Емоції. Друзі чи вороги?
  • Втр, 01/11/2016 - 14:12

Люди рідко задумуються над тим, який вплив мають емоції на їхні стосунки, здоров’я та й загалом на ціле їхнє життя.  Рідко хто помічає, що в періоди стресів наш імунітет знижується і ми стаємо вразливими до всяких болячок. Зазвичай ми починаєм лікуватись від тієї ж простуди, навіть не задумуючись над істинною причиною нашої хвороби. Безумовно, не все можна списати на емоції, але все ж таки дуже великий відсоток наших хворіб беруть початок у нашому емоційному житті. Цікавим є те, що нашому мозку всеодно чи це велика радість, чи велике горе, він сприймає все, як стрес.

Американський доктор медицини Дон Колберт, у своїй книзі «Смертельні емоції» дуже гарно пояснює, як певні хвороби, такі, як: підвищений артеріальний тиск, різноманітні захворювання суглобів, розсіяний склероз, розлади шлунку і кишківника і навіть деякі форми раку, викликають саме емоції. 

Як пояснює автор книги, між змістом наших думок і роботою нашого організну існує певний зв’язок, який можна пояснити одним словом – нейропептиди. Нейропептиди  - це невеликі білкові молекули. Вони виробляються в головному мозку і поширюються по цілому організму. Вони беруть участь в регуляції обміну речовин, регіляції сну, емоційних процесах і мають великий вплив на наш імунітет. Біохімічні реакці, обумовлені стресом, поширюються по цілому організму з блискавичною швидкістю. Наприклад страх, вмикає більше тисячі чотирьохсот різних реакцій, активує більше ніж тридцять різних гормонів і нейромедіаторів.     

Багато із нас напевне помічали, що саме в період важкого стресу наша продуктивність збільшується в десятки разів. Це пояснюється тим, що вся система фізичних реакцій на стрес зосереджена довкола виділення гормонів адреналіну і норадреналіну. Під час стресу ці гормони надзвичайно сильно впливають на нервову систему. Якщо наш мозок розпізнає ситуацію як стрес, то він посилає сигнали в гіпоталамус, гіпофіз і наднирники, для того, щоб залози почали виробляти певні гормони. Наднирники наприклад починають виробляти адреналін. Наслідок цього прискорюється серцебиття, починається потовиділення, активізується кишечник, може початись діарея, розширюються гілочки бронхів, для того, щоб збільшити поставку кисню в організм. В нас запрограмований первинний інстинкт – бий, або втікай. Саме в стресових ситуаціях він і вмикається. Організм готюється або стрімкої втечі, або до відчайдушного захисту.

Але вплив адреналіну на наш організм є схожим із впливом наркотиків. Якщо стрес не тривалий, то вплив адреналіну приносить користь, адже він загострює зір, підвищує концентрацію уваги, прискорює мисленнєві процеси, але, якщо ж стрес є тривалим, то адреналін спалює наш організм зі середини. Поряд із адреналіном у надзвичайних ситуаціях, наш організм задіює ще один гормон - кортизол. Якщо кортизол тривалий час, навіть в невеличких кількостях виділяється нашим організмом, то це призводить до підвищення рівня цукру і інсуліну в крові.  Внаслідок цього люди починають товстіти, особливо в середній частині тіла, зменшується товщина кісток і починається ряд хворіб кісток, ожиріння, проблеми із артеріальним тиском, гіперсомнія і збільшується втомлюваність.

Як же позбутись такого згубного впливу емоцій на наше життя? Багато спеціалістів радять проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, легкі фізичні вправи, біг. Також час від часу потрібно побавити себе аромотерапією, розслаблюючим масажем, теплими ваннами із пінкою і ефірними олійками. Та це все тільки фізична сторона медалі. Також обов’язковим є читання духовної літератури, молитва. Адже особисте спілкування із нашим творцем ніколи не замінять вправи чи прогулянки. Потрібно особливу увагу приділити нашому духовному життю. Адже ми не лише фізичні сотворіння, в нас також є дух і душа. Їх також потрібно «годувати». Потрібно хоча б два – три рази на тиждень, окрім Неділі, приступати до святих тайн сповіді і Євхаристії. Якщо ми приведемо до ладу особисті стосунки із Богом, то він допоможе нам досягнути миру і спокою, а також провадитиме і берегтиме нас у всіх наших починаннях. Завжди потрібно пам’ятати приказку – «Без Бога ні до порога».