Глава УГКЦ про Надзвичайну та Звичайну Асамблеї Синоду Єпископів Католицької Церкви
  • Срд, 09/10/2013 - 11:27

Глава УГКЦ, блаженніший Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук є членом ХІІІ Звичайної Загальної Ради при Генеральному Секретаріаті Синоду Єпископів, яка завершила свої чергові засідання 8 жовтня 2013 р., у яких брав участь також і Папа Франциск.

У вільний від засідань час Блаженніший Святослав завітав до української редакції Ватиканського Радіо, щоб розповісти і про Загальну Надзвичайну Асамблею Синоду Єпископів, призначену Вселенським Архиєреєм на 2014 рік, і про приготування до ХІV Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, що передбачена на 2015 рік:

 

В цих днях, з понеділка 7 жовтня до вівтірка 8 жовтня, відбулася чергова робоча зустріч Звичайної Ради Папського Синоду. Це є така група обраних Синодом Єпископів владик з цілого світу і певної кількості членів, які призначаються окремим рішенням Святійшого Отця, які допомагають Папі контактувати з єпископатом з цілого світу в тих проміжках між засіданнями, коли збираються усі члени Папського Синоду. Я був покликаний до цієї групи єпископів і кардиналів Папою Бенедиктом XVI як представник Східних Католицьких Церков.

Отож, ми разом працювали зі Святійшим Отцем Бенедиктом XVI, а тепер мали нагоду працювати разом з Святійшим Отцем Франциском. Хочу сказати, що на відміну від усіх попередніх наших зустрічей, вчора після обіду і сьогодні зранку сам Святійший Отець прийшов і взяв участь в засіданнях і праці цієї Ради Папського Синоду. Нам було дуже важливо почути його, теж було важливо, що кожен, хто висловлювався, то висловлювався в присутності Святійшого Отця і міг безпосередньо скерувати до нього свої думки, свої бачення, свої переживання. Чи, можливо, теж відповісти на ті питання, які ставить до нас Святійший Отець.

Ми були дуже здивовані тим, що Святійший Отець поставив нові завдання, які ми не сподівалися, що отримаємо. Найперше він нам повідомив про те, що на наступний рік 2014 він скликає Надзвичайну Сесію Папського Синоду. Ця Надзвичайна Сесія до певної міри передуватиме наступній Звичайній Сесії, яка має відбутися у 2015 році. Якраз на попередній нашій зустрічі у червні місяці ми йому представили три теми на його вибір для Синоду Єпископів 2015 року, і він з цих трьох тем вибрав одну, про яку нас повідомив.

Ця тема має в центрі своєї уваги людину. Це є антропологічна тема. Людина у світлі Христового Євангелія і ці виклики, які стоять, зокрема, перед сім’єю, перед родиною у сучасному світі. Десь та тема торкається серцевини тієї людської ситуації, в якій сьогодні знаходиться кожна віруюча людина. Ну, і так само сьогодні саме до цієї людської ситуації буде звернене слово Святійшого Отця і увага усіх наших владик. Але напередодні цього Звичайного Синоду 2015 р., тему якого Святійший Отець нам проголосив, ми довідалися про цю надзвичайну Сесію, яка буде сконцентрована перш за все на темі християнської родини. Тема цього Синоду докладно буде означати «Виклики, які стоять перед християнською родиною у світлі завдання євангелізації».

Коли ми мали можливість почути, чому саме ця тема була обрана, і які тепер стоять виклики і завдання, для всіх нас стало зрозумілим, що тема сімʼї сьогодні є однією з найбільш пекучих проблем душпастирства Церкви, зокрема, було відзначено, що сьогодні часом під словом «сімʼя» розуміється дуже різнорідні діяльності. Наприклад, щойно на днях ми довідалися, що ООН признало право творити одностатеві союзи і називає це родиною, хоча, згідно християнського розуміння, родина це завжди є союз між чоловіком і жінкою, він є плідний і він є нерозривний аж до смерті.

Очевидно, що під час праці в групах, під час обговорень цієї тематики ми намагалися проаналізувати ці виклики сучасної культури, в якій живе людство. Мова йде не лише про виклики, які ставить перед Церквою нове законодавство чи нові права, які хтось починає собі вимагати, але, перш за все, в центрі нашої дискусії була людина сучасна: як вона живе, які перед нею є нові життєві ситуації, чи справді сьогоднішня людина до кінця усвідомлює вчення Христової Церкви про подружжя і сімʼю, наскільки Церква сьогодні виконала свій обов’язок навчати, наскільки сьогодні вчення Церкви про подружжя і сім’ю є відомим нашим вірним, відтак наскільки наші вірні живуть згідно того вчення, яке ісповідують, коли називають себе християнами, віруючими і членами Католицької Церкви.

