Хресна дорога «Йди за Мною», о. Томіслав Іванчич
  • Птн, 14/04/2023 - 16:36

СЛАВА СТРАСТЯМ ТВОЇМ, СЛАВА ДОВГОТЕРПІННЮ ТВОЄМУ, ГОСПОДИ!

Хресна дорога «Йди за Мною», о. Томіслав Іванчич

Вступ

Усвідом, що Ісус - перед тобою. Проси його, щоб увів тебе в таємницю відречення.

Ісусе, хочу зустріти тебе. Поведи мене за собою. Маріє, навчи мене постійно приймати Ісусове слово, йдучи аж на вершину Голгофи мого життя. Допоможи мені сказати, як ти: «Нехай зі мною станеться», - і чинити все, що мені скаже Ісус. Отче, я тут. Прагну увійти в таємницю твого Сина Ісуса, щоб сьогодні ти побачив у мені свою дитину, що повертається до тебе.

Амінь.

 

I. стація: Ісуса засуджують на смерть

Перший хрест: Прийняти осудження

Прислухайся до Ісуса, що каже тобі: Мене судили і засуджували.

Державні та релігійні правителі засудили мене разом з людьми, які чули мої

проповіді, а мої друзі і апостоли повтікали.

До недавнього часу мене хвалили, захоплювалися чудесами, бажали

доторкнутися до мене і обіцяли мені вірну дружбу.

Тепер вони повстали проти мене і вимагають від

Пилата розіп'яти мене. Пилат, чужинець у моїй країні, хотів звільнити мене.

Але мої співгромадяни змусили його засудити мене.

Люди навколо тебе, навіть твої найкращі друзі, будуть тебе судити і

засуджувати.

Це не означає, що ти завжди винен. Але неминуче будеш суджений.

Це тільки підтверджує, що ніколи не можеш повністю покладатися на людей.

Надійною і непорушною опорою є тільки Бог.

Тому цей хрест визволяє тебе від людей, на яких ти покладаєшся, і закликає

тебе покластися на мене. Коли тебе судять люди, можеш перейти на мій бік.

Бо й мене судили і засудили. Не захищайся, коли тебе судять.

Осудження не може тебе знищити, не залишає тебе самого, а приводить тебе

до мене і вводить у славу. Це твій і мій перший хрест. Не бійся!

Це засудження – твої двері до мене. У цьому несправедливому засуді зустрінеш мене.

Тоді ніхто вже не зможе засудити тебе.

 

II. стація: Ісус бере на свої плечі хрест

Другий хрест: Прийняти повсякденне життя

Я міг захищатися і вимагати захисту.

Я міг сказати: я невинний, чому я маю страждати?

Але я прийняв хрест без нарікання.

Хрестом є кожен момент життя. Можеш прийняти його або відкринути.

Можеш втікати від нього або вийти йому назустріч. Я прийняв його.

Тепер знаєш, де мене можна знайти. Ти сильний не тоді, коли втікаєш.

Кожен момент вимагає рішення: залишити все і піти за мною.

Це другий хрест. Мало хто розпізнає його.

Люди шукають надзвичайних хрестів, а хрест ось тут – у прийнятті

повсякденності. Примаючи хрест, отримуєш щедру благодать

і твоя віра прибуває, мов весняні потоки.

 

III. стація: Ісус вперше падає під хрестом

Третій хрест: Мати відвагу впасти

Падати важко. Усі хочуть встояти і перемогти.

Я – Бог, а все ж, безпорадний, падаю під хрестом.

Усі бачили чуда, які я творив, і захоплювалися мною,

а тепер бачать мене упалого, зневаженого, переможеного.

Май відвагу впасти і не приховувати свого падіння, але визнати його.

На землі не може бути по-іншому! Ти тут, щоб вмерти.

Бо «хто погубить своє життя, той його знайде». Чому боїшся своїх падінь?

Чому боїшся дивитися в очі людям, коли тебе переможено,

коли інші розумніші від тебе? Чому боїшся, коли ти пригнічений гріхами?

