Диякон Андрій Кураєв. "Кінець світу вручну"
  • Втр, 28/04/2015 - 23:16

У часи мого дитинства бабусі готові були пробачити владі все - "аби не було війни".

Сьогодні частина самовбивчо налаштованого населення теж готова пробачити Путіну все - лише б він організував війну.

Жити не вміють, так хоч повбивати мріють.

Коли лідер економічно слабкої, але ядерної країни каже, що "піде до кінця", це означає, що він готовий йти до ядерного кінця людства. Добрий такий дядько.

І публіку, піднесену такою брутальністю, мало хвилює, що в часі ядерної зими в Крим відпочити не поїдеш. І що небагато з тих, що вижили після такого "кінця", навряд чи знайдуть дорогу в те місце, що колись звалося Севастополь. Та й на що він їм буде потрібен?

Допущення ядерного шантажу означає повну дезорієнтацію в питаннях етики, в питаннях співвідношення мети і засобів. Ще 40 років тому здавалося, що в світі людей є консенсус навколо тези про те, що ніякі цілі не можуть виправдати загибель людства в атомному вогні. Тепер ми знаємо, що така мета є: людство можна винищити за право кримчан не вчити українську мову.

Старенький Брежнєв був багато гуманніший і людяніший. Мудрішим. Люди старіють по різному. Хтось, втративши особисту радість від життя, перестає цінувати життя взагалі - особливе чуже ...

Ні, нехай краще Росія мирно пройде повз кінець Путіна.

***
Смиренно зауважу, що в цьому питанні моя позиція є офіційною позицією Московської патріархії, якою вона була в 70 і 80 роки: "священний дар життя" та інше.

Тоді легко було говорити слова "за мир": радянське керівництво теж було за мир у всьому світі і за незастосування ядерної зброї першими.

Чи почуємо ми ті ж мирні нагадування з патріарших уст в умовах, коли нацлідер вирішив сам погрозити ядерним кийком?