У нашій Церкві глибоко закарбована місійна свідомість. Адже місійність - це природний стан Церкви, яка почувається посланою своїм Господом проповідувати Євангеліє «усьому творінню». Місія стосується кожного учня Христового, але в особливий спосіб тих, які найближче наслідують Христа, щоб в їхньому житті Він становив усе.

Пише в Листі-привітанні до учасників ювілейного Конгресу БФ «Реновабіс» на тему  «Свідки Євангелія: роль монаших чинів у Центральній та Східній Європі» Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Додамо, Конгрес проходив від 31 серпня до 2 вересня 2016 року в Фрайзингу, що біля Мюнхена (Німеччина).

Глава Церкви пише, що з 1946 по 1989 рік УГКЦ пережила тяжкі випробування. Організаційна структура Церкви була зруйнована, внаслідок арештів єпископів та багатьох священиків і вірних. Крім цього, було насаджено ідеологію панівного режиму та репресії проти непокірних. У той час УГКЦ була найчисельнішою забороненою Церквою у світі, але водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції системі в СРСР.

Далі Глава Церкви зазначив, що в ті часи ченці поєднували своє служіння із цивільною роботою: «Не було чітко визначених галузей праці, якими б займалися ченці або черниці. Однак, хоч би де трудилася богопосвячена особа, вона всюди рекомендувала себе як добрий спеціаліст, чесна і відповідальна людина. По можливості ченці виконували й свою духовну місію: готували людей до сповіді та шлюбу, спонукали до прийняття хрещення. Черниці надавали допомогу репресованим і вивезеним до Сибіру єпископам та священикам. Проте найчастіше вони були зв’язковими між духовенством і мирянам».

На думку архиєрея, богопосвячені особи, молячись і працюючи з живою вірою і ревністю, проповідують Христа різним суспільним верствам, «формуючи екологію душі сучасної людини, яка є запорукою цілісного розвитку особистості, здорової сім’ї та суспільства, а також благополуччя всього сотвореного світу». Він додав, що богопосвячені особи УГКЦ катехизують дітей, молодь і дорослих; допомагають людям в особливій потребі; працюють у системі освіти і провадять католицькі школи; працюють у добродійних інституціях, сиротинцях, шпиталях; видають релігійну та просвітницьку літературу, а також ведуть діяльність у багатьох інших сферах життя Церкви та суспільного служіння.

Повертаючись до теми Конгресу, Предстоятель УГКЦ зазначив, що євангелізація в пострадянському просторі і в теперішніх обставинах життя вимагає нового запалу, нових методів праці.

«На монаші чини чекають численні новітні сфери, відкриті на місійну проповідь: тут і тисячі наших братів і сестер із сіл, містечок і великих міст Центральної та Східної України, які чверть століття чекають на проповідників спасіння, а інколи, не дочекавшись, або заражаються новітнім атеїзмом байдужості, або ж стають жертвами тоталітарних сект; на монаші чини чекають засоби сус­пільної комунікації і сфери освіти та культури, простори мистецтва і науки, медицини та служіння, особливо потребуючим, політики та екології. Кожна із цих ділянок чекає на своїх місіонерів, щоб збагатитися досвідом живого Бога», - додав Блаженніший Святослав.