Вже віддавна зауважую, що коли починаєш говорити про Бога, Церкву і патріотизм чи націоналізм, потоком шумних вод піднімаються голоси про середньовіччя, відсталість. У Львові це вже стає нормою для багатьох. Виглядає так звані європейські цінності прийшли до цього королівського міста в найгіршому варіанті.

Це не є цінності Європи, яку творив св. Іван Павло ІІ. Це є звичайна воююча світськість, яку пропонується за критерій оцінки нейтральної позиції і яку приймається за єдину правильну.

Світськість ніколи не була і не буде нейтральною. Вона ідентична атеїзму, тільки іі обличчя вкрите іншим кремом від зморшок. А ціль одна і та сама - прогнати Бога з людських душ тільки іншими методами.

Світськість не гребує жодними методами, вона навіть і Біблію цитує, і Христа показує як мовчазного свідка історії людства. А віру у Триєдиного Бога світськість представляє як справу суто приватну, показуючи негласно непотрібність Церкви, як спільноти дітей Божих.

Натомість патріотизм у представленні світськості є пережитком минулого. Він тільки спричинює війни і непорозуміння. Тому вона пропонує як оптимальну пропозицію космополітизм.

Але вся ця фальш світськості вилазить тоді, коли їй показати дзеркало, щоб побачила своє справжнє обличчя. Саме тоді вона починає нервувати, маски спадають, а представники світськості волають про толерантність в ім'я миру, який світськість, оперившись, першою ж порушить.

Переконаний, що і це горнило пройде наш Народ, зокрема у Львові.

Головне, не опускати рук!

Все буде добре!

о. Юстин Бойко, студит