Гордість німецького Синодального Шляху призвела до відкинення віри Церкви. Німці вважають, що вони краще за Бога знають, що таке людина і як їй слід жити. Про це пише американський публіцист і біограф св. Івана Павла ІІ, Джордж Вайґель.

Джордж Вайґель у статті, опублікованій в National Catholic Register, зазначив, що літургія Католицької Церкви часто пропонує саме те, що потрібно в даний момент історії. Так було 13 березня, коли тексти літургії Святої Меси цілком відповідали подіям, що відбулися напередодні в Німеччині. Тому що у неділю, 12 березня, завершився німецький Синодальний Шлях.

У першому читанні того понеділка ми почули історію Наамана, командувача військом сирійського царя, який страждав на проказу. Нааман готовий вирушити в далеку подорож за ліками. Він хотів заплатити Божому чоловіку Єлисею золотом і сріблом за його лікування. Однак Єлисей сказав Нааману сім разів омитися в Йордані. Нааман не хотів цього робити. Чому ізраїльський потік повинен мати більшу цілющу силу, ніж могутні ріки Дамаска? Нааман хотів повернутися до Сирії, але його слуга вмовив його омитися. У результаті Нааман оздоровився. Потім він визнав свою віру в Бога Ізраїля. Як зазначає Вайґель, саме гордість Наамана перешкодою для його оздоровлення — і для того, щоби прийняти віру в істинного Бога. Читання з Євангелія того дня розповідало про Ісуса в Назареті. Мешканці Назарету не хотіли повірити Його словам, бо уявляли собі Месію по-іншому. Зрештою, вони вирішили скинути Ісуса з гори...

Знову ж таки, пише Вайґель, саме гордість не дозволила мешканцям Назарету пізнати в Ісусові Месію. Вони краще від Бога знали, яким повинен бути Месія. Німецький Синодальний Шлях робить те саме, вважає публіцист.

«Якщо німецький Синодальний Шлях оголошує, що він краще за Бога знає, що таке справедливе життя, щастя та вічне спасіння – а саме це і зробив Синодальний Шлях, відкидаючи біблійну антропологію Книги Буття та приймаючи гендерну ідеологію та програму ЛГБТК – то німці поводяться точно так само, як Адам і Єва, Нааман до навернення та назаряни», – написав він.

«Через кілька місяців після того, як Іван Павло ІІ видав свою енцикліку 1993 року щодо реформи католицького моральної теології Veritatis splendor, німецькі теологи опублікували книгу з коментарями до цього тексту. Усі вони були негативними. Редактор книги у вступному слові написав, що книгу опублікували тому, що німці несуть особливу відповідальність за теологію в Католицькій Церкві. На це хотілося відповісти: «Хто так говорить? Коли відбулися вибори?» Саме така гордість привела багатьох німецьких богословів до  того, що вони вважають великого Івана Павла ІІ домодерним, ретрограднним слов’янином, який не відповідає їхнім просвітницьким стандартам. Саме така ж гордість пронизала і повністю зіпсувала німецький Синодальний Шлях», – підсумував він.

За матеріалами pch24.pl