Бельгія програла справу в Європейському суді з прав людини одному зі своїх громадян. У 2012 році мати Тома Мортьє була піддана евтаназії після того, як їй поставили діагноз «термінальна депресія». Страсбурзький суд визнав, що мало місце порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя.

У рішенні інстанція ЄС постановила, що бельгійська держава допустила процедурну недбалість і недостатньо вивчила стан пацієнта.

Звинувачення стосувалися насамперед діяльності бельгійської Комісії з контролю та оцінки евтаназії. Вони не вивчили належним чином процес згоди та евтаназію матері позивача. Суд ЄС також вказав на відсутність достатньої незалежності цієї установи, а також на занадто мляве і тривале кримінальне розслідування смерті пацієнта з депресією.

«Мати Тома звернулася до провідного прихильника евтаназії в країні, який, незважаючи на те, що був онкологом, погодився на евтаназію. Протягом кількох місяців вона зробила кілька внесків у його організацію, і він направив її до інших лікарів тієї ж асоціації, незважаючи на те, що від неї вимагали отримати незалежну думку. Той самий лікар, який зробив їй евтаназію, також є віце-головою федеральної комісії, яка відповідає за санкціонування евтаназії постфактум. Це свідчить про явний конфлікт інтересів. Хоча в Бельгії 7 людей щодня піддають евтаназії, комісія відкрила подальше розслідування лише в 1 випадку», – нагадує зловживання у справі Alliance Defending Freedom International, юридичної організації, яку представляє позивач. «Мати Мортьє була фізично здоровою, і її лікуючий психіатр (…) сумнівався в дотриманні нею бельгійського закону про евтаназію», — додає асоціація.

Етичне заперечення викликає також той факт, що інформація про намір матері покінчити життя самогубством не була передана її синові. Про її смерть чоловік дізнався через день, коли лікарня попросила виконати необхідні формальності.

Незадовго до рішення покінчити з життям її мати втратила зв’язок з Мортьє: «Моя мати страждала від серйозних проблем із психічним здоров’ям і боролася з депресією. Вона роками лікувалася у психіатрів, і, на жаль, на деякий час я втратив з нею зв’язок. Тоді вона померла від смертельної ін’єкції», – пояснює син загиблої.

За словами членів ADF, ці події «підкреслюють величезну кількість загроз, пов’язаних з легалізацією евтаназії, і доводять, що навіть законодавчих обмежень недостатньо для захисту права на життя, коли практика навмисного позбавлення життя юридично дозволена».

Коментуючи рішення Європейського суду з прав людини, Мортьє висловив сподівання, що процес приверне увагу до трагедії евтаназії не лише для вбитих пацієнтів, а й для їхніх родичів.