Дебати навколо релігійної ідентичності Українського католицького університету
  • Срд, 17/08/2016 - 16:42

Після моєї критичної статті у «Crisis Magazinе» про ситуацію в УКУ (англомовний оригінал і український переклад) ректором УКУ о. Богданом Прахом був скерований лист у це видання, який «Crisis Magazinе» оприлюднив. Це ж видання оприлюднило мою відповідь на цей лист. Усе це було опубліковано під загальною назвою «A Debate Over the Religious Identity of Ukrainian Catholic University» Отож, сьогодні україномовний читач може ознайомитись із перекладом цих листів на українську мову.

Дебати навколо релігійної ідентичності Українського католицького університету

о. Богдан Прах і Олександр Р. Січ

Crisis Magazine – 12 October 2015

 

Відповідь о. Богдана Праха

Ми в Українському католицькому університеті були здивовані та засмучені нещодавньою статтею Доктора Олександра Січа у Crisis Magazine.

Український католицький університет гордо навчає та поширює Вчення Церкви щодо цілісності сім’ї та теології тіла, включаючи Вчення Церкви про аборти, подружню вірність, контроль над народжуваністю та священну природу шлюбу, як освяченого союзу між чоловіком і жінкою. Інститут родини та подружнього життя УКУ і його Міжнародний інститут етики та проблем сучасності є лідерами на цьому полі. Крім того, Школа біоетики УКУ є єдиною академічною програмою в країні, яка забезпечує сертифіковані програми для лікарів та соціальних працівників, засновані на Вченні Церкви.

Ці життєво важливі програми не просто викладаються в аудиторіях. Студенти, викладачі та випускники УКУ активно залучені до про-лайф кампаній, які охоплюють храми, лікарні, поліклініки, молодіжні групи та усе суспільство. Ми регулярно описуємо діяльність цих програм у наших публікаціях. Жодним чином ми не «пом'якшуємо» цієї діяльності задля заспокоєння тих, хто не погоджується з Вченням Церкви у цих питаннях.

УКУ завжди робив сильний наголос на своїй католицькій ідентичності, що знаходить своє відображення на освіті, яку отримують наші студенти – незалежно від того, чи вони є студентами-мирянами, сестрами-монахинями чи одним із 200 семінаристів, які відвідують УКУ. На додаток до щоденної Літургії та вечірні у всіх трьох університетських каплицях, також служиться повний цикл утреня-Літургія-вечірня у нашому Колегіумі, де проживає два священики та три монахині. Колегіум вимагає від жителів дотримання дворічної формаційної програми і має чітку політику щодо студентського життя. Студенти мають можливість відвідувати паломництва, місця усамітнень, релігійні фестивалі та можливість регулярно приступати до Таїнства Сповіді.

Як єдиний католицький університет на теренах колишнього Радянського союзу, УКУ постійно захищає Церкву на лініях фронту багатьох духовних битв. УКУ був відновлений після занепаду комунізму з чіткою метою промоції католицьких цінностей у суспільстві, зруйнованому залишками атеїстичного режиму. Ми прагнемо проникнути у суспільство на усіх рівнях, аби ділитися і передавати послання Христа. Саме тому ми пропонуємо програми поза богослов’ям такі, як: бізнес, соціологія та ІТ.

Звичайно, жодна установа не є досконалою, і з’являються виклики, у тому числі випадкові недоречні висловлювання чи поведінка окремих викладачів або студентів поза університетом. У таких випадках ми працюємо над вирішенням цих проблем та заохочуємо поведінку, яка відповідає науці Церкви та Ex Corde Ecclesiae. Я впевнений, що існують кращі способи вирішення проблем, якими ми могли б і мусимо користуватись, з допомогою та молитвами інших людей, а також вас та ваших читачів.

Ми вдячні за особисту підтримку, яку отримали від папи святого Івана Павла ІІ, який благословив наш наріжний камінь у 2001 році та папи Бенедикта XVI, який шість років тому зробив особистий фінансовий подарунок для УКУ. Ми також вдячні за підтримку Великому канцлеру УКУ – Блаженнішому Святославу Шевчуку, який сказав: «Я не можу уявити Українську Греко-Католицьку Церкву без УКУ».

Нарешті, ми дякуємо за фінансову підтримку багатьом читачам журналу Crisis, які підтримували нас протягом років. Вони підтримують нас, бо знають, наскільки важливою для нас є наша католицька ідентичність: це причина нашого існування. Ми запрошуємо усіх ваших читачів відвідати нас в Україні, тоді ми зможемо вам безпосередньо показати наш університет. Ви ніколи не забудете цього досвіду і ніколи не пишатиметесь нашою спільною католицькою ідентичністю більше.

