На цьому наголосив Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, виступаючи 21 квітня на міжнародній конференції в Києві «Примирення в Україні та майбутнє Європи», організованій Українським католицьким університетом.

Предстоятель УГКЦ відзначив, що сьогодні можна простежити тенденцію затихання голосу Церков стосовно суспільних процесів. На його думку, це пов’язане з певними новітніми спокусами і труднощами релігійного середовища України, зокрема щодо питання примирення.

«Передусім, це зумовлене спокусою зосередитися суто на собі та своїх внутрішніх справах, оскільки існує реальна небезпека для релігійного миру в нашій державі. Учора наші опоненти не змогли поділити Україну за мовною ознакою, тож сьогодні намагаються зробити це на релігійному ґрунті», – сказав Блаженніший Святослав.

Промовець також звернув увагу, що в українському суспільстві сьогодні дуже помітна спокуса популізму. «Лексика агресії є більш популярною, ніж мова мирної людини та заклики до примирення. Той, хто не агресивний, не нападає на свого опонента, часто виглядає слабким, не колоритним, те, що він робить, чи говорить, не творить новини і не має суспільного резонансу, – зазначив Глава УГКЦ і додав: – Сьогодні церковні лідери не завжди наважуються говорити на тему любові до ворогів та прощення. Проповідь примирення нині не є популярною. Якщо духовні провідники не будуть підносити пророчого голосу в цій царині, то не виконають вповні своєї місії, дорученої нам Господом».

Третя спокуса Церков, що призводить до затихання їхнього голосу, – це тенденція відійти від суспільного дискурсу та діалогу із громадськістю, будучи цілковито зосередженими на пастирському служінні, зокрема допомозі конкретним людям у контексті гуманітарної катастрофи, спричиненої військовими діями.

«Ці виклики часто перевершують реальні можливості Церков у допомозі потребуючим і постраждалим, цілковито абсорбуючи їх увагу та зусилля так, що багато хто вирішує менше говорити, але більше діяти і свідчити про любов Божу і примирення ділами милосердя та служіння ближньому», – пояснив Блаженніший Святослав.

Він зазначив, що УГКЦ часто була непопулярна в тому, що вона робила, чого навчала, будучи вірною своєму християнському свідченню. «Ми не боїмося бути непопулярними. Але якщо наш голос медіа не підхоплюють, то це не значить, що ми мовчимо», – сказав лідер греко-католиків.

Предстоятель пригадав, що цього року минає 10 років від пам'ятного примирення, яке сталося між Українською Греко-Католицькою Церквою і Римо-Католицькою Церквою Польщі й мало важливий резонанс у справі польсько-українського примирення. «Тож у питаннях примирення наша Церква має досвід. Обіцяю, що з нашого боку ми будемо інтенсивно над цим працювати. Перед нами є непрості завдання», – вважає Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ відзначив, що спілкуючись з людьми, промовляючи до їхнього сумління про примирення, він побачив кілька серйозних проблем. Дехто, за його словами, вважає, що коли ми говоримо про примирення, ми відмовляємося від боротьби, – від активної боротьби проти агресії. Дехто вважає, що коли ми говоримо про примирення, виступаємо в ролі слабкої сторони, бо начебто примирення означає готовність змиритися зі злом, погодитися на несправедливість з боку агресора. З іншого боку, хтось вважає, що примиритися можна лише тоді, коли закінчиться війна, бо буде чітко зрозуміло, хто переможець.

«Вважаю, що не можна погодитися з жодним із цих тверджень. Адже не можливо розпочати процес примирення, забуваючи правду, втрачаючи власну історичну пам’ять. Як казав святий Іван Павло ІІ, необхідним є зцілення та очищення пам'яті. Ми покликані пізнати правду такою, якою вона є, мусимо визнати навіть болісну правду, щоб шукати шляхів для примирення людини з Богом та ближнім. Слово про прощення, зокрема в сучасних обставинах, є словом про те, що по-людськи є неможливим. Але те, що неможливо в людей, є можливим у Бога і тому саме довір’я до Нього, сила Його благодаті та нашої віри в Нього дає нам надію на цілющу любов Божу, що є джерелом нашого примирення», – наголосив Глава Церкви.