Чотири роки тому, 11 лютого 2013 року, Папа Бенедикт XVI оголосив про своє зречення з Петрового служіння. Це був нечуваний жест, значення якого з бігом часу, стає зрозумілішим також і завдяки надзвичайним стосункам братерства між ним та його наступником Франциском. Думками про це в інтерв’ю для Радіо Ватикану поділився о. Федеріко Ломбарді, ТІ, Президент Фундації «Йозефа Ратцінґера-Бенедикта XVI».

«Те, як він прожив і переживає ці роки, відповідає тому, що він сказав нам, тобто, що буде жити в молитві й усамітненні з духовної точки зору, та у крайній тактовності буде супроводжувати своїми молитвами життя Церкви, в солідарності із своїм наступником», – зазначив о. Ломбарді, розповівши про те, що протягом останніх місяців мав нагоду кілька разів зустрітися з вислуженим Папою:

«Мені він виглядав в ідеальному стані з точки зору ясності ума, наставлення духа й мислення, а тому перебувати з ним – це дійсна приємність. Звичайно, що минає час і фізичні сили не збільшуються, але розумові й духовні залишаються в досконалому стані. У нього немає якихось особливих недуг, можна відзначити лише слабкість, пов’язану з віком, але він ще на ногах і самостійно пересувається вдома».

«Ви знаєте і Папу Франциска, і Папу Бенедикта. Що вражає у їхніх взаєминах, нечуваних в історії Церкви?», – запитав журналіст Алессандро Джізотті, на що колишній речник обох пап відповів:

«Усі ми, очевидно, пам’ятаємо про останню зустріч Папи Бенедикта з кардиналами, що збиралися в Римі, готуючись до Конклаву, під час якої він, хоч ще не знав, кого це стосується, обіцяв тому, хто стане його наступником, слухняність і пошану. Кардинал Берґольйо був там присутній, і всі ми пам’ятаємо цю хвилину. І потім ми побачили, як все те, що Папа Бенедикт говорив, здійснилося через його тактовну й спокійну духовну близькість з його наступником, яку той, без сумніву, відчуває, про що він сам неодноразово говорив».

Отець Ломбарді зазначив, що Папа Франциск відчуває «підтримку з цієї присутності й молитви» свого попередника, і також підтримує ці стосунки «відвідинами, телефонними дзвінками та іншими багатьма знаками близькості, пошани й очікування духовної підтримки». «Отож, так, – додав він, – ми переживаємо нечувану дійсність, але прекрасну й відрадну. Я б сказав, що щоразу, коли бачимо Папу Франциска та його попередника разом, це викликає в усіх велику радість та є гарним прикладом єдності в Церкві в різних умовах».

Як зауважив журналіст, у книзі-інтерв’ю «Останні розмови», Бенедикт XVI стверджував, що фундаментальним орієнтиром його понтифікату було «поставити у центрі тему Бога і віри». А яким є найпромовистіше свідчення, яке нам залишив Папа-емерит протягом останніх чотирьох років?

«Я б сказав, що його молитовне життя протягом цього часу перебуває в досконалій послідовності з тим, що було сказано, тобто: Бог – у центрі, а віра, як сенс нашого життя», – відповів о. Федеріко Ломбарді, зазначаючи, що ще одним «дуже гарним аспектом» є свідчення «переживання похилого віку, як періоду приготування та зближення з Господом».

«Я думаю, що це дійсно щось прекрасного мати вислуженого Папу, який молиться за Церкву і за свого наступника. Це присутність, яку всі ми відчуваємо, знаючи що він є. І навіть якщо не бачимо його часто, то коли, однак, зустрічаємося, відчуваємо велику радість, бо любимо його», – додав він.