В скорботний день Страсної П’ятниці Христова Церква, своїми духовними очима, споглядає розіп’ятого, зневаженого, обпльованого, знятого із хреста і погребенного Сина Божого. Разом переживаючи оце надгробне ридання, яке до нас дійшло із глибин віків, ми бачимо, що у своєму крайньому приниженні і упокоренні Ісус на хресті виставив перед очима усього людства справжнє огидне обличчя гріха.

Про це сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в день Страсної п’ятниці під час Великої вечірні із виставленням Плащаниці 10 квітня 2015 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ.

Участь у богослужінні також узяли: Архиєпископ-емерит УГКЦ Блаженніший Любомир, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ та Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ владика Богдан, Єпископ Київської архиєпархії УГКЦ владика Йосиф.

Блаженніший Святослав наголосив на тому, що той, хто грішить, допускається смерті і зневажає себе, свого ближнього і Бога: «Ті, хто знущався над Христом, гадали, що вони зневажають просту людину, а натрапили на живого Бога. Ті, хто вбивав Його, думали, що вони вбивають просто смертного, а натрапили на вічного. Ті, хто плював в Ісусове обличчя, хотіли затулити Слова Божі, які ранили глибоко їхнє серце, однак розіп’ятий Спаситель промовляє голосніше усякого людського голосу.

Стоячи біля стіп розіп’ятого Спасителя, Глава Церкви зауважив, що кожен, хто зневажає гідність людини – зневажає самого Бога; той хто вбиває людину, натрапляє на убивство Сина Божого. Проте Христос, померлий на хресті, для нас є великим скарбом віри і надії. Бо сьогодні «ми відчуваємо, що в кожній краплі людської крові, пролитої із любові до Бога і свого ближнього, є крапля нашого Спасителя і його животворящої крові». За його словами, у кожній рані, яку отримує той, хто захищає людське життя є животворяща рана Спасителя. «Коли хтось жертвує собою задля свого ближнього, як велить йому Божа любов, той входить у вічне життя нетлінного Сина Божого», - додав він.

«Страсть Христова зветься «животворною» тому, що цим крайнім упокоренням і приниженням не закінчується історія нашого спасіння. Із моменту Його погребення починається піднесення і прославлення Сина чоловічого. Бо немає слави – без жертви, як немає воскресіння без розп’яття. Прикладімо до ран Христових наші рани душі і зраненого серця, усі наші болі і страхи, труднощі та біди. І будьте певні, що ці рани нас зцілять і потішать і разом із ними ми увійдемо у воскресіння», - завершив Блаженніший Святослав.