Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). По ремеслу брати були каменярами.

Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі трудилися на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту і невпинно молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва, і осколок каменю потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і навернули до Христа. Після того, як юнак визнав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися за нього, і око зцілилось. Після такого чуда батько юнака також увірував у Христа. Коли споруда храму була закінчена, брати зібрали християн, що допомагали при споруді, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму хрест. Всю ніч вони провели в молитві, осяяній небесним світлом. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином і 300 християн. Мученики Флор і Лавр, відправлені до правителя Лікаон, були кинуті в порожній колодязь і засипані землею.

Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua