«Доповідь після дискусій» Синоду про Нову Євангелізацію (повний текст)
  • Нед, 21/10/2012 - 18:46

Пропонуємо до Вашої уваги повний текст «Доповіді після дискусій» Синоду Єпископів на тему «Нова Євангелізація для передавання християнської віри», представлену 17 жовтня 2012 р. кардиналом Дональдом Вюрлом, Генеральним координатором Синоду.

«Ви будете Моїми свідками» (Ді. 1,8).

Синод про Нову Євангелізацію для передавання християнської віри розпочався відправою Літургії на площі Св. Петра. Святійший Отець нагадав нам, що однією з ідей, що вийшли з ІІ Ватиканського Собору і мають дуже важливий наголос у Новій Євангелізації є розуміння універсального покликання до святості і того, що кожен християнин, за своїм визначенням, є учасником євангелізаційної діяльності. «Однією із важливих ідей оновленого імпульсу, який ІІ Ватиканський Собор надав євангелізації, є універсальне покликання до святості, яке стосується усіх християн» (пор. Lumen Gentium, 39-42).

Святі є євангелізаторами, котрі приносять Слово Боже у світ свідченням свого життя. Двома прикладами цієї ефективної праці інкультурації Євангелія є св. Іван Авільський і св. Хільдеґарда Бінґенська, котрих Бенедикт XVI проголосив докторами Церкви на початку цього Синоду.

На початку нашого обговорення у цьому залі, Святійший Отець ще раз запропонував нам слова для натхнення. У своїх роздумах під час молитви на відкриття Синоду,  Папа Бенедикт нагадав нам, що «confessio» є першим із двох великих стовпів євангелізації. Ми повинні знати і проголошувати істину Ісуса Христа. Другим із цих стовпів є «caritas» – любов. Лише тоді, коли ми маємо слово, що нерозривно живе в любові, ми можемо досягти тієї євангелізації, на яку так сподіваємось на цьому Синоді. «Віра має зміст: Бог об’являє себе, але це «Я» Бога насправді об’являє себе в особі Ісуса і інтерпретується у «визнанні», яку розповідає нам про його непорочне зачаття під час Народження, Страстей, Хреста, Воскресіння» (Роздуми, 8 жовтня 2012).

Також на святкуванні 11 жовтня, під час якого було проголошено відкриття Року Віри і відзначено 50-ліття від початку Собору, Святійший Отець вказав на інший важливий напрямок нашої праці. Він сказав: «Під час Собору був присутній емоційний тиск, оскільки перед нами стояло спільне завдання зробити так, щоб істина і краса віри засіяли в наш час, не віддаючи її в жертву вимогам сучасності і не залишаючи її прив’язаною до минулого: вічна присутність Бога б’є відлунням у вірі, долаючи часи, однак ми можемо прийняти її лише у нашому власному неповторному сьогоденні» (Проповідь, 11 жовтня 2012).

За минулих кілька тижнів ми уважно вислуховували роздуми про те, що означає Нова Євангелізація і яким чином Церква може найкраще відповісти на ті турботи, які призвели до цього заклику Святійшого Отця до Нової Євангелізації. Глибинні зауваження зі сторони синодальних отців, а також аудиторів, братських делегатів і спеціальних гостей збагатили наші засідання. У «Ordo Synodi Episcoporum» (Чині проведення Синоду Єпископів) вказано, що завданням Генерального координатора є видати «relatio post disceptationem» (Доповідь після дискусій), в якій він має якомога краще підсумувати дискусії, щоб могти перейти до наступного кроку процесу.

Наступні роздуми мають на меті певним чином допомогти дискусіям у мовних групах (circoli minori) у підготовці пропозицій для Святійшого Отця на завершення нашої праці. До цих спостережень я також включаю кілька пунктів для розвитку.

У цій relatio (Доповіді) я хочу підсумувати кілька спостережень, представлених під такими заголовками:

1. Природа Нової Євангелізації;
2. Сучасний контекст служіння Церкви;
3. Душпастирські відповіді на умови сьогодення; і
4. Дійові особи / Учасники Нової Євангелізації.

1. Природа Нової Євангелізації

Під час синодальних дискусій дуже чітко було зрозуміло, що основою Нової Євангелізації для передавання віри є перш за все діяльність в історії Пресвятої Трійці. Бог Отець посилає свого Сина, Котрий приносить з Собою автентичну Радісну Звістку, яку ми отримуємо силою Святого Духа. Церква залучена у цей процес Божественного Самооб’явлення, який починається тоді, коли Пресвята Діва Марія діянням Святого Духа прийняла у своєму лоні Слово Боже, яке стало тілом, щоб потім могти віддати Себе усьому світові. Власне Воплочене Слово пропонує слова вічного життя тим, хто вірить у Нього. Після своєї смерті і Воскресіння Ісус посилає Церкву, його Наречену і нове Тіло, у світ, щоб вона продовжувала Його євангелізаційну місію.

«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи… навчаючи їх берегти усе, що я вам заповідав» (Мт. 28, 19-20).

Ісус звільнив нас з-під сили гріха і врятував нас від смерті. Церква отримує від свого Господа не лише величезну благодать, яку він здобув для неї, але також і доручення ділитися його перемогою. Ми покликані вірно передавати Євангеліє Ісуса Христа світові. Першочерговою місією Церкви є євангелізація.

У роздумах на початок засідань Святійший Отець нагадав нам, що Церква прийняла слово «evangelium» і інтерпретувала його новим і життєдайним чином, щоб наше проголошення його було часткою в пророчому служінні апостолів – Церкви.

У цих же роздумах Святійший Отець наголосив на першості Бога у євангелізації. Власне Бог промовляє і діє в історії. Ми, вогнем Святого Духа, покликані покірно співпрацювати з Богом шляхом визнання віри і любові, через яке Слово Боже проходить через нас, щоб торкнутись інших.

Церква ніколи не змучується голосити про той дар, який отримала від Господа. ІІ Ватиканський Собор нагадав нам, що євангелізація є у самому серці Церкви. У догматичній конституції «Lumen Gentium», фундаментальному тексті і ядрі роздумів Собору про життя Церкви, отці Собору наголосили, що «від апостолів Церква отримала це завдання Христа проголошувати спасаючу істину і нести її до кінців світу» (17).

Обов’язок звіщати спасаючу істину стосується не лише священиків і монахів. Навпаки, цей синод підкреслив важливість ролі кожного Христового учня у місії поширення віри. В дискусіях було наголошено на вирішальності і важливості участі кожного католика, особливо через палку відданість і дари вірних мирян, у місії євангелізації.

Питання 1. Через хрищення усі християни отримують особистий заклик, який наділяє їх гідністю бути євангелізаторами. Яким чином Церква може сприяти більшому усвідомленню між хрищеними їх місійної і євангелізаційної відповідальності?

«Ісус Христос вчора, сьогодні і завжди той самий» (Єв. 13,8) і як такий він створює «все нове» (Одкр. 21,5). Ця Радісна Звістка включає багато моментів євангелізації. Один є місією ad gentes, тобто проголошенням Євангелії тим, хто ніколи не чув про Ісуса Христа. Іншим моментом євангелізації є триваюча катехизація і зріст у вірі, що є звичайною частиною християнського зросту. Є також Нова Євангелізація, що включає пастирську опіку над тими, хто чув про Христа і одного разу почав практикувати свою віру, але з певних причин припинив.

Питання 2. Одна нагальна діяльність, яка переважно є частиною парафіяльного життя, включає первинне проголошення віри і її поступовий розвиток. Яким чином християнська спільнота може стати більш свідомою важливості її катехитичної і освітньої діяльності?

2. Сучасний контекст служіння Церкви

На початку наших зусиль нам значно допомогли роздуми від єпископів, котрі представляли п’ять континентів і розповіли нам про виклики і водночас спільність Церкви. В усіх виступах були виражені аспекти поточної ситуації з посиланням на континентальні синодальні документи і апостольські заклики, видані і блаженним Іваном Павлом ІІ, і Святійшим Отцем Бенедиктом XVI. Навіть якщо в деталях вони відрізнялися, усі континенти проявили потребу Нової Євангелізації, оскільки їх власні культури піддаються впливу процесу секуляризації, що на різних географічних територіях проявляється по-різному.

