Цінність слова
  • Чтв, 18/02/2016 - 23:03

Людське життя – це безперервний ланцюг подій, явищ, причин і наслідків. У більшості власних проблем винні ми самі, та існують багато наслідків, в яких ми не маємо вини. Так наприклад ми не винні, що нам у спадок дістався препоганий зір чи хворе серце, ми не винні, якщо перебуваємо під гнітом наслідків гріха, що загініздився в родині. Та все можна змінити, очі, якщо не вилікувати, то хоча б підлікувати, наслідки гріха зруйнувати ревними молитвами, постом, праведним життям.

Безперечно, що у сучасному світі важко жити праведно, адже на кожному кроці нас підстерігають спокуси і зло, а найчастіше там, де ми не сподіваємось потрапити у їхній капкан. Та завжди можна, щось, та й змінити на краще. Найголовніше не піддаватись паніці, самобичуванню, або і того гірше жалю до себе. Потрібно молитись, потрібно докладати всіх зусиль, щоб ми і наше оточення вело праведне життя, старатись не створювати собі проблем лишніми сварками, образами, без яких можна було б обійтись. Слова мають надпотужну дію, особливо, якщо вони сказані під натхненням і з вірою.

У Біблії неодноразово згадується той факт, що Бог сотворив небо і землю словом. Також Ісус, словом пригрозив вітрам тоді, коли він разом з учнями пливли у галілейському морі, оздоровлював Христос також словом – «встань, візьми своє ложе і ходи». Звідси можна зробити висновок, що слово не просто набір звуків, чи нагромадження літер на папері, слово – це потужна сила. Саме тому Біблія нас вчить, що життя і смерть під владою язика (Прип. 18,21).

Щодня, ми розкидаємось щонайменше сотнею бездумних висловів, слів, обіцянок, клятв, прокльонів, лихослів'я, але в більшості ми це робимо просто необдумано. Ми подібно до мавпи з гранатою, швиряємо "пусті" слова на вітер, як нам здається, але тим словам, яким ми не надаємо сенсу, надає сенсу диявол. Кожне слово повинне використовуватись лиш зі змістом, змістом, який не пошкодить нам і нашим ближнім. Ми повинні розуміти, що все має свої наслідки. А тепер давайте згадаємо, скільки разів ми клялись Божим іменем бездумно.

При всій своїй милосердності, доброті, Бог також і справедливий суддя, який не "погладить нас по голові", і не дасть нам 100 років життя у достатку, радості і щасті за те, що ми клялись його іменем там, де це було зовсім непотрібно, або ще гірше - коли клялись неправдиво. Таким чином через наше пустослів'я на нас падає Божий гнів, а звідси можна зробити висновок, що Бог нас карає, але це не зовсім так, Бог - люблячий Батько, що береже дитину, опікується нею, але коли дитина, як буйний підліток бунтує супроти його волі, допускає, щоб вона все ж "розбила собі носа", і зробила висновок. Але на жаль до людей такі речі просто не доходять. Ми засліплені всім тим, що нам накидається світом. Часто буває почуєш: "Ой, та то так тяжко, за що ж то я таке заслужив (ла)". Можливо ми самі , а можливо наші предки стягнули на себе і нас якесь прокляття. Зруйнувати прокляття може лиш Бог. Адже тільки він є Словом.

Як пише Євангелист Йоан : «На початку було Слово, і Слово було з Богом, Слово було Бог (Ів. 1,1). Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1,3). Тобто слово, є чимось настільки сильним, що цілий наш безмежний всесвіт був сотворений саме ним. Якщо Бог втілюється як Слово, то сама мова є відображенням чогось божественного в людях, воно є однією з тих здатностей, що роблять нас образом і подобою Божою. Якщо Бог вибрав Слово як засіб комунікації з людиною, то можна говорити навіть про божественне походження діалогу як такого. У наш час люди почали забувати суть і силу слова. Ми вже звикли, що думаємо одне, говоримо інше, а чинимо ще інакше. Наші слова стали чимось легшим за повітря, вони нічого не варті. Можливо пора задуматись нам над тим, що кожне слово, має свою ціну, що можливо недаром Ісус казав учням: «Нехай ваше слово так, буде так, а ваше ні – ні».

 Якщо вдуматись, то ми могли б обійтись без багатьох слів-паразитів, висловів значення яких і самі не до кінця розуміємо. Таким прикладом можуть послужити так звані «Добрі» прокльони – «бодай ти скис», «хай тебе шина стисне», «тішиться, як дідько цвяшком». Якщо вдуматись, то можемо зрозуміти, що «Тішиться, як дідько цвяшком» - не що інше, як посилання на радість диявола в час смерті Ісуса на хресті, «хай тебе шина стисне» - це побажання перелому (тобто зламаної руки, ноги ...) і тд. А скільки раз ми послуговувались подібними висловами?! Отож варто постаратись викоренити пустослів’я із нашого життя, почати задумуватись над сказаними словами та їхніми наслідками. Ми повинні бути розважливими навіть тоді, коли перебуваємо під впливом гніву, образи та інших неприємностей, адже особливо в такі моменти ми відкриваємось на вплив диявола і дозволяємо йому використовувати наші слова у своїх цілях.

Дамян Вільчинський

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць