В Україні часто люблять говорити про права людини. І нічого поганого в цьому нема. Але є одне «але» – не чути чіткої відповіді на питання: яке підґрунтя цих прав? На чому вони засновані? І справді, якщо українських ліберальних горлопанів притиснути до стіни, то вони так і не дадуть зрозумілої відповіді на ці питання. І дивуватися нема чому, оскільки наші доморощені ліберали, ліві й їхні симпатики – типовий продукт совєтської системи.

Колись совки горлопанили про марксизм-ленінізм, не розуміючи навіть суті цього поняття, тепер з таким же ж натхнення деруть горло про права людини, ліплячи в це поняття речі, які жодного стосунку до прав людини не мають. Те саме і з українськими єврооптимістами – вереск про європейські цінності, хоч вуха затикай, але зрозуміло пояснити, що таке європейські цінності, а навіть банально їх перелічити, вони не здатні. Крім боротьби з корупцією, толерантності, захисту «прав» на аборт, евтаназію, контрацепцію та «прав» ЛГБТ, практично нічого не почуєш.

І це, знову ж таки, абсолютно не дивує. Адже практично всі наші доморощені «єврооптимісти» – продукт совкового виховання. А для совків не відомим залишається простий факт: підвалиною прав людини є ніщо інше, як висока вартість кожної людської особистості. І це не просто невідоме для них – вони навіть не здатні це сприймати. Адже тільки у двох релігійних системах вартість людського життя, людської особистості поставлена на божественний рівень. А совок – людина без реального релігійного виховання.

Людина, як вартість, як підстава усіх прав людини – це не продукт суспільного договору. Адже завтра суспільство може домовитись, що людина – гвинтик у суспільному організмі, гвинтик, який немає жодної вартості.

Людина може бути реальним і тривалим фундаментом своїх прав і свобод тільки в у випадку, якщо взяти до уваги її безмежну вартість у Божих очах. Таку вартість людина має в юдаїзмі, який сприймає особу не просто як Боже створіння, як раба (як вчить іслам), а як Божого партнера, як Його співрозмовника, як співтворця світу. Саме на цьому базується така разюча різниця між Ізраїлем та його сусідами.

Ще більшу, практично неймовірну вартість людина має в християнстві. Адже окрім юдаїстського розуміння людини, християнство має ще один, унікальний в історії релігій погляд: ціна людського життя – це ціна Крові Самого Бога. Христос ж умер за кожну людину, за спасіння абсолютно кожної людської особи – від моменту її зачаття, аж до природної смерті. Тому для християн людське життя є просто безцінним, оскільки за нього заплачено ціну, яку ніхто, крім Самого Бога, не міг і не може заплатити.

Саме тому Божий творчий намір і Хрест Христовий – єдиний і незмінний фундамент прав і свобод людини. Але й джерело її обов’язків. І саме тому, права людини так органічно пов’язуються з європейською культурою, яка зросла на фундаменті Євангелії, через це вони такі незрозумілі людям без християнського виховання. Якраз на цьому ґрунтується найбільша різниця поміж совковим менталітетом і менталітетом реального європейця.

Чи в Україні колись буде правдиве розуміння прав людини? Важко сказати. Україна – країна чудес постбільшовицького світу. В Українського суспільства вибитий з-під ніг фундамент всякої моральності – релігія, і не просто релігія, а релігія, яка сприймає людину, як божественну цінність. Без реальної християнізації України говорити про правдиве розуміння і правдиве дотримання прав людини просто нема підстав. А судячи з того, що в Україні в політичному просторі відсутня реально  впливова політична консервативна сила, доводиться констатувати, що в також відсутнє і реальне християнство. Адже для консервативного світогляду само собою є зрозумілим, що існують непорушні моральні норми. Однак ці норми, що визнають цінність людського життя, без реального, екзистенційного християнства просто неможливо обґрунтувати і логічно пояснити. Отож, не в ліберальних потугах лежить ключ до європеїзації України, а в її християнізації. А що кожен з нас для цього робить чи не робить, най сам собі дасть відповідь.

о.Орест-Дмитро Вільчинський