Гендерна теорія чи, радше, гендерна ідеологія – це законне дітище радикальної феміністичної антропології, особливо її марксистського спрямування. На початках феміністичні антропологи поставили собі завдання у своїх дослідження деконструювати різноманітні форми чоловічої домінації у суспільствах (див. BARNARD Alan. 2011:231). Згодом, гендер почали розглядати, з одного боку, як символічну конструкцію та як комплекс суспільних відносин.

Оскільки прихильники гендерного погляду на світ одночасно вважають, що нібито можна реконструювати розвиток гендерних взаємовідносин до самого початку людства, то вони стверджують, що у початковій стадії людського суспільства панувала не тільки символічна рівноправність статей, але й не було гендерного розрізнення, а бісексуалізм вважався нормою (див. BARNARD Alan. 2011:235). Тільки пізніше розвинулось поняття гетеросексуальності як ідеалу та виникла сексуальна ревнивість і сексуальний контроль, які в кінцевому результаті призвели до чоловічої домінації у суспільствах (див. BARNARD Alan. 2011:235). Наукова безпідставність таких «реконструкцій», здається, цілком очевидною. На сьогоднішній день гендерна ідеологія у багатьох головах є науковою теорією, хоча жодного серйозного наукового доказу, який би доводив її науковість, нема. Щобільше, саме навпаки, біологія та психологія повністю заперечують її основні постулати.

Гендерна ідеологія, яка відкидає біологічну детермінованість реальності «бути чоловіком» чи «бути жінкою», зводить усе до свобідного вибору на кшталт – «я можу бути чоловіком, хоча я є біологічно жінкою», чи «я можу бути жінкою, хоча біологічно я є чоловіком», або навіть «я можу бути «середнім» родом». Тобто фактично вона йде за деконструкцією людини як біологічно детермінованої істоти, а тим самим і за деконструкцією не тільки традиційного поняття сім’ї, але й деконструкцією самого поняття людини як фундаментального носія біологічної розумної природи.

Папа Бенедикт ХVІ гостро засудив гендерну ідеологію. У березні 2013 року Американська єпископська Конференція відмовилась підтримувати федеральний закон про боротьбу проти насильства над жінками, оскільки він поширює гендерну ідеологію. З дуже гострою критикою гендерної ідеології виступила Хорватська єпископська конференція 2012 року. Зокрема д-р моральної теології Преосвященніший владика Валентін Позаіч ТІ, єпископ-помічник Загребський, дуже гостро виступив проти гендерної ідеології і її накидання в хорватських школах. У своїй книжці «ҐЕНДЕРНА РЕВОЛЮЦІЯ: РЕЛЯТИВІЗМ В ДІЇ» німецька соціолог Габріеле Кубі розкрила антихристиянську суть гендеризму, за що свого часу удостоїлася подяки від Папи Бенедикта ХVІ. Також і Папа Франциск виступає проти основних постулатів гендерної ідеології.

Гендерна ідеології цілковито противиться християнській антропології і відкидає основну біологічну детермінанту, яка є наслідком Божого творчого акту – біологічну стать, зводячи усе до помилкового твердження, що існує лише гендерна роль, яку людині накидає суспільство. Головний постулат гендеристів про начебто однакове нейтральне функціонування новонароджених хлопчиків і дівчаток насправді суперечить усьому, що сучасна наука знає про біологію та психологію людини. Норвезький документальний фільм «The Gender Equality Paradox» (Парадокс гендерної рівноправності) не тільки розкрив ненауковість «гендерної теорії» (насправді ідеології), але й призвів до закриття Нордійського гендерного інституту, оскільки Нордійська Рада, яка його фінансувала, оголосила «гендерну теорію» ненауковим шахрайством.

Попри це гендерна ідеологія стає щораз популярнішою в Україні. У багатьох вишах існують гендерні студії, цю теорію викладають під виглядом наукової у багатьох закладах, де готують вчителів, журналістів, державних функціонерів. Одним з головних поширювачів гендерної ідеології в Україні є Міжнародний Фонд «Відродження».

На офіційному веб-сайті Міжнародного Фонду «Відродження» (далі в тексті – Фонд) у розділі «Про нас» зазначається наступне: «Міжнародний фонд "Відродження" засновано у квітні 1990 року. Він входить до заснованої Джорджем Соросом мережі Фундацій Відкритого Суспільства, що складається з національних і регіональних фондів у понад 70 країнах світу, в тому числі в Африці, Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу». Тобто сам фонд декларує себе частиною міжнародної мережі «Фундацій Відкритого суспільства». Засновником і головним меценатом цієї Фундації є відомий американський мільйонер Джордж Сорос.