Для того, щоб розпочати приготування до цієї Надзвичайної Сесії Папського Синоду, ми опрацювали певний запитник, у якому ставимо низку запитань для того, щоб у різних країнах, у різних єпископських конференціях, а також в контексті Синодів Східних Католицьких Церков можна було розпочати ширше обговорення цієї тематики з одного боку, щоб можна було зрозуміти дуже різноманітні обставини, в яких знаходиться сьогодні подружжя християнське, а з іншого боку - відчути наскільки успішним є наше душпастирство родини.

Відразу хочу підкреслити, що такого типу увага до християнського родини і подружжя не є спричинена бажанням якоїсь зміни доктрини Церкви, щодо подружжя і сім’ї. Ніхто не ставить собі завдання змінювати церковні постулати, щоб якимось чином лібералізувати чіткі християнські принципи чи йти на компроміс із сучасною культурою чи світом. Абсолютно, що ні. Завдання, які поставив перед нами Святійший Отець є суто душпастирського характеру. Як допомогти сьогодні християнину 3-го тисячоліття жити згідно тих вартостей, тих засад, тих моральних законів, які ісповідує незмінно Католицька Церква. Тому, зближаючись до ювілею 50-річчя закінчення ІІ Ватиканського Собору, який, як відомо, був таким душпастирським собором, який намагався осмислити життя і місію Церви у сучасному світі, саме у світлі духу ІІ Ватиканського Собору і будуть готуватися і відбуватися ці два наступні Папські Синоди.

Отож питання є ефективного душпастирства: як допомогти сьогодні конкретним людям, які живуть сьогодні з конкретними проблемами, які живуть під тягарем агресивної культури, яка справді сьогодні дуже агресивно ставиться до інституту сім’ї як такої, жити відповідно до того, що вони ісповідують у своїй вірі. Отож завдання поставлено досить велике. Ми сподіваємося, що усі єпископські конференції і синоди Східних Католицьких Церков дадуть вичерпні відповіді на ці питання, які ми їм приготували, які будуть розіслані. Пізніше ці відповіді будуть збиратися, ми будемо мати наступні зустрічі нашої ради для того, щоб їх осмислювати, для того щоби справді шукати якнайкращих душпастирських підходів і методів: як допомогти сучасній людині укласти щасливе подружжя. Бо остаточно, що Церква хоче зробити, скликаючи такі Синоди, – проголосити Добру Новину, Євангеліє про щасливу сім’ю, помогти людині відчути усю красу і істинність навчання Католицької Церкви про цю важливу інституцію, яка повинна стати дорогою до спасіння як чоловікові і жінці, а також передати віру наступним поколінням.

Я думаю, що для наших слухачів є відомим, що попередній Папський Синод застановлявся над питанням Нової Євангелізації для передавання віри. Ми всі питали себе як сьогодні нам навчати вірити в Бога сучасну людину. І дуже багато владик, членів Синоду, зокрема і я в тому числі, говорили наскільки важливим є інститут сім’ї для того, щоб можна було навчити дітей і молодь вірити в Бога. Наприклад, зокрема я розповів, яким чином навчалася чи передавалася християнська віра в умовах переслідуваної  підпільної Греко-Католицької Церкви. Якби не християнська сім’я, яка була справді домашньою Церквою, не була тим осердям, де діти і молодь навчалися як молитися, якщо вони би не бачили як їхні батьки моляться і ісповідують свою віру, не тільки словами, але теж і своїми вчинками, як вони бережуть святість того подружжя і сім’ї, яка була таким оазисом і церковного, і християнського, і культурного життя, то наша Церква у підпільних умовах не могла би зберегтися. І я думаю, що така вартість людини для передачі християнської віри вона є, я би сказав, вічною, незалежно від того, в яких обставинах ми живемо.

Отож, цей Папський Синод, як звичайний, так і надзвичайний, перебувають в тяглості з тим попереднім Папським Синодом, тому що питання передавання віри і необхідність збереження християнської сім’ї, між собою є нерозривно пов’язані. Отож, перед нами стоїть велике завдання, Святійший Отець нам особисто озвучив і ми щиро сподіваємося, що у сучасному світі, коли ці традиційні християнські і загальнолюдські вартості щодо подружжя і сім’ї є під великою зневагою, Церква зможе не тільки захистити ці вартості, але і проголосити ту Радісну Вістку, це Слово Христового Євангелія для того, щоб розповісти правду про щасливе подружжя і щасливу сім’ю. Якраз це бажання голошення Доброї Новини є заключене у назві цієї надзвичайної сесії Папського Синоду «Виклики перед сімейним життям у світлі євангелізації».

розшифровано "Католицьким Оглядачем" за матеріалами Радіо Ватикану