Знаки Нової Євангелізації в Африці, Америці, Азії, Океанії та Європі включають невеликі християнські спільноти різноманітних форм, які стали центрами євангелізації. Ожвавлені парафії продовжують бути центром віднови Церкви. Діяльність мирян є необхідним і плідним розвитком. Дехто також підкреслив мегатенденцію глобалізації і її наслідків, особливо серед молоді. В той же ж час, усі наголошували на тому, що у серці Нової Євангелізації є Ісус.

Одна особливо делікатна ситуація виникла під час дискусій стосовно Близького Сходу. Нам нагадали про важливість присутності християн на цій території і що місцеві католики дуже вдячні за нещодавню адгортацію «Ecclesia in Medio Oriente», а особливо за візит Святійшого Отця до Лівану, що було великим свідченням для Церкви у тій частині світу, де переважає мусульманський вплив. Було здійснено чітку спробу підтримувати міжрелігійний діалог, як інструмент миру. Було також відзначено ті труднощі, з якими стикаються християнські спільноти.

Присутність Екуменічного Патріарха, Бартоломея І, Архиєпископа Кентерберійського, доктора Роуена Вільямса, та братських делегатів продемонструвала значне екуменічне зобов’язання Католицької Церкви. Це також відзначили кілька синодальних отців.

Питання 3. Під час багатьох виступів було зазначено, що існує консенсус стосовно того, що зараз настав момент переоцінювання служіння Церкви таким чином, який визнає нову ситуацію, в якій Церква виконує своє відвічне служіння нести Євангеліє Христа світові. Яким був певний плідний досвід цієї діяльності?

Багато отців говорили про секуляризм і байдужість до релігії, які є частиною культури в багатьох частинах світу. Тому Церква потребує стати перед викликами світу, який всюди шукає натхнення. В багатьох доповідях було відзначено велику необізнаність у вірі – навіть у найосновніших елементах віри – яка поширена навіть у тих країнах, яким характерна довга історія християнства.

Питання 4. У зв’язку із зменшенням знань про зміст віри і відсутністю правильного розуміння послання Євангелія, які кроки були прийняті для поширення чіткого, захопливого і повного навчання, особливо серед молоді?

Глобалізація також представляє унікальні виклики. Еміграція та імміграція великої кількості людей призвели до зміщення їх з культурного, соціального і релігійного контекстів їх віри. Багато релігійних і людських цінностей затінив секуляризм.

Значна частина культури сьогодні представляє візію, яка послаблює соціальну тканину суспільства. Декотрі отці навели приклади місцевого насильства, інші – обмеженої релігійної свободи. Усе це є тим викликом, перед яким Церква постає в багатьох частинах світу.

Багато отців говорили про важливість засобів соціальної комунікації, особливо нових електронних медіа, у спробах Церкви вершити своє служіння проголошення Радісної Звістки. Декотрі звернули увагу на те, що недостатньо просто представляти християнство і християнські цінності в інтернеті чи в релігійних фільмах. Необхідно ввійти в мову нових медіа. Церква повинна навчитись мистецтва комунікації від актуальної практики сучасної соціальної комунікації.

Питання 5. Синод висвітлив серйозність викликів, які стоять сьогодні перед Церквою і перешкоджають передаванню віри, серед яких відсутність трансцендентного у секуляризованій культурі. Назвіть кілька викликів секуляризації і якими є потенційні та існуючі рішення.

3. Душпастирські відповіді на умови сьогодення

Існує потреба зміцнити ідею церковної спільності, зв’язок з Богом і між нами в Церкві. Ми чули про необхідність звернутись до таїнств, особливо Таїнств Втаємничення, Таїнства Покаяння, а понад усе зосередитись на Євхаристії.