Намагаєшся здаватися добрим. Поглянь – падаючи, ти приходиш до мене.

Не бійся! Падіння – це не кінець. Чому сприймаєш падіння так трагічно?

Чому соромишся? Падіння наближає тебе до мене, щоб я тебе підняв.

Коли збагнеш, що і я впав, тоді у своєму падінні побачиш моє обличчя

і ми разом будемо переможцями над падіннями і гріхами.

Важливо тільки, щоб ти у падінні не залишився сам, а прийшов до мене.

 

IV. стація: Ісус зустрічається із Своєю найсвятішою Матір’ю

Четвертий хрест: Засмутити тих, кого любиш

Неможливо не засмутити тих, кого любиш.Я міг уникнути цієї зустрічі з матір’ю.

Чи знаєш, як це: бачити улюблену людину, яку ти розчарував?

Я був зневажений і відкинений усім народом як єретик і обманник.

Моя мати знала про все це.

Бачила фізичний і внутрішній біль і глянула мені у вічі.

Це хрест – подивитися в очі найдорожчій людині, коли всі насміхаються з тебе.

Неможливо не розчарувати людей, які тебе люблять.

Не можеш вберегти їх від цього. Прийми цей хрест.

Знайдеш мене, коли бачитимеш, що засмутив своїх друзів і тих, які люблять тебе.

Бачиш, як твоє падіння завдає їм болю. І це роздирає тобі душу.

Моя мати у моєму падінні зрозуміла, хто я.

Коли у ній вмерло останнє прагнення, щоб я був успішним,

тоді її віра засяяла в усій своїй красі.

Друзів здобудеш, коли все добре в тобі помре.

Тоді бачитимуть тільки тебе. Прийми неминучі спокуси.

Прийми те, що маєш право розчарувати інших.

Тут знайдеш мене і мою матір.

 

V. стація : Симеон Киринейський допомагає Ісусові нести хрест

П’ятий хрест: Дозволь тобі допомогти

Усі мене зневажили. Залишили мене ті, яких я зцілив. І мої найближчі.

Коли я, закривавлений і зранений, зворушений зустріччю з матір’ю, очікував любові,

одного чоловіка змусили мені допомогти.

Я очікував допомоги з милосердя й любові,

а Симеона змусили нести мій хрест.

Це хрест – не мати нікого, хто б співчував тобі і любив.

Коли приймеш це, тоді я поруч, тоді ти не сам.

І ще. Май відвагу прийняти допомогу від інших.

Я також, хоч і всемогутній, прийняв її.

Дозволь іншим бути сильнішими, захищати тебе, прийми те, що ти потребуєш інших,

потребуєш допомоги.

Це - хрест, від якого не можеш втекти. Зрозумій, це – двері до мене.

І тому не дивуйся, що всі чинять опір цьому хрестові.

«Тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла». Не забувай!

Візьми свій хрест і йди за мною.

До зустрічі.

 

VI.стація: Вероніка обтирає Ісусове обличчя

Шостий хрест: Уміти приймати без віддяки

У мене забрали все. Усі мене покинули.

Я залишився один, ні з чим, на шляху до смерті.

Тоді підходить Вероніка і дає мені хустину. Знаєш, як це?

Я зворушений, відчуваю вдячність, а не маю чим віддячити.

У мене були тільки мої страждання і мука.

І я дав їй це: закривавлене обличчя, відбите на хустині.

Хрест – це дозволити людям чинити тобі добро, коли ти не маєш чим віддячити.

Май відвагу вчинити те, що я вчинив.

Дозволь людям робити тобі добро, навіть якщо не маєш чим їх нагородити.

Прийми те, що ти маєш право стати боржником.

Не треба платити за все, але як відплату дати самого себе.

Навчися приймати подарунки без оплати. Без комерційного духу.

Це – двері до мене. Прийми сором, що не маєш чим відплатити.

Тоді приходиш до мене. Мій Отець дає, а не вимагає відплати.

Він – як джерело, що дає прозору, свіжу воду задарма і ніколи не вичерпується.