Сам засновник цього Фонду Джордж Сорос, декларує себе атеїстом. Одним з декларованих постулатів його діяльності є відкрите суспільство, у якому ніхто не має монополії на істину, тобто стан речей у суспільстві, який Папа Бенедикт ХVІ назвав диктатурою релятивізму (див. Benedikt XVI, 2010: 67–77). Окрім цього, офіційний сайт Дж. Сороса повідомляє про підтримку ним After-School Corp., яка серед своїх пріоритетів згадує і сприяння гендерній рівності. Якщо на це дивитися реально, то фактично йдеться про виховання дітей з-поміж іншого на засадах гендерної рівності. Також Дж. Сорос заявляє про свою підтримку фемінізму.

Фундація «Відкрите суспільство», частиною якої виступає Міжнародний Фонд «Відродження», перераховуючи цінності, які є формотворчими у  їхній діяльності, каже, що Фундація вірить у гендерну рівність: «We believe in addressingine qualities that cut across multiplelines, includingrace, class, gender, sexualorientation, andcitizenship». Окрім цього, Фундація надає гранти для боротьби за права лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалістів, транссексуалістів, інтерсексуалістів, це також включає і фінансову підтримку боротьби за гендерну рівність. Також фінансування молодіжних європейських проектів проти расизму і ксенофобії серед критеріїв отримання гранту згадує про боротьбу проти гендерної дискримінації і пропаганду гендерної проблематики. І це тільки три приклади фінансового сприяння Фундації «Відкрите суспільство» поширенню гендерної ідеології.

Публікація «Стратегія Програми “Верховенство права” на 2012–2013 роки» на офіційному сайті Фонду повідомляє про наступне: «Вперше за підтримки Програми вдалося сформувати широке експертне середовище (понад 20 організацій), що представляють основі дискриміновані соціальні групи. Ця експертна платформа розпочала роботу над антидискримінаційною концепцією та термінологією. Створено спеціалізований сайт (www.antidi.org.ua). Спільна робота у складі групи дає можливість узгодити основні засади антидискримінаційної політики держави, яка на цей час відсутня.  На її основі буде вироблений та узгоджений проект рамкового закону про протидію дискримінації. Зацікавлення у співпраці задекларувало Міністерство юстиції України, а діяльність із протидії дискримінації охоплюється форматом відносин між Україною та Європейським Союзом у межах лібералізації візового режиму. Програма підтримає подальшу діяльність групи експертів, її окремі ініціативи - нормотворчі, інформаційні, просвітницькі».

Отже, йдеться про підтримку організацій згрупованих довкола офіційного сайту Коаліції протидії дискримінації в Україні, членами якої є: Регіональний інформаційний і правозахисний Центр для геїв та лесбійок «Наш світ», м. Луганськ — м. Київ, 29.03.2011; Всеукраїнська громадська організація «Гей-Форум України», м. Київ, 08.04.2011; Громадська організація «Міжрегіональний центр ЛГБТ-досліджень ДОНБАС-СОЦПРОЕКТ», м. Маріуполь — м. Донецьк, 11.04.2011; Громадська організація «Гей-альянс», м. Київ, 27.05.2011; Громадська організація «Союз ЛГБТ “Ти не один”», м. Житомир, 07.12.2011; Громадська організація ЛГБТ-християн «ЦЕНТР СВЯТОГО СОТНИКА КОРНИЛІЯ», м. Донецьк, 22.03.2012; Всеукраїнська громадська організація «ГЕЙ–АЛЬЯНС УКРАЇНА», м. Київ, 20.11.2012. Вже самі перелічені організації вказують на характер діяльності цієї коаліції.

Коаліція протидії дискримінації в Україні підтримала скандальний законопроект №2342«Про внесення змін до законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» своєю заявою від 25.05.2013 р. Відомо, що цей законопроект практично унеможливлює будь-яку критику стосовно гомосексуальних активностей та гомосексуального способу життя.

Коаліція протидії дискримінації в Україні серед іншого домагається заборони дискримінації у таких сферах: «7) сексуальна орієнтація (сексуальна орієнтація означає гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію та відповідну сексуальну поведінку); 8) ґендерна ідентичність (дискримінація за ознакою ґендерної ідентичності означає дискримінацію з причини бажання особи змінити стать або за фактом зміни статі);». Заборона «дискримінації» за відповідну сексуальну поведінку або заборона дискримінації за зміну статі тягне за собою дуже негативні наслідки для можливості голошення моральної науки Церкви.

