Журналіст Le Figaro Венсан Тремоле де Війє поговорив з філософом і фахівцем з середньовічної арабської філософії Ремі Брагом про теологію ісламу і "Ісламської держави". Кореспондент почав з питань про Мохамеда Ляуеже Булеле, вбивці з Ніцци, чиє життя "гуляки, любителя алкоголю і танцюриста сальси" свідчить про його віддаленість від ісламу.

"Можливо, практика агресивного джихаду для деяких є, серед іншого, способом "вибачитися" за надто швидку адаптацію до західних звичаїв, які вважаються розбещеними, або навіть покарати себе за цю провину поступок, - вважає Ремі Браг. - Підірвати себе набагато швидше, ніж стати на довгий і важкий шлях виправлення".

Коментуючи поняття "священної війни", Браг підкреслює, що сьогодні багато мусульман прагнуть уникнути цього виразу і зберегти арабське слово "джихад", яке часто розуміють суто як духовні зусилля в боротьбі з власними пристрастями. "Однак ми часто знаходимо вживання цього слова в дуже конкретному сенсі, наприклад, в трактатах про правила (фікх), де в розділі під назвою" Джихад "йдеться про абсолютно реальні напади", - розповідає Ремі Браг.

"У будь-якому випадку, варто зупинитися на парадоксі, який представляє собою це поєднання слів: "священна війна", - продовжує експерт. - У ньому міститься цінна інформація: іслам має величезну перевагу перед усіма іншими існуючими релігіями - він дозволяє прямо зрівняти найгірше і найкраще, найнижчі інстинкти і найсвятішу істоту, вбивство і Бога".

На думку адептів "Ісламської держави", "Бог наказує принести себе в жертву, вбивши якомога більше інших людей. Такий іслам дозволяє людям, чиє життя не надто вдалося, вірити, що в усьому винні інші, що вони погані і тому їх треба знищити", вважає Ремі Браг.

Відповідаючи на питання кореспондента про те, чи не є метою ІДІЛ розв'язати громадянську війну на території Франції і закликати під свої прапори всіх французьких мусульман, Ремі Браг сказав, що йому "це здається цілком можливим". Він уточнив, що в "Ісламської держави" може виявитися більше шансів досягти успіху в цьому, ніж у "Червоних бригад" або групи Баадера, "тому що цільова група - мусульмани, які проживають у Франції, - вже має свого роду єдність, втім, досить слабку". Серед факторів цієї єдності Браг називає почуття приналежності до меншості, яка змушена задовольнятися тією роботою, за яку інші не хочуть братися, іноді - спільне походження, знання схожих мов, життя в одних районах і, "зрозуміло, більш-менш підкреслену прихильність до релігії" .

"Ясно, - продовжує філософ, - що якби нам потрібно було класифікувати іслам як складову однієї із загальних категорій людської діяльності, він швидше потрапив би в категорію "релігія ", ніж в категорію "садівництво". Однак сама ця категорія дуже широка. І головне, європейці - від найпобожніших віруючих до найрадикальніших антиклерикалів - несвідомо уявляють собі релігію ісламу по моделі християнства. Вони зводять релігію до того, що спостерігають в різних християнських конфесіях: відправлення обрядів, молитва, іноді - пости і паломництва". Однак у випадку ісламу релігія складається головним чином з дотримання божественного закону, вказує експерт. На його думку, іслам "Ісламської держави" "являє собою спробу воскресити - сучасними методами - практики, які найдавніші біографії приписують самому Мухаммеду".

Порівняння ісламу з Католицькою церквою Ремі Браг знаходить "абсолютно непереконливим". Зокрема, каже він, Другий Ватиканський собор шукав повернення до витоків - "трохи в дусі Франциска Ассизького, який хотів повернутися до Євангелія без тих інтерпретацій, які послабили його". Однак в ісламі "біля витоків знаходиться найгірше", наполягає експерт. "Періодом Медіни (622-632 рр.) надихаються в "Ісламській державі". Вони ідеалізують його, але не віднімають масових побоїщ, вбивств і тортур. Євангелія не містять закликів до насильства. А Коран і хадіси, якщо читати їх буквально, - так ... ".