Церкву, яка готова допомагати, зустрів під час візиту в Україну директор польської філії Фундації «Допомога Церкві в потребі».

Минулого тижня відбувся кількаденний візит в Україну делегації польської філії Папської Фундації «Допомога Церкві в потребі», під час якого доброчинці мали нагоду зблизька побачити, як виглядає життя в країні, якої торкнулася війна. «Ми відвідали ті місця, яким допомагаємо від самого початку», – розповів директор о. Вальдемар Чісло, слова якого наведені в повідомленні прес-служби.

Перші кроки після перетину кордону очільник польського відділення фундації скерував до Червонограда, куди приїхало вже понад 30 мікроавтобусів гуманітарної допомоги. «Від перших днів війни допомога з Польщі прибуває сюди майже щодня», – розповів Андрій Порицький, голова Червоноградської районної ради. Доброчинці різні: це і звичайні особи, і фундації, і органи самоврядування. «Найбільше отримуємо ліки, одяг і продовольство», – додає він, підкреслюючи, що це тепер найцінніше: якщо на заході країни легше, то на сході полиці в крамницях порожні. Те, що «Допомога Церкві в потребі» привезла в Червоноград, поїхало далі у східному напрямку.

Символом злочинів російського окупанта стала Буча на Київщині. Тут о. Вальдемар Чісло в супроводі учасників мотопробігу «Катиньського рейду» помолилися за мир. Картини жорстоких катувань і вбивств надовго закарбувалися в пам’яті, і чимало людей шукає підтримки в Церкві, що вимагає ще більших зусиль від душпастирів. «Ми вчимося жити в нових обставинах, служити в сферах, в яких до цього ми не служили», – розповів делегації доброчинців єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії, пояснюючи, що «не кожен знає, як допомогти людині, що втратила половину своєї сім’ї», а це означає, що «потрібна підтримка з боку психотерапевтів».

І хоч на сході є найбільші потреби, захід і центр країни взяв на себе тягар допомоги внутрішнім переселенцям. У цьому директор польської філії «Допомоги Церкві в потребі» бачить ще одне підтвердження того, в чому переконався попередніми роками на Близькому Сході та в Африці. «Під час війни церква стає всім: їдальнею, місцем, куди приходять по допомогу, але також, аби виплакатися та помолитися Богові», – зазначив о. Чісло, який також був свідком ревної праці душпастирів у Києві, зокрема, на парафії святого о. Піо, яка отримує допомогу від доброчинців фундації, що сягнула вже 300 тисяч євро.

В усіх місцях, куди дійшла «Допомога Церкві в потребі» чути слова вдячності доброчинцям, особливо, полякам. «На початку ми навіть нічого в нікого не просили, а з телефонів звучало запитання: чого потребуєте?» – згадує єпископ Віталій Кривицький. І ця вдячність, як зазначається в прес-релізі про поїздку в Україну, виражається в учинках. Коли делегація під час подорожі потрапила у халепу, пробивши колесо, то відразу знайшлися охочі допомогти, не взявши жодної оплати за ремонт.

Як підкреслює о. Чісло, людям важливо, аби вони не почувалися забутими. Про те саме «Допомога Церкві в потребі» наголошувала в Сирії та Іраку. На теренах, яких торкнулася війна, потрібні постійні гуманітарні зусилля.