Сім юнаків жили в III столітті. Святий Максиміліан, один з них, був сином керівника міста Ефес, інші шестеро його друзів також походили з Ефеської аристократії, і всі вони перебували на військовій службі і були християнами. Імператор Декій (Децій Траян, 249-251 рр.) прибув до Ефесу і наказав приносити жертви поганським божествам, але юнаки відмовилися це зробити. Тоді імператор наказав зняти з них військової відзнаки – військові пояси, але відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони передумають, поки він воює.
Юнаки покинули місто і сховалися в печері на горі Охлон, де молилися та готувалися до мученицького подвигу. Святий Ямвліх під час одного з своїх походів в місто за хлібом почув, що імператор повернувся, і за його товаришами шукають, щоб судити та приєднався до друзів. Молоді хлопці добровільно вийшли з печери і з’явилися на суд.

Їх засудили прийняти смерть у своїй печері. Імператор наказав закласти вхід до неї камінням, щоб юнаки померли від спраги і голоду. Двоє службовців, присутніх при закладанні входу, були таємними християнами і, щоб пам’ять про мучеників збереглася, вони вклали скриньку із олов’яними дощечками, де були написані імена семи отроків та обставини їх страждань і смерті.

Імена мучеників:

Максиміліан
Явмліх
Мартиніан
Іван
Діонізій
Костянтин
Антонін

Джерело: http://kapelanstvo.com.ua