Коли ти такий, ти - дитина мого Отця.

Ось шостий хрест: не могти віддячити Богові за всю його любов,

але бути як дитина, яка насолоджується батьківською і материнською добротою.

 

VII. стація: Ісус вдруге падає під хрестом

Сьомий хрест: Знову впасти

Я вже падав. Усі очікували, що буду сильним.

А потім я впав знову.

Я знав, що це шокує мою матір,

викличе зливу насмішок моїх ворогів, вразить і розчарує моїх друзів.

Моя слабкість збентежила всіх людей. Вони запитували: Чи це справді Бог?

Я прийняв цей хрест.

Отець хотів показати, що він у мені сильніший від будь-якої ганьби.

Коли впадеш вперше, все ще маєш виправдання.

Але коли і вдруге потерпиш поразку, тоді кожен може тобі сказати, що ти нічого не вартий.

Чинитимеш опір хрестові. Бажатимеш виправдатися і все виправити.

Але це віддаляє тебе від мене. Бо так свідчиш не про мене, а про себе і свої сили.

Знай: падатимеш завжди. Але я тебе підніматиму. Тоді казатимуть: Дивись, хтось його підняв.

Твій сьомий хрест – це визнати, що ти падаєш.

Не бійся падіння, але повернись до мене.

Якщо добре розпізнаєш цей хрест, знайдеш мене у ньому.

Це - поразка тіла і перемога духа.

 

VIII. стація: Ісус потішає єрусалимських жінок

Восьмий хрест: Втішай тих, які тебе тішать

Жінки слухали мене, полюбили мене і повірили мені.

Я благословляв їхніх дітей. Дивилися на мене серцем.

І не могли збагнути, як мене засуджено. Плакали через це.

Відчували, що це засудження їхнього життя. Їх заполонив смуток. Тоді я втішав їх.

Це хрест - згоріти у своїй муці, щоб вийти з неї і за її межами побачити звільнення.

Жоден біль не є трагічним. Трагедією є сліпота і затверділість серця.

Не бачити, що кожна смерть має воскресіння, кожна хвороба - зцілення,

кожен відхід - прибуття,

дозволити собі впасти у жалість до себе – це трагедія.

Перемога є там, де починаєш втішати інших, коли сам потребуєш утіхи.

Тоді вся твоя втіха приходить від Бога.

Май відвагу не покладатися на людську втіху, але шукати Божу силу.

Це перемагає світ. Це – шлях хреста, але шлях до життя.

Не дозволь собі впасти у жалість до себе.

Коли ти, зранений і в болях, втішатимеш інших, тоді знайдеш мене.

Відчини і ці двері!

Бо за ними я чекаю тебе, щоб ти поклався не мене.

 

IX. стація: Ісус втретє падає під хрестом

Дев’ятий хрест: Повна поразка

Я впав утретє!

Гадали, що це моя повна поразка.

І коли всі думали, що я більше не зможу, я встав,

взяв хрест і виніс його на Голгофу.

Можна щось вчинити і тоді, коли всі думають, що неможливо.

Настане момент, коли тобі скажуть: «З тебе вже ніякої користі, все скінчилося».

І ти подумаєш: «Не можу більше». Настане пора твоєї абсолютної немочі.

Це момент твоєї повної поразки. Розуміння, що більше не можеш.

Тоді впадеш у відчай?Не бійся! Це - тільки двері, за якими знову знайдеш мене.

Коли вже не зможеш розраховувати на себе, тоді знайдеш мене.

Тоді візвеш до мене з усього серця і я озвуся до тебе.

Це хрест: потерпіти повну поразку, бути повністю залишеним, вмерти,

ніхто вже не розраховує на тебе,

коли немає жодної надії, що з тебе може щось бути:

Цей хрест ще сильніше веде тебе до мене і дає можливість,

щоб я послав тебе аж до кінців землі. Чи приймеш цей хрест?

Не бійся, бо я з тобою.

Я переміг світ.

