрібне Церкві, це ще одне фіаско Галіллея, і Папа Бенедикт, мабуть, усвідомлюючи це, чітко тримався своєї богословської сфери.

Що зрештою буде міститись у енцикліці Папи Франциска залежатиме від того, кого він обере своїми інтелектуальними радниками. Я не є достантньо компетентною у цій сфері, і навіть якби була, то мені не можна було б говорити про це публічно. Загальні правила етикету в таких випадках полягають в тому, що коли когось просять надати Святому Престолу пораду з якого питання, то це привілейована професійна відповідність і ніхто не вихваляється, що «Папа попросив моєї поради щодо А чи Б». Тому я не знаю, хто допомагає Папі у підготовці цього проекту, і без цієї інформації дуже важко передбачити, що з цього вийде.

В Сполучених Штатах чудову академічну роботу в цій сфері проводить Мері Тейлор з Єпархії Бріджпорт, Коннектикут. Було б чудово, якби деякі її богословські праці потрапили до цього документу. В Інституті Мельбурну ми маємо цілий предмет про етику навколишнього середовища, і ми високо цінуємо внесок Мері Тейлор. Праці покійного Стретфорда Келдекотта у цій сфері також мають велику цінність, але, наскільки мені відомо, вони доступні лише англійською мовою.

Переклад «Католицького оглядача»