Домінуючою потребою цього часу є духовна віднова, завдання, яке Церква має проголошувати і здійснювати. Духовна віднова  є найважливішим елементом Нової Євангелізації, оскільки включає віднову особистої зустрічі з Ісусом Христом і катехизацію, що сприяє нашому духовному зросту.

Питання 6. Проголошення Євангелія є перш за все духовним питанням, закоріненим у особистих відносинах з Ісусом Христом через Церкву. Яким чином Церква може краще створювати місця і нагоди для зустрічі з Христом і таким чином краще сприяти духовній віднові, наверненню і формації у вірі серед усіх охрищених?

Наше особисте зобов’язання не опирається лише на наших окремих рішеннях. Перше Послання Святого Петра нагадує нам: «Ви відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним» (1 Пт. 1,23).

Святий Дух ожвавлює наше зобов’язання, коли ми прагнемо віднайти істини, висловлені у визнанні віри. Дух підсилює нас, коли ми ввіряємо себе життю в благодаті і чеснотах, обіцяних у таїнствах. Дух підтримує нашу впевненість, коли ми відкриваємо найглибші місця наших сердець, щоб його дари могли додавати нам сили жити нашою вірою. Нова Євангелізація має вливатися в те суспільство, в якому ми живемо. Культура є сферою Нової Євангелізації. Культура відноситься до щоденного етосу, різноманітних мереж розуміння і значення, які породжують багато щоденних зв’язків між особою, спільнотою і суспільством.

Серед цих ліній була виділена можливість поширювати «Двір язичників», як значний внесок у євангелізацію культури.

Водночас інші учасники нагадали Синоду, що турбота про хворих і страждаючих є в самій суті євангелізації. Хворі, неповносправні і люди з особливими потребами також можуть бути агентами євангелізації.

Однією із повторюваних тем є необхідність виділити роль Церкви, як власне присутність Христа у сучасному світі. Церква не є сторонньою до Христового плану спасіння. Кілька єпископів говорили про потребу зміцнення ролі Вчительського Уряду Церкви, коли йдеться про всіх, хто задіяний у навчанні віри, як на рівні богословських роздумів чи викладання в початкових, середніх та вищих навчальних закладах, так і у всіляких формах катехизації.

Питання 7. Християнське життя характеризується трансформацією усієї особистості у відповідь на заклик до святості. Яким чином Церква може допомогти усім хрищеним жити християнською вірою і служити свідками перемінюючої сили Бога в нашій історії?

Серед пастирських відповідей, які часто згадувалися, були діла соціальної справедливості і діла милосердя, як визначальна частина життя і служіння Церкви. Здатність Церкви виконувати її численні діла любові, чи то у сфері соціальної справедливості, служіння, охорони здоров’я чи освіти, вважається частиною її ідентичності і знаком для інших, щоб розпізнати присутність Бога, що діє в нашому світі.

Питання 8. Свідчення Христової любові, шляхом діл справедливості, миру і розвитку, є частиною Нової Євангелізації. Яким чином багата соціальна доктрина Церкви може краще звіщати і нести свідчення віри?

Багато синодальних отців закликали до нової П’ятидесятниці. Вони говорили про те, що бачать сьогодні діяльність Церкви, оживленої Святим Духом, як відображення енергії в ранній Церкві, коли апостоли вирушили здобувати перших учнів Господа. Багато отців говорили про схожість між тими ранніми днями Церкви і нашим сьогоденням. У цьому контексті було запропоновано провести формальну посвяту світу Святому Духові.

Парафії в усій Церкві визнано тим місцем, де розгортається переважна частина життя Церкви. Багато разів було наголошено на значенні парафій у розгортанні Нової Євангелізації, оскільки вони є тим місцем, де переважно відбувається ознайомлення людей з Церквою.

В той же ж час була підтверджена необхідність наголосити на важливості малих спільнот віри, як основи діяльності Церкви сьогодні для здійснення нової П’ятидесятниці.

