3 квітня вірні з різних парафій Старосамбірського деканату здійснили прощу до відкритих дверей Прокатедрального собору Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора. Прощу було організована з нагоди урочистих святкувань Ювілейного року Божого Милосердя. Традиція святкування ювілейних років, сягає початку XIV ст. (а саме 1300-го року) та започаткована папою Боніфатієм VІІІ. Протягом століть, тривалість даних ювілеїв часто змінювалася, однак у 1475 році рішенням папи Павлом ІІ була остаточно закріплена на кожні 25 років. Етимологічне закорінення таких святкувань відчитуємо ще на сторінках Святого Письма. Отож згідно біблійного богослов’я (Лев. 25) ювілейний рік ставав часом відновлення та перегляду стосунків людини з Богом та зі своїм ближнім. Його метою було мислене повернення до гори Синай, де Творець дарує заповіт, який з рабів фараона чинить ізраїльтян синами Отця.

Цьогорічний ювілейний рік, присвячений Божому Милосердю, в цілій Католицькій Церкві винятковий, оскільки завдяки благословенню папи Франциска дозволяє здійснювати такі ж чини у катедральних храмах та відпустових місцях по цілому світі. Таку виняткову можливість для вірних Старосамбірського деканату організував о. Михайло Николин (декан Старосамбірський) та отці деканату. В основу прощі було покладено 14 стацій Хресної дороги які були розташовані на подвір’ях храмів або придорожніх каплиць населених пунктів: Бачина, Торчиновичі, Торгановичі, Морозовичі, Ваньовичі, Стрілковичі..

Розпочали молитовну хресну дорогу біля Храму Святого Миколая, де усі спільно відмовили першу стацію. Протягом усієї дороги представники молодіжних спільнот «Пласт» та УМХ м. Старого Самбора несли копію ікони Богородиці «Милосердя двері» . Саме ця українська стародавня ікона на прохання Святішого Отця Франциска була привезена з польського міста Ярослав до Ватикану. З її допомогою 8 грудня урочисто відкрили ювілейний Рік Божого милосердя у всій Католицькій Церкві. В біблійній традиції ювілей – це святий рік, який випадав кожні 50 років, а його метою було відновлення рівності всіх синів Ізраїля, надаючи нові можливості сім’ям, які втратили майно, а навіть – свободу, через борги. В ювілейний рік багачі відпускали невільників та повертали їм землі, які були відібрані в якості запоруки. Ця традиція бере свій початок у Книзі Левіт (25, 10): «І освятите рік п’ятдесятиріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його – ювілей, він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться».

Під час кожної зупинки у вище згаданих населених пунктах перед іконою кожної стації, яка була по-особливому прикрашена місцевими парафіянами, прочани роздумували про Христові страсті, Його терпіння і муки. Ця проща дала змогу повернутися у минуле і пройти це хід за Ісусом, крок за кроком аж на гору Голгофу, де було виконано вирок смерті - розп'яття. Хресна дорога - це свідоцтво вічної незгасаючої любові Ісуса Христа до нас, яка освячена невинною Кров'ю, нечуваними стражданнями та незліченними Ранами Святого Тіла нашого Спасителя. Усі вірні розпалювали свої серця вдячністю і гарячою любов'ю до Ісуса через духовну співучасть в цьому.

А кінцевою точкою став собор Покрова Пресвятої Богородиці Самбора, який в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії обраний як «Милосердя двері відкриті нам». До Собору прибуло понад дві тисячі вірних. На подвір’ї Собору усіх прочан зустрів владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, який уділив своє благословення і розпочав нічні чування з Молебного чину відкривання дверей.

Обряд відкриття цих дверей вказує на те, що під час Ювілею вірні є запрошені до «надзвичайного шляху», прямуючи до спасіння. Це буде особлива нагода, щоб під час Святого року вірні могли увійти до храму Божого Милосердя, відчути радість прощення милосердного Отця так, як її відчув євангельський блудний син. Чин урочистого відчинення Святих Дверей сягає 1500 року. Традиційно вірні, які в цей рік здійснили паломництво, отримували повний відпуст, виконавши декілька головних умов, визначених Святішим Отцем: прийняття Святих Тайн Покаяння та Євхаристії, молитва в наміренні Святішого Отця, повне зречення від гріха.

Цей надзвичайний Святий Рік також є даром благодаті. Перейти через ці двері − означає відкрити глибину милосердя Отця, який всіх приймає й особисто виходить назустріч кожному. Це Він нас шукає, Він виходить нам назустріч. Це рік, під час якого слід зростати в переконаності у милосерді. Якої ж кривди завдається Богові та Його благодаті, коли стверджується насамперед про те, що гріхи караються Його судом, замість того, щоб наголошувати на тому, що вони прощаються Його милосердям.

Опісля відбулася Божественна Літургія, яку очолював о. Тарас Рисей у співслужінні отців Старосамбірського і Самбірського деканатів. Під час проповіді отець Тарас роздумував про Боже милосердя, адже кожен з нас може бути носієм Його милосердя! Це дуже яскраво відображує чудове поєднання логотипу і девізу Ювілейного року! У девізі «Милосердні, як Отець» (Лк. 6,36) пропонується жити милосердно за прикладом Отця, котрий просить не судити і не засуджувати, але прощати і дарувати любов та пробачення без міри (пор. Лк 6, 37-38). Логотип є витвором єзуїта отця Марка І. Рупніка. Відображаючи насправді образ Сина, який бере на плечі загублену людину, він відновлює дуже цінниий для ранньої Церкви образ, тому що вказує на любов Христа, який відкупленням довершує таємницю свого втілення.

Образ виконаний таким чином, щоб продемонструвати, що Добрий Пастир торкається глибини людської тілесності, роблячи це з такою любов’ю, що перемінює її життя. Є ще одна деталь, крім того, що не може залишитися непоміченим: Добрий Пастир з непорушним милосердям бере на себе людство, але його очі розчиняються з очима людини. Христос бачить очима Адама, а цей − очима Христа. Кожна людина, таким чином бачачи в його погляді любов Отця, відкриває в Христі нового Адама, власну гідність і майбутнє, яке на неї чекає. Описана сцена вміщена всередині мигдалини, форми дуже притаманної античній та середньовічній іконографії, що пригадує про співіснування в Христі двох природ: божественної і людської.

У кінці чувань, до всіх звернувся о. Михайло Николин і закликав бути милосердним як Отець.

Саме така проща з поєднанням хресної дороги є прекрасною нагодою кожній людині для роздуму про своє духовне життя та стосунки із Богом, до чого вона покликана, куди вона прямує у своєму житті і при потребі змінити напрям руху.