Цінність, яку може мати бідність
  • Срд, 16/10/2013 - 15:13

«Не забувай про бідних!» – з таким братнім побажанням кардинал Клаудіо Гуммес звернувся до свого приятеля кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, коли під час підрахунку голосів на Конклаві стало очевидним, що обрано нового Єпископа Риму й Наступника святого Петра. Папа Франциск не забув цього прохання. Навіть більше, він поставив цю тему серед пріоритетів свого вчення, яке він пропонує нам і словом, і життям.

Варто призадуматися над цією характеристикою понтифікату цього Папи. Слід розрізнити три аспекти бідності, якими є її негативне обличчя, що виявляється у зубожінні, бідність як цінність і життєвий вибір, та солідарність, якої вимагає увага до бідних.

Бідність, як нужда, ранить гідність людської особи. Тому з нею потрібно боротися та її перемагати. Щоб це осягнути, потрібно знати умови нужди та зубожіння, в яких проживають багато людей. Нашим викликом повинні бути їхні обличчя, їхні історії. Папа Франциск навчає, що «не можна говорити про бідність, як про абстрактне поняття». Абстрактна бідність, за його словами, не існує. «Бідність, – наголошує він, – це плоть убогого Христа, присутня в голодній дитині, в хворому, в несправедливих соціальних структурах». Тож коли Святіший Отець закликає тих, хто хоче побачити Ісусове обличчя, шукати його саме там, то зрозуміло, що коли він говорить про бідних, то це не є якась абстрактна категорія його мислення. Він має на увазі обличчя конкретних людей у конкретних ситуаціях, з якими зустрічався під час свого життєвого шляху наслідування Христа в суперечливих обставинах Латинської Америки.

Тож, говорячи про марнування продовольства, яке часто спостерігаємо, і то значною мірою у так званих «суспільствах добробуту», Папа не добирає слів, коли стверджує, що викинутий у сміття шматок хліба є вкраденим у бідного, що голодує. В той час, коли здається, що «суспільства добробуту» під ударами кризи й обману, який її породив, переживають свій захід, Святіший Отець стає речником тих, хто не має голосу, пригадуючи нам, часто розпорошеними і зануреним у власні проблеми, про існування великої кількості людей, які взагалі нічого не мають для того, щоб виживати. Його запрошення щоб у світлі нужди незліченних людей перевірити правдивість пануючих цінностей є справді надзвичайною спонукою переосмислити стилі життя.

Таким чином, Папа Франциск допомагає нам відкрити бідність, як цінність. Промовляючи під час однієї із зустрічей до підлітків та молоді, він закликав: «Не дозвольте, щоб дух благополуччя, який врешті-решт призводить тебе до того, що стаєш нічим у житті, вкрав у вас надію! Молода людина повинна робити ставку на високі ідеали». Адже, коли життєві цінності та рішення ґрунтуються на Христі, тоді людина не буде слідувати за грошем, як цінністю, до якої спрямована будь-яка річ. Існує скарб, набагато цінніший, ніж рахунок в банку, яким, за словами Святішого Отця, є дарування свого життя іншим, ділення з тим, хто не має нічого. Фальшивий образ успішної людини, що ідентифікується з моделями споживацького суспільства, повинен поступитися місцем справжньому, який полягає у віднайденні істинного скарбу – милосердної любові, отриманої від Бога і прожитої для інших.

Врешті, наставлення убогості, обране з любові, має своє «активне» обличчя, яким є солідарність з найслабшими та праця над справедливістю для всіх. Тут потрібно бути уважним, щоб не піти за ідеологічними мріями, які насправді залишають справи такими, якими вони є, чи навіть обтяжують їх насильством в ім’я зміни світу відповідно до особистих уявлень. Явище бідності, за словами Папи, кличе нас бути сіячами надії, також самим її мати. А також пам’ятати, виклик солідарності полягає саме а тому, щоб прагнути зробити щось доброго для інших і виконати це бажання.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va