Духовенство та вірні Львівської архиєпархії здійснили прощу до родинного села Митрополита Андрея
  • Суб, 02/11/2013 - 15:56

1 листопада 2013 р. відбулася проща духовенства та вірних Львівської архиєпархії до с. Прилбичі (Яворівський р-н) з нагоди 69-ої річниці відходу до вічності блаженної пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея. Очолив паломництво Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський, владика Ігор.

Розпочалось вшанування Слуги Божого Митрополита Андрея поминальним Богослуженням у каплиці-усипальниці родини Шептицьких, відтак процесійна колона вирушила до парафіяльного храму Собору Пресвятої Богородиці де було відслужено Архиєрейську Божественну Літургію. Згодом у храмі відбулось презентація мультфільму про покликання Митрополита Андрея та відеорозповідь про моменти з життя Шептицьких у с. Прилбичі.

«Бог обдарував майбутнього Митрополита Андрея багатьма духовними дарами, які він найкраще використовував, щоб краще служити Господу, його Церкві та своєму народові» - сказав владика Ігор у своїй проповіді». Далі проповідник порівнюючи особу Митрополита з пророком Мойсеєм наголосив, що він «Немов Мойсей, що виховався на дворі фараона, однак, не міг спокійно дивитися на те, як єгиптяни знущалися над євреями. Митрополит Андрей не боявся політичних репресій, арешту та погроз ворожо наставлених чужих властей чи то неприятелів зі свого народу. Був готовий терпіти усякі зневаги, а навіть смерть, щоб тільки торжествувала правда Божа та панувало над людьми Боже Провидіння».

Наприкінці свого слова ієрарх закликав усіх до читання творів Митрополита Андрея: «Наступного року обходитимемо 70-ту річницю його переходу до вічності, а 2015 року - 150-ту річницю від дня його уродин. Заохочую зробити постанову: прочитати твори Слуги Божого Митрополита Андрея до 150-літної ювілейної дати» і попросив підтримати ідею спорудження пам’ятника цьому великому подвижнику віри у Львові: «Незабаром проголосимо збірку коштів на цей пам’ятник, тому прошу вас уже, щоб ви були готові та в міру своєї можливості щедрі - підтримати цю чудову ідею!» - сказав архиєрей.

По завершенні Богослужіння усі спільно промовили молитву в наміренні прослави Слуги Божого Митрополита Андрея.

 

Слово Високопреосвященного владики Ігоря з нагоди вшанування 69-ої річниці блаженної пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея

Флп 1,27-2,4; Лк 6,17-23

Достойні сестри і брати,
дякую вам за те, що ви кожного року першого листопада прибуваєте в цю церкву на молитву, щоби вшанувати нею нашого великого Митрополита, Слугу Божого Андрея Шептицького. Це уже 69 років як перестало битися любляче та вірне Богу серце цієї великої постаті святої Церкви. Цей Гігант віри був постійно задивлений  в Господню велич, у його волю. Мимо великого фізичного та духовного терпіння, Митрополит не переставав довіряти Богу та любити свій вірний народ. З достойною гідністю переносив різні зневаги від своїх та чужих докучливих осіб.  У Святому Писанні знаходимо: «Бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає» (Євр 12,6). Нам відоме його відважне рішення повернутися до свого руського роду чи українського автохтонного походження. Він не боявся показати себе, що він з українського чи руського роду, хоч знав, що прийдеться багато витерпіти та втратити на зовнішньому авторитеті у багатьох владних осіб того часу. Любив правду, тримався її, волів втратити на майні, політичному значенні та авторитеті, можливо й підупала пошана в церковних колах, але він повернув свою приналежність до свого, на той час, поневоленого народу. Немов Мойсей, що виховався на дворі фараона, однак, не міг спокійно дивитися на те, як єгиптяни знущалися над євреями (пор. Вих 2,11-12). Бог обдарував майбутнього Митрополита Андрея багатьма духовними дарами, які він найкраще використовував, щоб краще служити Господу, його Церкві та своєму народові. Він не боявся політичних репресій, арешту та погроз ворожо наставлених чужих властей чи то неприятелів зі свого народу. Був готовий терпіти усякі зневаги, а навіть смерть, щоб тільки торжествувала правда Божа та панувало над людьми Боже Провидіння. Піднімав свій скромний, але духовно могутній голос у 1938 році (2.8), коли горіли православні церкви на Холмщині та Підляшші, Поліссі та Волині (В. Ленцик «Визначні постаті української Церкви: Митрополит А. Шептицький і Патріарх Й. Сліпий» стр. 16). І його старання про те у Ватикані були успішними. Він відважно й відповідально звертався до свого народу, щоб не чинилися розбої під час війни у 1939-1945  роках. Видав декрет «Не убий» (1942 листопад 21) та правила до декрету «Про п’яту Заповідь Божу» (1943 травень). Це був час великого військового замішання, бо  знаходилися особи, які дозволяли собі по-своєму пояснювати право на життя інших, ніби зводячи «справедливі рахунки». Митрополит писав: «Тяжким гріхом проти суспільности людей чоловіковбивник відділяється від суспільности людей і стягає на себе велику кару Божу… основою всякого суспільного ладу після прийняття і пошанування авторитету має бути ненарушена святість людського життя» (Митрополит А. Шептицький, Том ІІІ «Пастирські послання» стр. 543, 2010).

Дуже багато цінного матеріалу, написаного Митрополитом Андреєм, збереглося в архівах.  Уже зібрано три великих томи його праці і це ще не все. Церква і свідомі українці задають собі труду, щоб написати гідну й докладну біографію життя цього великого Мужа Церкви, який був готовий померти мученицькою смертю за святу віру і Боже ім’я. Так багато він писав на різні теми, така глибока й незбагненна спадщина його творів та мудрої думки. Митрополит звертався із різними закликами до дітей та молоді, до батьків, політиків та духовних осіб різних рівнів... Не боявся того, що його не зрозуміють чи будуть судити, лише уболівав за освячення та спасіння Божого народу. Уболівав за працю для людей й справедливу оплату, писав про шкідливість надуживання спиртних напоїв, про милостиню, про культ Христової любові, про з’єднання Церкви та Послання на піст. Звертався до тих, хто не сповідався у часі Великого посту, пригадував душпастирям про їхній священицький обов’язок, закликав усіх до покаяння, милосердя та приготував гарні послання про пошану та любов до пресвятої Богородиці. Опікувався духовно над тими, хто виїхали на працю за кордон, посилав туди священиків, щоб несли духовну поміч вірному своїй Церкві людові. І священики їхали в Канаду та США, Бразилію та Німеччину тощо, щоби нести духовну опіку працівникам чи полоненим. Митрополит був великодушною людиною, він написав: «Милосердне діло супроти терплячого полоненого, хоч би й не свояка, заслужить у Бога поміч для терплячого свояка» (Митрополит А. Шептицький, Том ІІІ «Пастирські послання» В справі опіки над полоненими Українцями стр. 247, 2010). Слуга Божий закликав, щоби організовувати поміч і посилати пачки з продуктами та одягом для тих, хто знайшовся у полоні. Навіть подавав назву таборів та число полонених у них! Він стверджував приблизно таке, що полонених Українців у таборах Ґ [енеральної]  Ґ[убернії] в грудні 1942 року було 42546, а в таборах Райху число Українців-робітників - понад 75000 (там же стр. 248). Так глибоко Слуга Божий вникав у долю свого люду, уболіваючи за кожною людиною. Усього сказати про Митрополита Андрея Шептицького неможливо. Кажу тільки про деякі епізоди з його життя, радше творчої діяльності. Він умів достойно оцінити таланти у людей, тому допомагав багатьом студентам у їхніх студіях, зокрема за кордоном, також і на місці, у Львові, наприклад. Відомо, що Митрополит Андрей вчинив величний дар українському народові – Національний музей. І цього року виповнилася сота річниця цієї події. Він сам збирав цінні старовинні ікони, хрести, кадильниці, дзвони, плащаниці, обруси, хоругви, стародруки, багато різних церковних та інших творів мистецького надбання українського народу. Цей духовний Геній дуже любив свій побожний народ, розуміється, своїх рідних, а  винятково, глибоко свою маму, з якою ділився різними історіями життя. Він писав: «… Моя Найдорожча Мамо, знаю: треба жертви, великої кровавої жертви, щоб, з одного боку, цей нарід пробудився із довгого невільничого сну, а з другого боку, сам пізнав себе, пізнав свою духовність…. Як мудро наша Східна Церква зробила, що затримала жонате духовенство, даючи волю покликанням. … Господь одного покликає до чернецтва, іншого до навчання, а ще іншого до навчання поколінь для цього ж Бога. І я певен, що всі ці покликання є рівні перед Богом» (Митрополит Андрей Ш. Сьомий лист «В отця  прелата Кохатульки»). Ось, таким глибоким духовним Мислителем та відданим до кінця Богові був Слуга Божий Митрополит Андрей.

Заохочую вас, дорогі священики та вас, достойні сестри і брати, придбати й читати ці глибоко духовні, а разом з тим, прості й зрозумілі твори нашого Митрополита. Молімося за його прославу як святого у вселенській Церкві. Наступного року обходитимемо 70-ту річницю його переходу до вічності, а 2015 року - 150-ту річницю від дня його уродин. Заохочую зробити постанову: прочитати твори Слуги Божого Митрополита Андрея до 150-літної ювілейної дати. На даний час ми вирішуємо питання спорудження пам’ятника цьому Каменю віри, Скалі Церкви, Митрополиту Андрею. Незабаром проголосимо збірку коштів на цей пам’ятник, тому прошу вас уже, щоб ви були готові та в міру своєї можливості щедрі - підтримати цю чудову ідею! Хай Господь благословить усіх вас рясними духовними дарами, спокоєм у ваших родинах, розумінням між собою та добрим здоров’ям на багато років життя!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

1 листопада 2013 р. храм Собору Пресвятої Богородиці, с. Прилбичі (Яворівський р-н)

Джерело: www.ugcc.lviv.ua