Кілька синодальних отців привернули увагу до малих спільнот і висловили думку, що вони не повинні бути відокремленими від більшої парафіяльної родини. Кожен пастир має бути здатним працювати з усіма людьми, довіреними його опіці, і не обмежуватися однією невеликою частиною.

Питання 9. Парафії і малі християнські спільноти займають ключове місце в Новій Євангелізації. Яким чином парафія і ці малі спільноти віри можуть краще сприяти і координувати пастирські ініціативи для Нової Євангелізації? Яким чином звичні пастирські практики у щоденному житті цих християнських спільнот можуть бути моментами у Новій Євангелізації?

Ми чули про вихованні у вірі, як початкову точку для віднови чи укріплення Нової Євангелізації, повторне представлення світу Ісусові Христові. Деякі отці наголошували на освітньому елементі, особливо серед молоді, як установчому для Нової Євангелізації, і на тому як ми будемо здатними йти в майбутнє, повертаючи людей до знання Христа. Синодальні отці вказали на потребу віднайти практичні і конкретні шляхи, щоб надати молоді відповідну освіту у вірі. Особливо очевидно, що ці моменти включають навчання дітей і підлітків.

Питання 10. Від часу публікації «Катехизму Католицької Церкви» у катехитичній віднові відбувся значний прогрес. Яким чином Церква може розробити програму катехизації, яка була б водночас базовою, повною і надихала до пошуків істини, добра і краси? Молодь є майбутнім Церкви. Яким чином Церква може краще навчати і катехизувати молодь до величі стосунків з Ісусом Христом через Церкву, закликаючи їх ще більше присвятити своє життя Йому?

З цієї точки зору, дехто висловлювався про те, щоб покласти відновлений наголос на тих, хто проводить катехизацію. Катехити можуть надати значну допомогу в Новій Євангелізації, а особливо в контексті родини, передаючи віру своїм дітям.

Питання 11. Катехити відіграють визначальну роль у передаванні віри. Чи настав час надати катехитам встановлене, стабільне служіння у Церкві? Яким чином Церква може краще допомагати катехитам у їх важливому служінні?

Синодальні отці говорили про потребу освоїти католицьку керигматичну традицію для того, щоб сміливо, в кожному випадку звіщати Слово Боже, освоїти пророчий голос Церкви, розпізнати знаки часу, які кличуть до Нової Євангелізації, і бути задіяним у проголошенні і житті католицькими відповідями на ці знаки часів.

У цьому ж світлі кілька синодальних отців наголосили на важливості народної побожності, як вираз віри народу Божого.

Очевидним був консенсус стосовно цінності паломництв, особливо до Марійських святинь. Це явище надає велику можливість для євангелізації.

Зрештою, Нова Євангелізація була визнана не лише тимчасовою програмою, але способом поглянути у майбутнє Церкви і побачити усіх нас задіяних у запрошення, перш за все, себе до віднови віри, а потім усіх оточуючих до радісного прийняття життя у Воскреслому Христі.

4. Дійові особи / Учасники Нової Євангелізації

Увага була присвячена ролі сім’ї. Вона є тим інструментом, з допомогою якого віра передається, навіть у найскладніших ситуаціях. Сімейному життю слід надати підбадьорення, особливо сьогодні, коли воно настільки страждає під тиском нової секулярної візії реальності.

Питання 12. Як домашня Церква, сім’я є незамінною не лише для передавання віри, але й для формації людської особистості. Яким чином Церква може краще підтримувати і провадити сім’ю у її вирішальному служінні, що полягає у проголошенні Євангелія і більш активній участі у передаванні віри та людських цінностей?

Синод також говорив про фундаментальну роль жінок у житті Церкви, а також про місце матері сім’ї у передаванні віри.

Систематична і чітка пастирська опіка вимагає тривалої постійної формації священиків в розумінні радісного проголошення Євангелія тому вікові, який є слабо сформований у таємниці Христа.

Ті, хто готується до священства, мають бути сформовані у розумінні унікальності їх служіння і відношення до євангелізації. Їх також слід формувати в розумінні того, що вони будуть присвячувати своє життя служінню Церкви, як священики-целібати.