 

Відповідь д-р. проф. Олександра Січа на лист о. Праха

Відповідь о. Праха великою мірою уникає специфіки проблем, які я підняв у своїй статті. До більшості із них я запропонував гіперпосилання. Отець, радше, використовує маркетингові гасла, аби замаскувати проблеми, які є в Українському католицькому університеті (УКУ), ховаючи те, що підриває католицькість університету та деякі із його добрих діл. Детально розглянути ці проблеми тут – неможливо. Проте, читачі можуть зробити власний висновок, перечитавши мій відкритий лист до владики Бориса Ґудзяка, Президента УКУ. А зараз для контексту, трохи хронології подій.

У березні 2015 року я зустрічався із Блаженнішим Святославом Шевчуком, Главою УГКЦ та Верховним канцлером УКУ, щоб висловити свою стурбованість. Блаженніший погодився з моєю позицією – підтвердивши, що знає про проблеми в УКУ і зазначив, що увесь єпископат глибоко переживає за католицьку ідентичність цього університету. Блаженніший Святослав строго відзначив, що якщо УКУ не «змінить свій шлях», то він заборонить йому носити титул «католицький». Згодом він попросив не УКУ, але мене – католицького викладача, який працює в університеті вірному Учительству Вселенської Церкви – підготувати текст Пастирського послання, зверненого до УКУ і поширити його по всій УГКЦ, запрошуючи УКУ переглянути вірність своїй місії.

Не потребуючи підтвердження від адміністрації, кілька нас в УКУ підготували лист, опублікований 26 квітня (2015). За винятком кількох маленьких, позитивних кроків, цей лист залишається, по суті, проігнорованим до цього дня, що підтвердив один з членів адміністрації.

Отець Прах оманливо посилається на Пастирське послання Блаженнішого Святослава, яке, хоч насправді визнаючи важливість УКУ для УГКЦ як потенційно вірного своїй місії, є більше закликом до дії, аніж похвалою. В той момент, Блаженніший не міг покладатись на католицькість УКУ, тому, саме католицькість УКУ була основною проблематикою в його листі.

При кількох нагодах я також обговорив свої спостереження з (тодішнім) папським нунцієм в Україні Архиєпископом Томасом Ґалліксоном, який поділяв хвилювання Блаженнішого та мої щодо неуспіху місії УКУ та проникнення у нього секуляризму.

У червні я ще двічі зустрічався із Блаженнішим Святославом, аби знову обговорити ці проблеми, та зокрема, невиконання його Пастирського послання. Блаженніший мене тоді приголомшив та виявив мені велику честь, запропонувавши мені залишить ще на один рік, щоб допомогти розробити документ, на основі Ex Corde Ecclesiae адаптований для УГКЦ, а тоді допомогти узгодити статут УКУ із цими документами. Таким чином, твердження о. Праха, що УКУ працює згідно з Ex Corde Ecclesiae не є правдивими.

Пізніше Блаженніший попросив мене залишитись на завжди. Я шанобливо відмовився не тому, що не хотів допомогти, але преш за все тому, що маю сім’ю та обов’язки у Францисканському університеті у США. Не менш важливо і те, що я не міг би працювати у такій невпорядкованій ситуації, а також з таким ректором та адміністрацією, стилем роботи якої часто є антикризове управління, а до необхідних змін вона ставиться вороже. Ця адміністрація знаходиться під сильним дистанційним впливом, деякі в УКУ говорять маніпуляцією, владики Бориса Ґудзяка.

Двічі о. Прах скаржився мені, що величезна кількість випускників УКУ, які пізніше здобули вищу освіту на Заході, не повернулися в Україну. Насправді, за місяць до нашого повернення у середині липня (минулого року) останній викладач із Заходу, який працював в УКУ на повну ставку, під час академічного відрядження закордоном, подав заяву на відставку. Більше того, лише минулого тижня (жовтень 2015) о. Прах видав внутрішній наказ щодо університетської Літургії (яка правиться тільки раз в тиждень!), на яку, так само як і на вечірнях у Колегіуму, ходить дуже мало людей, на що отець теж скаржився. У цьому наказі викладачам забороняється залучати студентів до будь-якої діяльності в час, коли служиться Літургія. Проте, перед цим і як відповідь на мою статтю (як мені стало відомо від члена адміністрації), відбувалось полювання на відьом, щоб визначити тих, хто зі мною розмовляв.

Проблема щодо двох «гомосексуальних» скандалів протягом минулого (2014-15) навчального року полягає не стільки в тому, що деякі викладачі публічно просувають гомосексуалізм, що без сумніву є великою проблемою. Проблема у тому, що УКУ бореться знайти правовірних викладачів вірніх місії.

Видається, що о. Прах не розуміє, що кожен із викладацького складу є «малим послом»: вони презентують чітке уявлення про УКУ його студентам та зовнішньому світу, а не є лише знаками недосконалої інституції. Ця ситуація ускладнюється тим, що вірні УГКЦ вірять, що їхні незмінні традиції після ІІ Ватиканського Собору (наприклад, одруження священиків), певним чином імунізують їхню Церкву від негативних плодів західного секуляризму.

Тому не дивно, що католицька ідентичність УКУ знаходиться під загрозою, що було підтверджено мені електронним листом ніким іншим, як владикою Ґудзяком.