"Хижа": корисна чи єретична? Критичний огляд
  • Чтв, 07/02/2019 - 11:26

"Хижа: Розмова з Богом" Пола Янга є бестселером в рейтингу "Нью-Йорк Таймс", і більше мільйона екземплярів ще знаходяться у пресі. Буквально сотні тисяч людей були "благословленні" її посланням, але саме це послання потребує ретельного розгляду. Відгуки на "Хижу" варіюються від хвалебних розмов до визнання її єрессю. Юджин Петерсон, автор "Послання", виразив думку, що "Хижа" "має потенціал зробити для нашого покоління те, що зробила книга Джона Буньяна "Подорож пілігрима" для його покоління. Настільки вона хороша! Продюсер "Еммі Еворд" Патрік М. Родді заявляє, що "це унікальне запрошення наблизитися до самого серця Бога. Через сльози і вигуки я насправді був перетворений тією ніжною милістю, з якою Пол Янг трохи відкрив завісу, яка занадто часто відділяла мене від Бога і від самого себе". Різноманітні люди несамовито захоплюються цією книгою невідомого автора Пола Янга, сина пастора-місіонера, народженого в Канаді. Він закінчив Уорнер Пасіфік колледж у Портленді, штат Орегон.

Про книгу

"Хижа" відноситься до жанру християнської белетристики, який дуже швидко розвивається в сучасній християнській культурі. Книга доносить свої ідеї в невимушеній, легко читабельній і ненав'язливій манері. Виходячи зі свого особистого досвіду, Янг намагається відповісти на найголовніші питання життя: Хто є Бог? Хто є Ісус? Що таке Трійця? Що таке спасіння? Чи являється Ісус єдиним шляхом на небо? Якщо є Бог, то чому існує зло? Що буде зі мною після моєї смерті?

У післямові до книги під назвою "Історія, що стоїть за Хижою" автор ділиться про те, що мотивацією до написання цієї історії послужили його власні спроби відповісти на багато важких питань життя. Він заявляє, що його навчання в семінарії просто не дало йому відповіді на багато питань, що хвилюють його. Потім одного чудового дня 2005 року він відчув, як Бог прошепотів йому на вухо, що цей рік стане для нього роком ювілею та відновлення. Від цього переживання він відчув спонукання написати "Хижу". За словами Янга, багато що в книзі сформувалося як наслідок особистих розмов з Богом, сім'єю та друзями (див. оригінал). Він говорить читачам, що головний герой "Мак" не є реальною особою, але вигаданий ним, щоб донести ідею усієї книги. В той же час він визнає, що його діти "визнали б, що Мак дуже схожий на мене, що Нен багато в чому нагадує Кім, що Міссі та Кейт і інші герої часто нагадують членів нашої сім'ї та друзів" (див. оригінал).

Сюжет книги

Історія розгортається навколо записки, яку Мак, чоловік і батько, в романі отримав від "Тата", що представляв собою "Бога Отця". У ній було сказано: "Макензі, пройшло чимало часу. Я сумував за тобою. Я буду в хижі на наступні вихідні, якщо ти захочеш зустрітися". Починаючи з цього моменту, розвиток сюжету відбувається на тлі особистої боротьби Мака з такими питаннями, як: "Навіщо комусь знадобилося посилати цей лист? Чи дійсно Бог говорить через листи? Як цей взаємозв'язок між Богом і людиною узгоджується з моїм навчанням в семінарії"? Потім події починають набирати обертів, коли син Мака трохи не потонув, катаючись на каное. Під час хаосу, що запанував, його дочка була викрадена, а потім і убита. Це привело до того, що Мак впав у стан, який книга називає "великою скорботою". Цей період його життя повинен був розкрити його духовний стан після смерті дочки і знову порушити ті питання, які він задавав собі упродовж багатьох років.

Сумуючи з приводу смерті дочки, Мак роздумує, чи може ця записка бути від Бога? Потім він пакує речі і вирушає в хижу. Ця подорож приводить його до усвідомлення того, що його традиційне вчення, недільні молитви, гімни і підхід до християнства - все було невірним. Він приходить до висновку про те, що "подібна духовність нічого не змінила в житті тих людей, яких він знав, за виключенням, можливо, Нен (його дружини)". Замість особистих маловірогідних переживань Бога, Янг використовує вигадану картину зустрічі Мака з Богом в якості засобу для опису духовного пошуку Мака та подій в хижі.

Знаходячись в хижі, Мак виявляє, що Бог не такий, яким ми, можливо, Його собі уявляємо. До речі, Бог Отець - це "велика сяюча афроамериканська жінка", Ісус - показаний в образі представника Близького Сходу, одягненого по-робочому, в рукавицях і з поясом для інструментів, а Дух Святий, названий Сараєю, - "маленька рухлива азіатка". У книзі ці три фігури названі Трійцею. Після марних спроб поєднати свої біблійні знання зі своєю новою зустріччю з Богом, Мак приходить до висновку, що те, чому він навчився, йому допомогти не могло і було даремним.

Оцінка книги

Думка Янга зрозуміла: забудьте усі свої уявлення про Бога, забудьте свої біблійні знання та усвідомте, що Бог вирішує виявляти Себе нам в такому образі, в якому це необхідно кожному з нас. Він подібний до метафоричного міксу. Ми не можемо покладатися на наш колишній релігійний досвід. "Хижа" намагається представити християнський світогляд за допомогою жанру релігійної белетристики (тобто художнього твору, фантастики), але наскільки він християнський, ще треба подивитися.

Проблема перша: Заперечення традиційного християнства

Під поверхнею "Хижі" ховається відкидання традиційного християнства. Мак стверджує, що традиційне християнство не розв'язало його проблеми. Навіть навчання в семінарії не допомогло. Він наполягає на тому, що християнство має бути переглянуте в ім'я нового розуміння, що нагадує книгу МакЛарена, проповідника так званої Емерджентної (Постмодерністської) церкви, під назвою "Все повинно змінитися". Проте виникає питання: може, не християнство потребує перегляду, а християни потребують духовного пробудження? Одне можна сказати з впевненістю: християнство не слід відкидати тільки тому, що у нього є деякі лицемірні представники. Звичайно ж, навчання в деяких семінаріях (біблійних установах) дійсно залишає бажати кращого, але навіть добра біблійна освіта не допоможе, якщо її не застосовувати в житті. Але не слід виплескувати немовля разом з водою. Христос встановив Церкву і сказав, що пекельні ворота Її не здолають (Mт 16, 16-18). "Хижа", з її захоплюючою історією, міняє церкву, заповнену людьми, які слухають проповідуване Слово Боже, на порожню хижу, в якій немає нічого з цього.

Проблема друга: Переживанням віддається перевага над одкровенням

Проблема, що ховається за посланням "Хижі", полягає в тому, що в цій книзі особисті переживання ставляться вище за біблійне одкровення. Відповіді на основні життєві проблеми автор знаходить у позабіблійних переживаннях, а не в Писанні. Небіблійні голоси звучать голосніше за голос біблійного Бога. Сюжет книги цілком грунтований на горезвісних "одкровеннях" від "Трійці", отриманих в хижі. Хоча й зустрічаються деякі згадки про біблійні істини, вони не є авторитетною основою цього послання. Кінець кінцем, саме людський досвід автор використовує для тлумачення Біблії, а не Біблію - для тлумачення людського досвіду. Це веде до заперечення фундаментального вчення християнства.

Проблема третя: Відкидання принципу "Sola Scriptura" (лат. "Тільки Писання")

"Хижа" відкидає єдиний авторитет Біблії для визначення питань віри та життя. Замість того, щоб знайти Біблію на вівтарі в старій сільській церкві і знайти розраду й пораду в Слові Божому, героєві книги сказано прийти в порожню хижу в покинутому місці, де немає Біблії, й отримати все, що треба, щоб впоратися з трагедіями життя за допомогою позабіблійних голосів. Автор "Хижі" говорить: "В семінарії його навчили тому, що Бог припинив усяке явне спілкування з сучасними людьми, вважаючи за краще, щоб вони тільки слухали й наслідували літеру святого Писання. Божий голос був зведений до паперу. Здавалося, що пряме спілкування з Богом було чимось виключно для старовинних... Ніхто не чекав вістки від Бога в поштовій скриньці, оскільки була Книга".