 

X. стація: З Ісуса здіймають одіж

Десятий хрест: Дозволити оголити себе

Я дозволив оголити себе, дозволив, щоб люди відібрали в мене найбільш особисте.

Дозволив, щоб злоба пèкла вилила свою лють на мене до кінця.

Дозволив, щоб збезчестили мою сором’язливість, інтимність мого тіла.

Завжди бажатимеш затримати тільки для себе принаймні маленький шматочок

життя і світу, де можеш бути сам,

щось, до чого б інші не торкалися, тільки твоє,

чого навіть ти соромишся. Мати щось, що не іншим можна бачити, бо це було б безчестям.

Оберігатимеш і ховатимеш це. Вважатимеш, що маєш на це право.

Боятимешся гріха саме тут. Прагнутимеш будь-якою ціною оберегти своє

приватне життя.

Боротимешся за нього. Але настане момент, коли більше не зможеш його вберегти.

Мусиш пройти і цей хрест. Бувають ситуації, коли мусиш віддати все,

щоб у тебе не залишилось нічого свого. І це в тебе забирають. Віддай Богові все.

Єдиною недоторканою інтимністю будемо ти, Отець і я.

Хрест – це не тільки оголеність тіла. Ще більше болить оголення душі.

Гріхи вже давно оголили тебе.

Візьми цей хрест і ніхто вже не зможе оголити тебе.

Дозволь Отцеві дати тобі нову одежу. Віддай йому своє особисте життя.

Дозволь йому одягнути тебе в досконалу невинність. Даремно намагаєшся

зберегти свою невинність.

Сьогодні визнай, що ти слабкий: Це десятий хрест – хрест сором’язливості

сорому, прагнення залишитись невинним, хрест страху,

щоб ніхто не дізнався про твій упадок.

Візьми цей хрест і невдовзі знайдеш мене. Чекаю тебе тут. Тоді не будеш боятися.

Тільки прийми те, що ти слабкий, що ти не інший, ніж є:

людина з обезчещеною інтимністю.

Зустрінемося тут. І ніхто вже не зможе тебе обезчестити.

 

XI. стація: Ісуса прибивають до хреста

Одинадцятий хрест: Бути прибитим до свого хреста

Доки носиш хрест, маєш можливість відкинути його.

Але коли тебе приб’ють до хреста, від нього неможливо відокремитись.

Тепер знаєш: хрест є твоєю долею аж до смерті. Ось це важко.

Ти хочеш звільнитися від хрестів, але прибитий до них.

Це - місце смерті. Люди прибиватимуть тебе до них.

Злякаєшся чи довіришся мені?

Є хрести, які потрібно нести до кінця. Даремно намагаєшся звільнитися від них.

Твоє завдання – відмовитися від марної боротьби і прийти до мене.

Тоді помреш і почеш жити.

Не бійся! Хочу тільки, щоб ти не обманював себе, очікуючи чогось іншого:

Хрести залишаються до кінця і чим швидше помреш, тим раніше воскреснеш.

Чим швидше припиниш чинити опір, тим раніше зустрінеш мене.

Запам’ятай цей одинадцятий хрест.

Це наша одинадцята зустріч.

З нетерпінням чекаю її.

 

XII. стація: Ісус вмирає на хресті

Дванадцятий хрест: померти на хресті

Смерть. Я покидаю землю. Але не щоб зникнути, а жити.

Моя смерть є виконанням волі Отця.

І тому я сказав: «Отче, у твої руки віддаю духа мого».

Я виконав план Отця.

Ти думаєш, що смерть – це кінець і тому боїшся її.

Чиниш опір, поки не приймеш цей хрест, будеш страждати.

Коли приймеш смерть, тоді переможеш її. Тоді знайдеш мене.

Я далеко від тебе, доки ти опираєшся смерті і просиш, щоб я звільнив тебе від неї.

Збагни: у смерті знайдеш мене.

Бо смерть руйнує все, що було грішним і смертним у тобі. А я руйную смерть.

Смерть звільняє тебе від хрестів, а я – від смерті. Сьогодні подивись в очі смерті.