Міжнародний Фонд «Відродження» є серед офіційних партнерів Коаліції протидії дискримінації в Україні. Також Фонд активно співпрацює з Вінницьким освітнім гендерним центром. Фонд є одним з двох донорів організації «Інформаційно-консультативний жіночий центр», організації, яка однією з своїх цілей проголошує «розвиток дискусії щодо гендерних проблем в політичному і соціальному житті України для досягнення реальної рівності в суспільстві, а також проведення навчальних програм на базі Уповноважувальної освіти». Судячи з публікацій на сайті цієї організації, вона активно просуває гендерну ідеологію. Один з фінансувальників поширення гендерної ідеології в Україні «Східноукраїнський фонд соціальних досліджень» серед своїх партнерів перераховує і Фонд «Відродження» і Фундацію «Відкрите суспільство». «Київський науково-освітній гендерний центр» функціонує за допомогою підтримки Фонду.

В Україні Фонд провадить доволі потужну пропаганду гендеризму, через видавництво книжок, що рекламують гендерну ідеологію. У 2001 році Фонд видає книгу авторства Девіда К . Світзера «Бути батьками гомосексуала. Ви і ваша дитина-гомосексуал», книжка відома своїм антихристиянським підходом до проблеми гомосексуальності та її вирішення. У 2003 році Фонд видає книгу найвідомішого ідеолога гендерної революції Джудіт Батлер «Гендерний клопіт. Фемінізм та підрив тожсамості». І того ж таки року Фонд видає книгу Майкла Кіммела «Гендероване суспільство». У 2004 році за підтримки Фонду видано навчальний посібник «Основи теорії ґендеру» і книгу Віри Агеєвої «Гендерна перспектива». Також за підтримки Фонду виходить методична розробка «Ґендерний аналіз соціополітичних процесів». У 2007 році Фонд видає книгу Терези де Лоретіс «Технології гендера: Есе про теорію, фільми та художні твори».

Фонд грантами підтримує конкретні проекти спрямовані на пропаганду гендеризму в Україні. Ось перелік кількох таких грантів:

• Грант № 24486 надано «Спілці об'єднання молодих громадян "Молодіжний парламент Житомирської області"» під проект «UKRAINIAN - AMERICAN COMMUNITY ACTION RETREAT - ПРОЕКТ СПРЯМОВАНО НА ТЕ, ЩОБ НАВЧИТИ МОЛОДЬ ОСНОВАМ ДЕМОКРАТІЇ, СВОБОДИ СЛОВА, АЗАМ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЛІДЕРСТВУ»;
• Грант № 41123 надано «Харківській обласній громадській організації "Східноукраїнський Фонд соціальних досліджень"» на здійснення проекту «Викладання історії в школі: на шляху до толерантності». Проект передбачає «Проведення загальнонаціонального дослідження концепції історичної освіти в Україні: як відбувається викладання історії в школах, зміст шкільних курсів з погляду етнічної, культурної та ґендерної толерантності, вивчення змісту підручників історії та думки учнів, їх батьків і педагогів щодо концепції історичної освіти.»;
• Грант № 28332 надано на створення «Гендер-порталу Україна», що правда, ресурсу під цим іменем у всесвітній мережі Інтернет на сьогоднішній день знайти не вдається;
• Грант № 25433 надано на «Створення чотирьох чисел електронного часописy "GenderOn-line" українською мовою та окремих статей, а також стислого викладу англійською мовою: другого числа "Ґендер і Культура", публікацій "Ґендер і Суспільство" та "Ґендерні стереотипи в ЗМІ, кібер-просторі та масовій свідомості»;
• Грант № 40200 наданий для участі «фахівця з гендерних питань у семінарі “ЛГБТ-сім’ї: нова меншина” (м. Любляна, Словенія, 15–18 жовтня 2009 р.). Обмін кращими практиками, оцінка якісних та кількісних показників й аналіз державних документів в країнах ЄС та сусідніх країнах у сфері одностатевих стосунків і дотичних питань; обговорення правової та суспільної позиції щодо одностатевих шлюбів задля підвищення рівня громадського розуміння й толерантності щодо сексуальних меншин. Організатор – PeaceInstitute (Slovenia).
• Грант №47171 «Програма кіно на ЛГБТ-тематику в рамках 42-го МКФ "Молодість"», ціллю якої задекларовано «Демонстрація програми ЛГБТ-фільмів та проведення обговорень на ЛГБТ-тематику в рамках Міжнародного кінофестивалю "Молодість" для підвищення рівня обізнаності та толерантності в суспільстві стосовно ЛГБТ-проблематики».

Цей перелік можна би було продовжувати ще довго. Але це б переобтяжило цей і без того великий текст. Тим, хто зацікавився перевіркою достовірності написаного, рекомендую самим віднайти інформацію на офіційному сайті Міжнародного Фонду «Відродження».