Проте Біблія ясно стверджує, що "Усе Писання богонадхненне та корисне для навчання, для викриття, для виправлення, для настанови в праведності, щоби Божа людина була досконалою, до всякої доброї справи приготованою" (2 Тим. 3, 16-17). Насправді наша розрада не знаходиться в екстра-біблійних одкровеннях, але Біблія говорить, щоб "через розраду з Писань ми могли мати надію" (Рим 15, 4). Однозначно, Біблії вистачає для віри та практики. Ніяка нова істина за межами Біблії не потрібна для доктрини або християнського життя. Звичайно ж, це не означає, що Бог не може, коли це необхідно, показати нам деякі біблійні принципи через різні переживання, навіть трагедії. Він може, і Він це робить. Це також не означає, що Бог не може вести нас в обставинах, які допомагають нам в застосуванні біблійних принципів у житті. Він може, і Він це робить. Але ці переживання не приносять з собою ніякого нового одкровення.  Вони лише є можливостями для Бога, щоб ще раз звернути нашу увагу на єдине безпомилкове, записане на папері джерело Його одкровення - Біблію і тільки Біблію. Відмовитися від цього фундаментального принципу означає поміняти християнство на містицизм.

Проблема четверта: Небіблійний погляд на природу та Триєдність Бога

На додаток до помилкового погляду на Писання, "Хижа" представляє неортодоксальний погляд на Трійцю. Бог з'являється у вигляді трьох окремих фігур (у трьох окремих тілах), що наводить на думку про тритеїзм, попри те, що автор його заперечує ("Ми не три боги"), і модалізм ("Ми не говоримо про одного Бога в трьох значеннях"). Проте, Янг відходить від єдиної природи Бога і прибігає до єдиних взаємовідносин між членами Трійці. Він помилково робить наголос на множинності Бога у вигляді трьох окремих персонажів: Бог Отець з'являється у вигляді афроамериканської жінки; Ісус - у вигляді близькосхідного роботяги, а Дух Святий представлений як молоденька азіатка. За словами Янга, єдність Бога не укладається в одній суті (природі), чого дотримується традиційний погляд на Бога. У нього це соціальний союз трьох окремих фігур. Окрім неправдивого вчення про те, що Бог Отець і Дух Святий мають фізичні тіла (бо "Бог є дух" – Ів. 4, 24), члени Трійці не є окремими особами (як їх зображає "Хижа"); вони тільки різні особи в одній Божественній природі. Точно так, як і трикутник має три різні кути, та все ж це один трикутник. Це не три окремі кути (бо тоді це не був би трикутник, якби кути були відокремлені від нього). Так само і Бог єдиний у Своїй суті, але має три різні (але невід'ємні) Особи: Отець, Син і Дух Святий.

Проблема п'ята: Небіблійний погляд на покарання гріха

Ще одна заява, що Богові не треба карати гріх. Автор пише: "При цих словах Тато перервала свої приготування й обернулася до Мака. Він побачив глибокий сум у її очах. "Я не те, що ти думаєш про мене, Макензі. Мені не треба карати людей за гріх. Гріх сам по собі є покаранням, що катує тебе зсередини. Моя мета - не карати його, моя радість - зціляти його"". Наскільки б приємно не бриніли ці слова, вони у ліпшому випадку свідчать про небезпечний перекіс в розумінні Бога. Оскільки окрім того, що Бог любить і благий, Він ще святий і праведний. Саме тому, що Він праведний, Він повинен карати гріх. Біблія недвозначно заявляє, що "душа, яка грішить, помре" (Єз.  18, 20). Господь говорить: "Я святий" (Лев. 11, 45). І настільки святий, що Авакум так говорить про Бога: "Чистим очам Твоїм не властиво дивитися на злочини" (1, 13). Римлянам 6, 23 свідчить: "Відплата за гріх - смерть". І Павло додає: "Мені помста, Я віддам, говорить Господь" (Рим. 12, 19).

Одноголосно, "Хижа" представляє однобокий образ Бога як любов без праведності. Такий погляд на Бога, який не каратиме гріх, підриває центральне послання християнства - що Христос помер за наші гріхи (див. 1 Кор. 15, 1) і воскрес із мертвих. До речі, деякі лідери Емерджентної церкви дозволяють собі ще пряміші і чи не блюзнірські випади проти спокутної жертви Христа, називаючи її "проявом жахливого насильства над дитиною: мстивий батько, що карає свого сина за проступки, яких той навіть не здійснював" (Стів Чокі "Втрачена звістка про Ісуса"). Таке завершення усякої логіки, яка заперечує жахливого та святого Бога, Який не може миритися з гріхом, але Який був задоволений (вмилостивлений) за наш гріх (1 Ів. 2, 2). Бо Христос поніс покарання за нас, ставши для нас "жертвою за гріх, щоб ми в Нім зробилися праведними перед Богом" (2 Кор. 5, 21). Ісус, "щоб привести нас до Бога, одного разу постраждав за гріхи наші, праведник за неправедних" (1 Пт. 3, 18).

Проблема шоста: Неправдивий погляд на втілення Христа

Черговий привід для занепокоєння - це неправдивий погляд на особу і справу Христа. "Хижа" стверджує: "Коли ми троє явили себе в людському роді в якості Сина Божого, ми стали повністю людиною. Ми також обрали прийняти усі обмеження з усіма витікаючими наслідками. Хоча ми завжди є присутніми у всесвіті, тепер ми стали кров'ю і плоттю". Це цілковито невірне розуміння втілення Христа. Уся Трійця не була втілена в людське тіло, а тільки Син (Ів. 1, 14), і в Його випадку Божественна природа не стала людською, але Друга Особа Трійці перейняла на Себе людську природу на додаток до Своєї Божественної природи. Ні Бог Отець, ні Бог Дух Святий (Ів. 4, 24) не ставали людьми, а тільки Син.

Проблема сьома: невірний погляд на шлях спасіння

Ще одна проблема виникає в посланні "Хижі". За словами Янга, Христос - усього лише "кращий" шлях, щоб зв'язатися з Отцем, а не єдиний. "Кращий" не обов'язково має на увазі "єдиний", що означає, що можуть існувати й інші шляхи до Бога. Таке твердження повністю суперечить заяві Ісуса: "Я є дорога, істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ів. 14, 6). Він додає: "Той, хто вірить у Нього (Христа) не судиться, а невіруючий вже засуджений, тому що не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" (Ів. 3, 18). Ісус - не просто кращий шлях, Він - єдиний шлях до Бога. Павло проголошує: "Єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми, людина Христос Ісус" (1 Тим. 2, 5).

Проблема восьма: Єретичний патрипассіонізм

Ця книга також містить в собі класичну єресь під назвою патрипассіонізм (буквально "страждання Отця"). Янг заявляє, що Бог Отець страждав разом з Сином, кажучи: "Хіба ти не бачив рани на Татові (Богу Отцеві) також"? Я не розумів, звідки вони: "Як міг він ...? "З любові … Він обрав шлях хреста ... в ім'я любові"". Але й "Апостольське визнання віри" й "Нікейський символ віри" (325 р.н.е.) ясно свідчать, що тільки Ісус страждав за нас на Хресті. І Він один постраждав Своїм людським тілом. Говорити інакше означає "змішувати дві природи" Христа, що було явно засуджене на "Халкедонському Соборі" (451 р.н.е.). Страждання являється шляхом зміни, а Біблія дуже ясно говорить про те, що Бог не може змінюватися: "Бо Я - Господь, Я не змінююся" (Мал. 3, 6). У Бога "немає зміни і ні тіні зміни" (Як. 1, 17). Коли усе інше зміниться, Бог "залишиться тим же" (Євр. 1, 10-12).

Проблема дев'ята: Заперечення єрархії у Божественній Трійці

"Хижа" також стверджує, що у Бозі немає ніякої єрархії, а також її не існує в людському суспільстві, влаштованому за Його зразком. Автор вірить, що єрархія є лише результатом людської боротьби за владу. Янг пише про Бога: «Але я знаю, що вас троє. Але ви з такою люб'язністю відноситеся один до одного. Хіба хтось з вас не є головнішим, ніж двоє інших ... Я завжди думав про Бога Отця як про якогось боса, про Ісуса - як про того, що виконує накази, ну, в сенсі, будучи слухняним...” „Макензі, у нас немає поняття вищої влади серед нас, - тільки союз. Ми знаходимося в колі спілкування, а не в ланцюзі субординації ... те, що ти бачиш тут, - це взаємовідносини без будь-якого нальоту влади ... Серед нас єрархія не має сенсу”.

Проте, Янг не цитує Писання в підтримку такому зрівняльному погляду на Бога та людські взаємовідносини, і цьому є причина, оскільки Біблія ясно стверджує, що структура влади існує у Божественній Трійці, в сім'ї і в церкві. Підпорядкування і слухняність є біблійними принципами. Ісус підкоряється Отцеві: "Отче Мій ... не як Я хочу, але як Ти" (Мт. 26, 39). "Упокорив Себе, будучи слухняним навіть до смерті" (Фил. 2, 8). На небесах "і Сам Син підкориться Тому, хто Підкорив все Йому, та буде Бог все у всьому" (1 Кор. 15, 28). Діти повинні підкорятися своїм батькам. Павло закликав: "Діти, підкорюйтеся своїм батькам в Господеві" (Єф. 6, 1). Також і жінкам сказано: "Дружини, покоряйтеся своїм чоловікам, як Господеві" (Єф. 5, 22). "Всякому чоловікові голова Христос, дружині голова - чоловік, а Христові голова - Бог" (1 Кор. 11, 3). Членам церкви сказано: "Підкоряйтеся наставникам вашим і будьте покірні" (Єв. 13, 17). Навіть громадянам держави наказано "слухатися та підкорятися начальству і владі" (Тит. 3, 1).

Єрархічний порядок у Божественній Трійці є основою для усіх людських взаємовідносин. І чиста любов не уникає цього, а вимагає цього. Біблія проголошує: «Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його» (1 Ів. 5, 3). Те, що Янг зображає Бога як Матір, а не як Батька, видає в його погляді прихований протест проти чоловічого первістка. Він пише: «Чоловіки швидше є причиною багатьох страждань у світі. Вони відповідальні за здійснення більшої частини злочинів, багато з яких спрямовані проти жінок ... Світ багато в чому був би спокійніший і приємніший, якби правили жінки. Куди менше дітей було б принесено богам жадібності та влади». Проте, він не пояснює, як би вдалося уникнути єрархії, якби жінки «правили» світом.

Проблема десята: Ігнорування важливої ролі церкви в повчанні вірян

"Хижа" не говорить ні слова про ту важливу роль, яку відіграє спільнота віруючих в житті людей, що потребують підбадьорення. До речі, тут у автора спостерігається антицерковне відношення, породжене реакцією на лицемірного і жорстокого батька-законника, який був лідером церкви. Проте це повністю суперечить заповіді Писання. Погана церква не повинна замінюватися відсутністю церкви взагалі, але кращою церквою. Бог поставив в церкві деяких людей "пастирями й учителями, для удосконалення святих... для скріплення Тіла Христового" (Еф. 4, 11-12). Павло говорив: "Кожному (у тілі) дається прояв Духа для загального добра" (1 Кор. 12, 7, англ. переклад). Янг заміняє церкву, що грунтується на Біблії і знаходиться в недосконалому людському суспільстві, на хижу без Біблії, що знаходиться взагалі невідомо де. Розради за часів скорботи або важкої втрати, наслідуючи думку автора, треба шукати в покинутій порожній хижі без Біблії в дикому лісі, де людина може знайти цю розраду, слухаючи голоси або образи, що брехливо представляють Бога. Тут пригадується декілька біблійних напучень відносно того, щоб бути обережними відносно помилкових духів (1 Тим. 4, 1; 1 Ів. 4, 1; 2 Кор. 11, 14). Відносно церкви Писання перестерігає нас: "Не залишатимемо зібрань своїх, як є у деяких звичай; але напоучаймо один одного, і тим більше, чим більше убачаєте наближення того дня" (Євр. 10, 25). Без регулярних зібрань Христового тіла, яке складають віряни, що напоучають один одного, необхідне християнське зростання неминуче зупиняється.

Проблема одинадцята: Вільний погляд на те, хто буде спасенний

Хоча "Хижа" і не скачується до відвертого універсалізму ("усі будуть спасенні"), який зустрічається в інших посиланнях Емерджентної церкви, в ній таки міститься занадто вільний погляд, при якому практично кожна людина через загалом будь-яку релігію може бути спасенна поза Христом. Згідно з Янгом, "Ісус (говорить): "Ті, хто люблять мене, приходять з будь-якої існуючої системи. Це буддисти і мормони, баптисти і мусульмани ... і багато з тих, які не є частиною яких-небудь недільних зібрань або релігійного інституту ... Одні з них банкіри, а інші - букмекери, американці і іракці, євреї і палестинці. У мене немає ніякого бажання робити їх християнами, але я хочу приєднатися до них в їх перетворенні в синів і дочок мого Тата..."  "Чи означає це,.. що усі дороги ведуть до тебе"? "Зовсім ні ... Більшість доріг взагалі нікуди не ведуть. Але це означає, що я піду по будь-якій дорозі, щоб знайти тебе".

Знову ж таки, немає ніякого біблійного підтвердження цим думкам. Саме навпаки, Писання стверджує, що не існує спасіння без пізнання Христа. Діяння Ап. 4,12 проголошує, що "немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися". 1 Тим 2, 5 наполягає на тому, що "єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми, людина Христос Ісус". А Ісус говорив: "Якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших" (Ів. 8, 24). Бо "не віруючий в Сина не побачить життя, але гнів Божий перебуває на нім" (Ів. 3, 36). І "невіруючий вже засуджений, тому що не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого" (Ів. 3, 18).

Проблема дванадцята: невірний погляд на віру і розсудливість

"Хижа" дає ірраціональний погляд на віру. Тут говориться: "Є часи, коли ти вибираєш вірити в те, що зазвичай вважається цілковито нераціональним. Це не означає, що воно насправді нераціональне, але воно дійсно ірраціональне". Навіть здоровий глузд підказує нам, що без розсудливості неможливо жити християнським життям. Біблія говорить: "Прийдіть - і розсудимо, говорить Господь" (Іс. 1, 18). "Будьте завжди готові всякому, що вимагає у вас звіту у вашому сподіванні, дати розумну відповідь" (1 Пт. 3, 15, англ. переклад). Павло "розмірковував з ними з Писань" (Діяння Ап. 17, 2, англ. переклад). "Тутешні були розсудливішими Солунських, ... щодня розбираючи Писання, чи точно це так" (Діяння Ап. 17, 11). "Улюблені, не всякому духу вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони"! (1 Ів. 4, 1). Сократ говорив: "Життя, яке не піддається розгляду, не коштує того, щоб жити", і розсудливі християни додадуть: "Віра, яка не піддається розгляду, не коштує того, щоб вірити".

Проблема тринадцята: Применшення пізнання Бога

Згідно з Янгом, Бог цілковито інший, і в дійсності ми не можемо пізнати Його. Він пише від імені Бога: "Я Бог. Я той, хто я є. І на відміну від тебе ... Я той, про котрого деякі сказали б: "Святий і такий, що цілковито відрізняється від нас". Я не просто краща версія тебе, як ти можеш подумати. Я значно більше, ніж це, більше і найвище, що ти можеш уявити". У цьому погляді існує одна проблема: він суперечить сам собі. Як ми можемо знати, що Бог цілковито "інший"? Цілковито інший, ніж хто? І як ми можемо знати, ким Бог не є, якщо ми не знаємо, ким Він є? Повністю негативне пізнання Бога неможливе.  Далі, згідно з Біблією, ми можемо дізнатися, який Бог, як із загального, так і з особливого одкровення. "Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через споглядання творінь видимі" (Рим. 1, 20). Відносно особливого одкровення Ісус сказав: "Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого" (Ів. 14, 7) і той, що "Бачив Мене бачив Отця" (ЙІв. 14, 9). Бог дійсно говорить про Себе у Своєму написаному Слові (2 Тим. 3, 16), і коли Він робить це, ми починаємо бачити те, який Бог насправді. Його слова не брехливі, а правдиві.

Проблема чотирнадцята: Непізнання тягне за собою помилку відносно Бога

У "Хижі" Бог явлений таким, що спотворює Його природу. Отець представлений у вигляді чорношкірої жінки і має тіло, коли його насправді немає. Висловлюється і причина, що пояснює це: в любові Бог проявляє Себе так, як це ліпше підходить людині (у якій був негативний образ батька), але насправді такого не існує. Це тягне за собою помилку відносно Бога. Бог є Дух (Ів. 4, 24), і у Нього немає тіла (Лк. 24, 39). У Біблії Бог ніколи не називається "Матір'ю". Помилкою є будь-який образ Бога, який не відповідає дійсності, хоча мотиви для цього найбільш благі. Брехня, мотивована благими намірами, все одно залишається брехнею. Звичайно, коли Бог звертається до створінь, обмеженим в часі і просторі, Він використовує мову, адаптовану до людських обмежень, але не до людських помилок. Зображувати Бога як такого, що має чорне жіноче тіло все одно, що говорити, що лелеки приносять дітей. Янг називає це "зняттям масок". Але у Бога немає масок, і Він не маскується (єресь модалізму). "Неможливо Богові збрехати" (Євр. 6, 18). Тільки диявол, батько всякої брехні, займається тим, що приймає такі образи, які не відповідають дійсності: "Сам сатана набирає вигляду Ангела світла" (2 Кор. 11, 14). Хоча Писання вживає образну мову, говорячи про Бога як про скелю чи про птаха, але усе це метафори, а не буквальні описи, оскільки не існує нематеріальних скель, і у Бога немає пір'я.

Висновок

"Хижа", можливо, і є доброю для багатьох людей в тому, щоб залучити їх до сучасної християнської культури, але тут це відбувається за рахунок компромісу з християнською істиною. Книга може надати психологічну допомогу багатьом, хто її читає, але вона доктринально шкідлива всім тим, на кого вона впливає. Вона містить неправдиве уявлення про Бога, Трійцю, особу і діло Христа, природу людини, інститут сім'ї і шлюбу, а також про природу Євангелія. Для тих, хто не утверджений в традиційному християнському вченні, ця книга дуже небезпечна. Вона обіцяє добру звістку для тих, хто страждає, але принижує єдину Добру Звістку (Євангеліє) про Христові страждання за нас. Врешті-решт, тільки істина має силу звільняти. Ісус сказав: "Пізнаєте істину, і істина визволить вас" (Ів. 8, 32). Брехня може допомогти людині відчути себе краще, але тільки до тих пір, поки вона не дізнається істини та правди. Ця книга спотворює багато важливих християнських істин. Вона обіцяє перетворити життя людей, але в ній відсутня перетворююча сила Божого Слова (Євр. 4, 12) і спільноти віруючих (Євр. 10, 25). За своєю суттю ця книга не стільки "Прогрес пілігрима" (достеменна назва книги Джона Буньяна "Подорож пілігрима" (Pilgrim's Progress) - прим. перекладача) скільки, доктринально кажучи, "Регрес пілігрима".

Д-р Гайслер на сьогодні є викладачем і заслуженим професором апологетики та теології Євангельської Семінарії у Верітасі (США).

Примітка

М.Бікль пише про це вчення: "ЕМЕРДЖЕНТНА (постмодерністська) церква: справедливість і толерантність без вірності Ісусові. Впродовж останніх декількох років на заході утворився новий рух, відомий як Постмодерністська або Емерджентна церква, яке ховається під маскою нової, покращеної версії християнства. Ідеї, пропаговані Емерджентною церквою, захопили розуми великої кількості молодих людей і ведуть їх по небезпечному і багатому шляху зваблювання і єресі. Цей рух навмисно відмовляється визначати велику частину своїх сповідань і називати лідерів. Але це жодним чином не розмиває реальності того, що ключові голоси, які формують їх світогляд, мають деструктивний вплив на багато молодих вірян, які хоча і є щирими християнами, не можуть розрізнити основоположні біблійні істини".

Норман Гайслер і Біл Роуч

Переклад: о. Олександр Кушта