Візьми цей хрест як дар Отця. Ти маєш свій кінець. І він даний Отцем.

Доки опираєшся смерті, не знаходиш мене. Дванадцятий хрест – це ніби свято,

вершина, довершення всього.

Власне, це - початок Життя.

 

XIII. стація: Ісуса здіймають з хреста

Тринадцятий хрест: Не куштувати плодів своєї праці

Тільки коли я помер, до мене прийшли друзі.

Ти – насіння для якогось майбутнього часу.

А прагнеш негайно бачити плоди своїх рук.

Мої учні часто вмирають у безнадії і неславі,

а інші збирають плоди на їхніх могилах. Інші збирають радість і життя.

Я послав тебе сіяти для нового світу. Це твій хрест.

Даю тобі віру, бо протягом життя навряд чи зазнаєш успіху.

Тільки після смерті тебе хвалитимуть. Тільки тоді здіймуть тебе з хреста.

У вічності житимеш без хреста, тому що мав відвагу бути на ньому під час

життя. Працювати і не куштувати плодів своїх рук – це тринадцятий хрест.

Відвага – це сіяти, щоб інші жали.

Але це я, що йду тобі назустріч.

 

XIV. стація: Ісуса вкладають до гробу

Чотирнадцятий хрест: залишитись без людської надії

Мої друзі вважали, що виявили мені найбільшу пошану,

поклавши моє тіло до гробу. Турбувалися про тіло.

Це все, що могли вчинити. Забули, що я сказав:

Це тільки на три дні.

Смерть не панує наді мною.

Згадай, що гріб лякає тебе. Коли привалять камінь до гробу, тебе більше не буде.

Коли після тебе не залишиться найменшого сліду, що тоді зробиш?

Коли знатимеш, що ніхто не приходитиме на твою могилу, що залишишся

невідомим і вбогим, коли нічогісько не залишиться по тобі, тоді зустрінеш мене!

Це хрест – втратити і останнє бажання: щось означати тут,

залишити щось після себе. Це, власне, і заважає тобі бути світлом.

Тут мене знайдеш. Але як, доки боїшся лягти у гріб себелюбства, бути похованим?

Доки йдеш до мене, не руйнуючи за собою мостів, як ми можемо зустрітися?

А саме це - той момент, коли я зможу переобразити твоє життя.

Це - чотирнадцятий хрест і над ним витає воскресіння.

Як я чекаю гробу твоєї гордості!Ти ще не хочеш лягти у гріб, все ще чиниш опір

вмиранню свого життя. Тому ти мертвий.

Коли б хотів лягти у гріб гордості і вмерти для себе,

тоді б воскреснув для мого життя. Тільки мертва людина може воскреснути.

Бо смерть ще не відібрала в тебе останнього опору!

Не бійся! Це – міст між мною й тобою.

Смерть гріха – це радість і наші з тобою обійми.

Найвеличніший вибух любові.

Я пройшов цей шлях і чекаю тебе.

Хіба не розумієш, що я не покинув землю?

Раніше я був гостем на землі. Тільки тепер я – господар землі.

І ти станеш таким.

Віддай смерті те, що їй і так належить.

Не дивися більше на гріб як на безнадію і кінець, але як народження і початок.

Нехай помре твоя гордість.

Великодній ранок вже світає.

 

Закінчення

Отче, дякую тобі за цю хресну дорогу.

Я розпізнав свої хрести, які маю щодня взяти

і йти за твоїм Сином.

Тепер знаю, як приймати, відрікатися, прощати і любити всупереч всьому!

Тепер знаю, як померти раніше смерті і крокувати назустріч Життю.

Дякую тобі, що тепер входжу у твоє царство.

Виходжу зі своєї бунтівної волі і входжу у твою.

Стаю учасником твоєї природи, твоєю дитиною, твоєю радістю.

Отче, вчини щоб уже сьогодні здійснилося і моє воскресіння. Амінь.

 

Хресна дорога «Іди за мною»

о. Томіслав Іванчич

переклала з хорватської Марія Сохацька