Питання 13. Священик займає унікальне місце в євангелізації і передаванні віри. Яким чином Церква може сприяти відновленому місіонерському завданню в служінні священиків?

Церква була благословенна служінням і свідченням жінок і чоловіків богопосвяченого життя, які продовжують нести Христову любов світові через велику різноманітність діяльності. Богопосвячене життя саме по собі є знаком, який вказує іншим на істину Євангелія.

Багато хто наголосив на ролі мирян у праці Нової Євангелізації. На кожному рівні, чи то у професійній сфері освіти, законодавства, політики, бізнесу, чи в усіх сферах діяльності мирян, завданням кожного католика є запрошувати людей повернутися до практикування їх віри. Це має звершуватись і словом, і, перш за все, ділом, діяльністю та способом нашого життя. 

Питання 14. Миряни є незамінними для Нової Євангелізації. Яким чином Церква може більше інтегрувати мирян в організацію місцевої Церкви, щоб миряни (і чоловіки, і жінки) разом зі священиками брали участь в євангелізації спільноти?

У певній кількості виступів було виділено явище міграції, яке є настільки поширеним в наші часи. Часто стається так, що католики прибувають в нове середовище і перестають бути активними у їх вірі. Запрошення і прийняття їх до спільноти може бути формою Нової Євангелізації.

Кілька разів був зроблений наголос на Марії, Матері Церкви і Нової Євангелізації, як зразок і покровительці наших намагань. Понад усе, її віра спонукає нас відповідати так само. Саме завдяки її вірі Слово Боже увійшло у світ. Наслідуючи Марію, ми можемо спричинити зміни у світі, в якому живемо, через нашу віру і свідчення життя в Дусі.

Починаючи нашу працю над визначенням пропозицій, які скеровуватимуть цей синод у представленні Святійшому Отцеві проекту для його роздумів, вважаю за відповідне назвати кілька пунктів серед багатьох можливих тем:

1. Добровільне втручання Божої любові в наше існування виражалося в різний спосіб, але остаточно і в повноті в його Воплоченому Слові – Ісусі Христі;

2. Дар Святого Духа, який просвітлює наш розум і підсилює наші серця для прийняття Божого Слова і життя ним;

3. Христос є предметом нашої віри, і особиста зустріч з ним запрошує нас стати учнями;

4. Ми зустрічаємося з Христом у Церкві і через Неї, яка є Його новим Тілом;

5. Христос і Його Євангеліє  є у серці звіщення Церкви;

6. Усі вірні, миряни, монахи і священики покликані бути відкритими на нову П’ятидесятницю в їх житті;

7. Передавання змісту віри і її визнання є завданням кожного, але особливо в сім’ї, на парафії і в малих спільнотах;

8. Парафія є тим місцем, де більшість живе життям Церкви;

9. Деякі теми Нової Євангелізації включають сім’ю, подружжя, формацію у вірі, релігійну свободу, турботу про бідних і роль мирян;

10. Слід вказати практичне вираження євангелізаційної праці Церкви, яке видається успішними.

Висновок

Для того, щоб зерно проросло потрібен час. Обдумана і розважлива діяльність, яка включатиме  старанну і послідовну опіку над неактивними католиками на особистому рівні, посадить нові зерна, коли ми відновимо наші зусилля проголошувати Слово Боже і заново пропонувати його тим, хто зараз віддалився від Церкви.

Сіяч довіряє нам зерна. Ми вже знаємо наші труднощі, напруженість, нашу нетерплячість, наші провини і нашу людську слабкість. Тим не менше, він кличе нас, даючи нам в руки зерна і довіряючи їх нашому управлінню. Зерно є початком родючості. Сіяння зерна закликає нас жити Словом Божим і ділитись ним з радістю.

Нехай Марія, Зірка Нової Євангелізації і приклад для кожного учня, місіонера і євангелізатора, заступається за нас, щоб праця цього Синоду змогла мати результатом надмірні плоди на славу Божу і спасіння усіх людей.

Дякую.

Переклад «Католицького Оглядача»


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць